Аферистка - Овсянникова Любовь Борисовна "dngrshv" (читать книги бесплатно полностью без регистрации сокращений .TXT) 📗
Спочатку на чорнявку з надзвичайно білою й ніжною шкірою, характерною для народжених у змішаному шлюбі, поклав око підтоптаний хірург з відомої республіканської клініки. Він зняв коханці невелику квартиру, зворушливо обставив її м’якими кріслами й диванами, устелив килимами і навідувався сюди, коли дозволяло здоров’ячко, не вельми вимагаючи від красуні чистоти помислів і фізичної відданості в його відсутність. Дружини в нього вже не було, і критися доводилося всього лише від дітей і онуків, щоб вони не подумали, що нажите добро потрапить у спадок чужій людині. А ті й не хвилювалися — нехай собі бавиться, аби в дім всяке лайно не приводив. Так минуло мало не декілька років. Але все гарне колись кінчається. Згодом, коли вдівцю відпала потреба навіть бачити роздягнених молодух, Карина ненадовго потрапила в обійми молодика, з яким встигла зійтися на короткій нозі завдяки поблажливості дідуся. На той час молодий красень сам знаходився на утриманні кінозірки. Відомою акторкою він, звичайно, тяготився, і, щоб витримати таке собаче життя, зрідка спав з Кариною, мріючи про неї набагато частіше. А ось тепер зголосився тимчасово ділитися з нею своїми гіркими доходами, як з колегою, що потерпає від втрати «роботи».
— Крім тебе мені ніхто не потрібен, — зізнавався молодик. — Але треба ж якось заробляти гроші.
Карина й сама давно вже прозріла стосовно того, що вона не створена для шалених пригод. Отак би влаштуватися при комусь з солідним достатком і жити, не тужити.
— Якось неприродно, що ми двоє сидимо на шиї у терплячої жінки, — відповіла Карина. — Ти гадаєш, вона не здогадується, що ти їй зраджуєш зі мною?
— Тіпун тобі на язик! — марновірно закричав Каринин рятувальник. — Не дай Боже дізнається, тоді ми точно підемо на вокзал підробляти.
— Треба якнайшвидше знайти грошовитого дідуся, — тужливо поставила перед собою завдання Карина.
— Ти мрієш спекатися мене?
— Ні, мрію надійно влаштуватися з тобою.
Скоро по цьому Карині пощастило познайомитися на модній презентації мобільного Інтернету з успішним банкіром. І на певний час вона знову вдало влаштувалася, навіть ту ж саму квартирку зуміла за собою залишити.
Саме в цей час її брат Давид з лихом пополам закінчив школу і тинявся, не знаючи, де приткнутися. Вона не знайшла нічого ліпшого, як нахилити його до своєї діяльності, тому продумала одну дотепну операцію.
— Слухай, — сказала принагідно своєму молодому коханцю, з яким продовжувала підтримувати близькі стосунки, — кінчай зі своєю каргою. Мій спонсор нас обох прогодує. Я все влаштую.
Хлопець прикинув усі можливі плюси й мінуси такої оборудки, подумав, що знаменита акторка вже не довго триматиме при собі шанувальника і вирішив поки що поставили на Карину, а там, як Бог дасть. Він навіть не припускав, що ця ловка штучка здумала за його рахунок пристроїти свого брата. Просто він їй повірив.
— Шкода жінку, вона була доброю до мене, — зітхнув молодик на Каринину пропозицію. — Де і кого вона знайде, щоб мене замінити? Ти про це подбала?
— А тут і дбати нічого, — мугикнула Карина. — Я заради тебе рідного брата не пошкодую. Познайом їх, і можеш звалювати від неї.
Так Давид пішов «у велике життя», а молодик, який поступився йому своїм місцем, надалі залишився і без Карининої підтримки, і без «роботи». Зрозумівши, що у світі людей з заниженою соціальною відповідальністю не цінуються щирі почуття, він зник з Карининого горизонту назавжди. Щодо Давида, то Карина не переставала ним опікуватися, і час од часу знаходила йому то молодшу жінку, то заможнішу. Особливо вона старалася останніми роками, коли за віком уже не могла розраховувати на довготривалі стосунки з прихильником і мусила тинятися по готелях, пляжах і працювати «дівчиною за викликом».
