Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Проза » Историческая проза » Орлі, син Орлика - Литовченко Тимур Иванович (книги полностью бесплатно .txt) 📗

Орлі, син Орлика - Литовченко Тимур Иванович (книги полностью бесплатно .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Орлі, син Орлика - Литовченко Тимур Иванович (книги полностью бесплатно .txt) 📗. Жанр: Историческая проза. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

– Коротше, розберемося потім. А зараз взувайся, хапай подаровану тобі шаблю – і мерщій до королівських палат!

Тільки тут Кароль помітив, що його побратим уже озброєний. Григорій між тим продовжив:

– Мені здається, за нових обставин сенатори швиденько позабудуть про виявлену до них щедрість, а вважатимуть за краще видати короля Станіслава московитам, як запоруку своєї лояльності імператриці Анні Іоанівні.

Кароль хотів уточнити, що з іще більшим задоволенням польські пани видадуть ненависним московитам сина бунтівного українського гетьмана. Проте Григорій не побажав слухати, лише рішуче мотнув головою і кинувся геть з кімнати. Натягнувши нарешті чоботи і зірвавши зі стіни шаблю, здоровань побіг за ним.

По дорозі не розмовляли – навіщо?! Кароль і без того був упевнений, що гетьманич картає самого себе однією-єдиною думкою: навіщо залишився у Варшаві, чом одразу ж після вдало проведених виборів не помчав на Запорозьку Січ?! Отак от передовіряйся іншим!

Щоправда, після блискавично виконаної місії зведення короля на стіл їм, здається, випала не менш унікальна нагода – врятувати чинного монарха. Принаймні від полону – це точно.

А можливо – і від безславної смерті…

Проте поміркувати на подібні теми часу не стало: перед ними вже схрестилися алебарди вартових, які охороняли вхід до королівських палат. Втім, Григорш не розгубився і вигукнув щодуху:

– Звільніть дорогу і негайно: життя Його Королівської Величності Станіслава у небезпеці!!!

Охоронці обмінялися короткими здивованими поглядами, проте алебарди не прибрали. Тоді Орлик мовив спокійніше:

– Мій товариш… – він різко мотнув головою у бік Кароля, – …залишиться тут, а один з вас піде зі мною до Його Величності.

Вартові знов перезирнулися, далі той, що стояв ліворуч від дверей, рішуче мовив:

– Віддайте вашу шаблю, пане!

Гетьманич лише сумно зітхнув.

Листопад 1733 р. від Р.Х.,

Версаль, особисті покої королеви

Марії Аделаїди Савойської

– І як же ви вчинили, месьє Григоре?

Королева дивилася на нього з непередаваною сумішшю ласкавої теплоти і скорботного жалю. Водночас відчувалося, що Її Величність одночасно прислухається не тільки до слів співбесідника, але й до чогось нечутного нікому іншому, окрім неї. Ще б пак: Марія Аделаїда Савойська вже вкотре була вагітною, і час від часу її біла випещена, з довгими тонкими пальцями рука мимоволі голубила опукле черево…

– Я вчинив так і лише так, як можна було вчинити у даному випадку: віддав шаблю одному з вартових і в супроводі іншого ввійшов до королівських палат вінценосного батька Вашої Королівської Величності. На щастя, Його Королівська Величність Станіслав уже не спав: усівшись за невеличким столиком поблизу каміна, король зосереджено працював над якимись паперами…

– Так-так, батько складав послання до сейму, він мені розповідав, – Марія Аделаїда мимоволі посміхнулася.

– Безумовно, Ваша Королівська Величність чули продовження історії від свого вінценосного батька, – обережно зауважив Григорій, – навіщо ж розпитувати мене?

– Цікаво дізнатися саме про вашу точку зору на події, – знизала плечима королева.

– Що ж, якщо бажаєте почути це саме від мене… Його Королівська Величність Станіслав сприйняв звістку про десант московитів абсолютно стримано і спокійно – чого не скажеш про вартового, який супроводжував мене. Якби розмова не відбувалася у присутності Його Королівської Величності, гадаю, він би знепритомнів від переляку, а так стояв, спершись на свою алебарду, немов п'яний гульвіса – на ту одиноку осику. Він виглядав хвацьким воякою, лише стоячи на варті, тоді як у мить явної небезпеки…

– А мій батько?

– Повторюся: Його Королівська Величність Станіслав був незворушно-спокійним. Дослухавши мій рапорт до кінця, схопив недописані папери, широким жестом жбурнув їх у камін і мовив: «Що ж, пане Орлику, маєте рацію: не варто сидіти у Варшаві! Пропоную невеличку прогулянку на морське узбережжя – там відпочивати краще. Гадаю, ви складете мені компанію?»

– Так і сказав? – здивувалася Марія Аделаїда.

– Достеменно так, Ваша Величносте!

