Бурлака - Карпенко-Карий Иван Карпович (книги без регистрации бесплатно полностью TXT) 📗
Галя (обнiна його). Мiй батько, наша оборона, не здолаю свого горя! Я день i нiч буду молить бога, щоб вiн послав вам луччий талан на старiсть. О, якби ви знали, як у мене серце болить! Я рада лучче зараз умерти, нiж роз'єднаться з вами, та ще, може, й навiки!
Тi ж i Олекса, входить хутко i весело.
Олекса. Здрастуйте! О, й дядько тут! (Обнiма Панаса i цiлує. До Галi.) Зоре моя, чого ж ти така смутна, не ясна? Мене зовсiм пустили, тепер ми будемо щасливi! Ти мовчиш? А ви, дядьку, що це, в дорогу наче налагодилися? Я ума не приложу, що тут скоїлось?
Бурлака. Я в дорогу, а зоря твоя пояснiшає, як хмара, що трошки затягнула її, одiйде далi. Галю, не сумуй! От твоє щастя! (Показує на Олексу.) Живiть любенько, i менi в далекiй сторонi буде радiсно згадать про вас. Прощайте ж! Де буду - дам звiстку.
Олекса. Що ж це таке, дядьку?
Бурлака. Старшина пiдвiв громаду зробить приговор, щоб заслать мене на Сибiр, так я оце пiду шукать правди, а не знайду - утечу туди, де людей нема! Менi нiколи балакать. От вам мiй заповiт: поберiться на цiм же тижнi - я вас благословляю. (Обнiмає Олексу, а потiм Галю.) Е! Ще розплачусь. (Iде до дверей.)
Дверi одчиняються, i в хату входять Михайло i чоловiка п'ять з дрючками; Панас одступа трохи.
Шукають моєї погибелi! Серце чуло лихо, недурно воно щемiло!
Старшина. Тепер, голубе, тобi нiкуди тiкать бiльш! (Показує на людей з дрючками.) Й ще надворi стiлько ж.
Бурлака (до старшини). Диявол ти лютий - гiрш диявола! (До понятих.) Ви куди лiзете? Чого вам треба? Нехай вiн зна, чого шука, а ви хiба знаєте? Кожний з вас i рiдної дитини своєї не захистить, як оцей диявол захоче її з'їсти. Вiн кров вашу п'є, а вам дасть чвертку горiлки, купленої на вашi ж грошi, то ви радi помагать його диявольським замiрам!
Старшина. Що ви на нього дивитесь? Вiн всiх вас у вiчi лає! Берiть його, йому найкраще мiсце в острозi. Накладай на нього залiза, щоб знов не втiк.
Сидiр. Ось i путо.
Бурлака. Бiднi, бiднi ви люде! Темнi! Хто бiльш усього вас любе, - того ви женете вiд себе. Що ж я вам зробив? Чим против вас провинився? За що ви таким соромом покриваєте мою голову на старiсть? За те, що вам хотiв послужить? Iуди, iуди! Продаєте вашу душу i совiсть!
Галя (падає на шию Бурлацi i ридає). Дядечку, голубчику, сиротами нас покидаєш…
Старшина. Що ви слухаєте його теревенi! Сидоре, накладай на нього залiза!
Бурлака (здригнув, мов гадина полiзла за пазуху, а потiм до старшини). Згнущайся, згнущайся! Тепер твоя сила!
Сидiр наклада залiза.
(До понятих.) Будьте ж ви тричi проклятi! Весь грiх на вашi голови ляже!
Старшина (придивляється, як путо надiто). Поверни замок у той бiк - ногу буде мулять.
Олекса. Дядьку, Михайло Михайловичу, господин старшина! Змилуйтесь, не згнущайтесь над дядьком. Пустiть його; вiн не втiче! Що хочете, зроблю для вас: два годи буду наймитом без жодної заплати.
Бурлака. Олексо, не проси його, смердючого, розбiйника! Не варт вiн того, щоб до нього й балакать, а не то просить таку гадину!
Старшина. То ти ще й тепер будеш лаяться? Безштанько, голодранець! На ж тобi! (Б'є Бурлаку в лице.)
Бурлака. О-о-о! (Хвата з столу нiж.) Так здихай же, пекельна душа! (Кидається на старшину.)
Галя (переступа йому дорогу). Дядьку, не занапастiть себе!
Старшина. Вiзьмiть його, розбiйника!
Бурлака хвата його за барки.
Рятуйте!
Писар (вбiгає торопко). Михайло Михайлович! Приїхав iсправник i непремєнний член, волость запечатали…
Бурлака (випускає старшину, кида нiж). Впору приїхали! Не допустив мене господь многомилостивий до великого грiха!
Старшина стоїть як громом прибитий.
Завiса.
Єлисаветград, 1883.