Бот - Кидрук Максим Иванович (книги без регистрации бесплатно полностью сокращений .txt) 📗

— Мені потрібна допомога, — оголосив Тимур. — Я не знаю, як його ввімкнути.

Алан досить швидко запустив живлення системи, відшукавши вимикач з підписом «PWR». Далі справа застопорилася. Проблема полягала в тому, що всі елементи керування були підписані скорочено. Навіть пошук тумблера «PWR» (POWER) зайняв кілька хвилин.

Спливло ще трохи часу.

— Здається, це воно, — Лаура вказала пальцем на кнопку з підписом «DLGHT».

— «Ді-ель-джі-ейч-ті»? — повільно прочитав Тимур. — Це що?

Психіатр посміхнулась:

— Ти ніколи не розгадував ребусів? DELIGHT. Це delight [110], друже.

— О, справді.

Тимур перевів погляд на бота. «Малюк» сидів, безвільно звісивши руки і ткнувшись підборіддям у груди.

— Запускати? — хлопець по черзі подивився на француженку і американця (Ріно тримався поодаль, спостерігаючи за всім з підозрою).

— Давай, — мотнула головою Лаура.

Тимур натиснув кнопку. Клавіша підсвітилася оранжевим кольором. Щойно хлопець прибрав палець, кнопка відтиснулася і підсвічення зникло. Тимур натиснув удруге, на цей раз утримуючи кнопку натиснутою. Щось тихо загуділо під пультом. Тієї ж миті бот розм’як і став… якимось безформним. Очі закотилися, повіки затремтіли.

— Працює, — зачудовано прошепотів Алан Ґрінлон.

— Ага, — не відриваючи погляду від «малюка», сказав Тимур. — Схоже на те.

Бот почервонів, час від часу тихо постогнував. Долоні збуджено ковзали по ногах.

Програміст відпустив клавішу. Вона повернулася у вихідне положення, знову ставши сірою. Бот здригнувся. Очі повернулися в нормальне положення, а тіло напружилося. При цьому хлопчика не переставало трусити. Він розгублено крутив головою і по-собачому покашлював.

Раптово бот почав скімлити.

— Просить добавки, — прокоментувала Лаура. — Точно.

— Спробувати ще?

— Давай.

Тимур охоче повторив стимуляцію. Бот знову розслабився і застогнав.

— Тепер його треба пересадити за пульт, — сказав Тимур, знімаючи палець з кнопки. — Дати доступ до клавіші.

— Але тоді він буде не пристебнутий, — Ріно був не в захваті від ідеї Тимура.

Українець знизав плечима:

— Інакше він не зможе запускати стимуляцію самотужки.

— Нас четверо, — зауважив Алан, — в разі чого ми зможемо його вгамувати.

Хедхантер зітхнув:

— Гаразд. Але раптом що — я зразу його пристрелю.

Тимур припинив стимуляцію. Швидко зняв електроди з голови бота. Алан і Ріно взяли «малюка» попід руки (він кволо опирався, знову почавши благально скімлити) і посадили за крісло навпроти пульта. На цьому місці колись сидів Вадим Хорт.

Бот приходив до тями, насторожено зиркаючи на Лауру і чоловіків. Похмурий блиск в його очах не віщував нічого доброго. Ріно тримався поруч, готовий за першої необхідності послати хлопчика в нокаут або взагалі розстріляти його.

Тимур наново прикріпив електроди до голови «малюка». Затим натиснув кнопку «DLGHT», стежачи за тим, щоби бот бачив його дії. Протримавши стимулятор ввімкнутим протягом хвилини, програміст прибрав руку.

Бот очуняв, почав скімлити та раптом затих. Обвів усіх зачумленим поглядом. Тимур знову потягнувся до пульта і натиснув кнопку. Цього разу він утримував її кілька секунд і різко відпустив. Утретє повторювати не довелося — «малюк» зрозумів. Перехилившись над пультом, він взявся зі скаженою запеклістю натискати клавішу «DLGHT». Він утримував кнопку кілька секунд, поки м’язами не прокочувалась масляна насолода, в результаті чого натиск м’якшав. Рука розслаблялась. Потому бот дві-три секунди оговтувався і знову тиснув «DLGHT». Чоловіків і Лауру, які згуртувалися довкола, він більше не помічав.