– Чому?..

– Гадаю, щоб трохи розрядити ситуацію. Бо якби почав метушитися, кричати: «Московити з'явилися, треба тікати якнайшвидше!» – то тим самим тільки примножив би панічний настрій переляканого охоронця. Тоді як запропонувавши прогулянку на узбережжя – продемонстрував, що нічого жахливого не сталося, а боятися московитів не так уже й варто. Той боягуз-охоронець одразу зрозумів усе, припинив удавати наполохану дівицю і навіть виструнчився, груди колесом викотив.

Тоді Його Королівська Величність Станіслав подзвонив челядникам, які допомогли королю перевдягнутися для дороги. Потім усі ми пішли надвір, причому Кароль і передані під його команду охоронці прикривали ар'єргард королівського почту. Подали королівський дормез [36], і ми спокійно відбули у Данціґ, якого й досягнули через два дні. А ще через два дні спішно скликаний на вимогу московитів сейм переобрав королем курфюрста Августа Саксонського [37]. Мої побоювання підтвердилися: тільки-но на берегах Вісли заблищали багнети російських рушниць, думка сенаторів щодо найкращої кандидатури польського короля одразу змінилася на діаметрально протилежну.

Орлик продовжив розповідати про те, як вони жили у Данціґу, очікуючи на іноземну допомогу, і як повернулися назад до Франції, коли зрозуміли, що втілитися у життя цим планам не судилося. Коли ж він нарешті замовк, Марія Аделаїда підвелася, попрямувала до вікна і подзвонила, викликаючи чергову фрейліну. Потім сказала:

– Наскільки мені відомо, мій вінценосний чоловік щедро оплатив ваші послуги щодо невдалої спроби реставрації мого батька на польському столі. Чи задоволені ви тією платнею, месьє Орлі?

– Більш ніж задоволений, Ваша Королівська Величносте! – Григорій схилився у шанобливому поклоні. – Адже йдеться більше, ніж про гроші [38] – про свободу для мого шляхетного батька!

– Чула, нібито Фрагонар збирається написати ваш портрет, – Марія Аделаїда не запитувала, проте констатувала. – Я і від себе вирішила зробити невеличкий подаруночок відважному шевальє, який взявся прислужитися шляхетній сім'ї Лещинських…

Двері розчахнулися, і чергова фрейліна внесла невеличку мініатюру із зображенням королеви, оздоблену самоцвітами.

– Прийміть цей портрет на знак безмежної вдячності Марії Аделаїди Савойської. Можете звертатися до мене у будь-якій скруті чи в радості. Знайте, що ми у боргу перед вами.

– Дякую, Ваша Королівська Величносте!

І Григорій шанобливо поцілував простягнуту йому випещену білу руку з довгастими тонкими пальцями.

Глава 7

Гендляр, прочанин, масон

Друга половина червня 1759 р. від Р.Х.,

Франкфурт-на-Майні, вул. Оленячий брід,

ставка військового губернатора французів графа

Teaде Тораса де Прованса

– Ваша світлосте!

Месьє Орлі відірвав погляд від паперів і подивився на Кароля, який завмер біля порога у нерішучій позі.

– Знов малий до вас проситься.

– Гаразд, братику, нехай зачекає ще… – граф ковзнув поглядом по паперах, – …ще сім хвилин. Мені того вистачить. Тоді зайдеш разом з Йоганном Вольфгангом, забереш листа – і як зазвичай… Все, давай-но я нарешті завершу писати, будь ласка.

Сім хвилин пролетіли непомітно. В ту саму мить, коли Григор Орлі почав капати розтопленим зеленим воском на зворотний бік складеного листа, зі сходів долинули часті кроки, потому до кімнати влетів радісний хлопчина й вигукнув:

– Ось мій вірш, гер генерал! Я написав!..

Граф прихильно кивнув гостеві, потім приклався до невеличкої воскової калюжі перснем, віддав запечатаного листа Каролю і поцікавився:

вернуться

36

Великий кінний екіпаж для подорожей з усіма зручностями.

вернуться

37

Це сталося 24 вересня 1733 року (див. Хронологічну таблицю).

вернуться

38

Окрім діаманта вартістю 10000 екю, Луї XV нагородив Григорія.

Орлика графським патентом на ім'я кавалера де Лазіскі, а придворний живописець Фрагонар дістав оплачене замовлення на виконання його портрета. Але найголовніше полягає в тому, що султан мав звільнити гетьмана Орлика з тим, щоб він все ж таки очолив козацьке повстання (див. Хронологічну таблицю).

Перейти на страницу:

Литовченко Тимур Иванович читать все книги автора по порядку

Литовченко Тимур Иванович - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Орлі, син Орлика отзывы

Отзывы читателей о книге Орлі, син Орлика, автор: Литовченко Тимур Иванович. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*