Назар Стодоля - Шевченко Тарас Григорович (читать книги онлайн полностью .TXT) 📗
Хома. Отак добре! Тепер зав’яжіть йому рот. От, до ладу; у його, здається, ще й хустка у руці. Чи не весільна? Добре, здалась-таки на що-небудь.
Зав’язують хусткою рот.
Хома. Не туго, щоб стогнав. Мороз хоть і лютий, та, може, видержить. А вже як вовча тічка нападе... а вовки здалека поживу чують... от буде снідання, начисто гетьманське! Тепер положіть його на білу перину - нехай проспиться та подума, з ким жартує.
Челядь кладе Назара на сніг.
Хома (на Галю). А ця учаділа... Возьміть її додому... Прочумається.
Челядь бере на руки Галю і несе з собою.
Стеха (бере Хому за руку і веде його за Галею). А що? Скажеш, що не люблю тебе?
Хома. Спасибі, спасибі. (До Назара.) Оставайсь здоров, приятелю! Не згадуй лихом. Нехай тобі присняться рушники.
Хома з Стехою шепнуться і пропадають. Назар тихо стогне.
Незабаром чути за сценою гомін.
Голос Хоми здалека. Киньте її! В’яжіть його!
Гнат (за сценою). Я тебе зв’яжу, недовірку проклятий!
Незабаром вибігає Галя і кидається на Назара.
Галя. Орле мій! Серце моє! (Розв’язує хустку.)
Назар. Душно мені, душно!
Гнат (веде за груди Хому). Останній раз говорю: оддаси Галю за Назара чи ні?
Хома. Ні!
Гнат. Здихай же, собако скажена! (Заміривсь шаблею.)
Хома. Стривай. Ти знаєш наш закон козацький, то...
Гнат. Що мене живого поховають з твоїм падлом? Знаю. (До челяді.) Копайте яму. (Цілить пістолем.)
Хома. В’яжіть його!
Тим часом Галя розв’язує руки у Назара.
Назар. О, доле моя! Серце моє!
Гнат. Копайте яму! (До Хоми, прицілившись.) Лукавий чоловіче, за що без сповіді ти себе губиш і мене з собою? Прощайсь з білим світом, молись Богу. (До Назара.) Назаре, брате мій, друже мій! поховай мене. Прощай! А ми...
Назар. Стривай!
Галя (до Гната). Стривай!
Назар. Пусти його, не варт він того. Не напасти душі своєї. (До Хоми.) Іди, лукавий чоловіче, іди, куди знаєш. Не поміг тобі Бог занапастить мене; а я чужої крові не бажаю. Іди собі!
Хома (пада перед Назаром). Назаре! сину! батьку рідний! Заріж мене, замуч мене, на конях розірви, та не прощай! (Падає до ніг і плаче.) О, я лукавий, лукавий! О, я грішний, проклятий!.. Дочко, доле моя! серце моє! Проси його, нехай уб’є, нехай я світа не паскужу! (Знову плаче.) Боже мій, Боже мій!
Назар (підводить його). Устань, молися Богу, грішний. Коли прощають люде, то Бог милостивіший за нас.
Хома (вставши, утирає сльози). О сльози, сльози! Чом ви перше не лилися? Назаре, я чернець... спокутую в рясі мої беззаконія! Бери моє добро, бери мою Галю, бери все моє! Галю! Назаре! Обніміться, поцілуйтеся, діточки мої. Я хоч і грішний, а все-таки батько.
Назар і Галя обнімаються.
Боже вас благослови!