Під час одного з натискань Лаура поторсала бота за плече. Смикнула за носа. Ляснула по щоці. Нуль реакції. Для «малюка» більше не існувало нічого, окрім чарівної кнопки, що дарувала кайф.

— Гадаю, ми можемо його залишити, — сказала Лаура. — Він не встане з цього місця до самої смерті.

— Я можу почати працювати над програмою прямо зараз, — мовив Тимур. — Все одно не засну.

— Скільки тобі потрібно часу? — спитала Лаура.

— Не знаю, думаю, небагато. Максимум — кілька годин.

— Ти впораєшся так швидко?

— Це проста процедура. Крім того, я встиг добре розібратися в командах мозкового компілятора.

— Тоді до роботи!

Тимур перелопатив достатньо уривків програмного коду, щоби зрозуміти принципи програмування ботів. Більшість функцій детально описані і проілюстровані прикладами в мануалі, складеному Кейтаро, Вадимом Хортом та іншими програмістами, що працювали на «NGF Lab». Українець без особливих зусиль вималював у голові алгоритм і за дві години до світанку приступив до реалізації.

Насамперед створювався екземпляр класу nfBrainAction. Тимур назвав його Operation. Наступним оголошувався примірник класу nfImpact. Він ініціювався функцією NewImpact (), що викликалася з Operation. На цьому етапі Тимур отримував доступ до мозку, виходив за межі мозкового процесора. Далі задавався тип операції (om_Stimulation — стимуляція, а не зчитування імпульсів) і частина головного мозку, в якій проходитиме стимуляція (LIMBUS — лімбічна система). У змінну Coordinates типу nfImpactCoordinates записувались координати майбутньої стимуляції — HYPOTHALAMUS — гіпоталамус. Куди посилати імпульси, визначила Лаура; саме в гіпоталамусі знаходиться центр задоволення. Параметри імпульсів налаштовувались у структурі Imparam (типу nfImpactParam). Туди передавалися значення інтенсивності (ii_Normal — середня) та інтервалу, через який запускатимуться імпульси (100 мілісекунд). Робоча частина програми складалася з конечного циклу. Шістсот разів викликалася функція Delight.Activate (). Враховуючи заданий інтервал, стимуляція мала тривати рівно 60 секунд.

У самому кінці психіатр порадила додати функцію Imparam.HormoneCheckupOn (). Власне, функцію вибирав Тимур. Лаура лиш пояснила фізичний принцип, який мав бути закладений у програму і без якого стимулятор найбільш імовірно не працюватиме. Річ у тім, що за чуттєве задоволення у людини відповідає допамін — гормон, який виробляється мозковою речовиною надниркових залоз, а також багатьма іншими органами. Цей гормон діє безпосередньо на центр задоволення. Більшість наркотиків збільшують потік допаміну в 5—10 разів, даючи можливість людям, що їх споживають, отримувати задоволення. Так, амфетамін напряму збільшує викид допаміну, впливаючи на механізм його транспортування. Кокаїн блокує механізми зворотного захоплення допаміну, збільшуючи його концентрацію в синаптичному просторі. Алкоголь нейтралізує дію антагоністів [111] допаміну. Якщо наркоман продовжує стимулювати центр задоволення, мозок адаптується до штучного підвищення рівня допаміну, гальмуючи виробництво гормону і зменшуючи кількість рецепторів, що на нього реагують. Подальший розвиток хімічної толерантності призводить до незворотних змін у нейронах. Задоволення притупляється, а згодом зникає зовсім. Знайдена Тимуром функція HormoneCheckupOn () дозволяла «виключати» перевірку будь-якого гормону, примушуючи мозок ігнорувати згубний вплив на організм. Таким чином Тимур та Лаура перестраховувалися від того, що мозок ботів може адаптуватися до великої концентрації допаміну (hc_Dopamine).

Остаточно функція стимуляції набула такого вигляду:

nfBrainAction

Operation (System.GetOperation (NEW_DIRECT_ACTION));

if (!Operation.m_lpDispatch) return;

nfImpact

Delight (Operation.NewImpact (BRAIN_GLOBAL_PENETRATION));

if (Delight.m_lpDispatch)

{

Delight.SetOperationMode (om_Stimulation, TRUE);