Якось вона поверталася з літнього відпочинку, як завжди, поєднаного з роботою, у Москву, щоб там продовжити постійні стосунки з одним перспективним знайомим. Ці стосунки зав’язалися ще ранньої весни, коли притягальний чоловік мав відрядження до Києва, а потім з більшою чи меншою регулярністю підтримувалися до літа. Влітку він запросив Карину поїхати з ним на морський пляж, а там зробив їй пропозицію перейти на його утримання. І ось вона їхала подивитися, які умови для постійного проживання він їй забезпечить. В купе Карині трапилася молода дівчина, яка мріяла про столичне театральне училище. Наївні мрійниці — це ласий шматочок навіть для безталанного бейкала, у Карини ж і зовсім слинки покотилися. Ретельніше розпитування виявило, що дівиця везе з собою чимало грошей. Довелося найгрубішим чином грабувати її, забирати гроші разом з усім гамузом, бо вирішальний момент настав майже перед самою Москвою, і робити довгі ноги.
Справді, у юної ґави гаманець був добряче набитий банкнотами високого достоїнства, а головне — Карина взяла в неї абсолютно чисті, новенькі документи, які могли б їй знадобитися для дрібних шахрайств з банками. В крайньому разі їх можна було вигідно продати.
Звідки Карина могла знати, що не мине й року, як вона зустрінеться з цією цяцею знову, але та буде при такому повному шоколаді, що навіть не впізнає свою попутницю, яка її нещодавно до нитки обчистила?
Давиду несподівано подзвонила Карина. Здається, тоді теж був початок літа — вологого й прохолодного, як властиво північним широтам. Так вона розповідала… І чого йому згадуються сестрині байки? Невже того, що нова Грицькова дружина виявилася такою ж розбитною і жвавою, як його недавня подруга? Ех, як гарно йому жилося під її крильцем! Недарма кажуть, що жадібність фраєра згубила. Невже це нею навіяні оці спогади? І на душу лягло якесь незвичне зворушення… Чим воно викликане? Та вже ж не тим, що найнятий ним водій цієї ночі здуру згорів у своїй машині! Ні, от каліка — то погоджується зробити людині товариську послугу, то починає жадібнічати й невчасно торгуватися, то під макогона підставляється… Що йому залишалося, як не довершити зроблене Тетяною й не позбутися костолома, який збирався вимагати з нього гроші.
Він діяв обережно — свідків не було і слідів залишитися не повинно. А Грицько і Тетяна мовчатимуть, бо самі побили нещасного по потилиці й запроторили зв’язаним в багажник, до того ж вони збираються купити оцю машину майже задарма. Нащо їм розголос і всілякі неприємності? Та вони можуть і не здогадатися, що то згорів їхній нічний гість! Хіба що Тетяна, бо бовкнула наостанок таке, що в кінці кінців виявилося фатальним для загиблого. Ага, і не забудь оту купу м’язів з багажника вийняти, а то справді помре там, — сказала вона…
Годі, годі про це!
Коротше, діло було так: зателефонувала йому Карина й наказала все кидати і їхати до неї в Москву.
— Що сталося, чому така поспішність?
— Про все дізнаєшся на місці, — відповіла Карина.
В Москві вона розповіла про свою попутницю Люлю, про її пограбування і отриману в результаті цього здобич у вигляді грошей і годних для афер документів.
— Це було майже рік тому назад, — говорила Карина. — А на днях ми з моїм покровителем були в театрі на урядовому концерті. Зваж! Але нам дісталися місця десь у двадцятому ряду, а кого я там побачила в перших рядах?
— Неважко здогадатися, — буркнув Давид.
— Важко, бо там сидів сам Жорж Фінтіктіков!
— А хто це?
— Ех, темнота безпросвітна, — скуйовдила йому чуба Карина. — Та це ж всесвітньо відомий адвокат. За радянських часів він на декількох процесах захищав дисидентів, потім впав у немилість і певний час відсиджувався десь на периферії. З настанням перебудови емігрував. Нещодавно, однак, повернувся на Батьківщину, і тепер під його керівництвом молоді козлики готують матеріали для захисту Осмоловського. Усікаєш?
— Ні.
— Поряд з ним сиділа обкрадена мною Люля в діамантах і неймовірному наряді, і він з неї очей не спускав і пилинки здував. Ось так!
— Нехай. А для чого ти мене викликала?
— Як для чого? Я про все дізналася. Він не одружений, не має ні дружини, ні дітей. Це по-перше. Далі. В нього є тьма грошей, квартира на Тверській і розкішна вілла на Рубльовці. Не з останніх же копійок він усе це придбав! Це два. Нарешті третє — він старий і небезпечно хворий, а ця зараза доглядає його чи просто живе з ним. Коротше, втерлася в довіру, і є підозра, що при нагоді прихапає його добро в свої руки. Як ти гадаєш, їй потрібна опора у вигляді молодого, енергійного, приємного чоловіка?
