Людина, що знайшла своє обличчя - Беляев Александр Романович (читать книги без сокращений .TXT) 📗
— Нічого, міс Еллен! Усе це звичайна річ, і для мене в цьому немає нічого несподіваного. Боротьба на життя і смерть — непорушна основа нашої прославленої демократії. І ми боротимемось. А ви допоможете мені?
— Я готова зробити все, щоб допомогти вам! — палко і щиро вигукнула Еллен.
Престо був зворушений. Він узяв її руку і сказав:
— Можливо, ця допомога буде потрібна мені дуже скоро. Не забудьте ж своєї обіцянки!
Він вирішив скористатись її настроєм і з часом добитися згоди на участь у фільмі. Справа з героїнею-прач-кою у Престо не ладилася. Відомі і досвідчені артистки відмовлялися грати прачку, а молоді, перебуваючи під впливом умовних штампів кінозірок, не справлялися з роллю. їх прачки нагадували танцівниць із мюзік-холла або графинь, які змушені прати, але були дуже далекі від образу справжньої трудівниці. І тому репетиції поки що відбувалися без зйомок.
Щоб відвернути увагу Еллен від газет, які прикро вражали її, і швидше досягти мети, Тоніо часто казав їй:
— Досить про газети. їдьмо краще зі мною в кіностудію.
Дівчина охоче згоджувалася. Таємничий закулісний світ кіно цікавив її. А Престо тонко вів свою лінію. В її присутності він навмисне доручав роль героїні артисткам, які зовсім не підходили до цього. І коли вони, наче танцюючи фокстрот, починали тупцювати біля ночов або виймали білизну двома пальчиками з відставленими мізинцями, немов цукерку з бонбоньєрки, Еллен не могла стриматися від посмішки та глумливих зауважень і інколи обурено вигукувала:
— От чудна! Та хіба ж це так робиться? Вона ніколи не бачила, як білизну перуть, полощуть, розвішують!
— А ви їй покажіть! — удавано байдуже сказав одного разу Престо. Еллен засоромилась, але Тоніо вів своє: — Ви тільки зробите їй добру послугу. Сподіваюсь, ви не соромитесь того, що вмієте прати білизну?
Престо влучив у ціль.
— Анітрохи, — відповіла вона. — Я вважаю, що ніяка чорна робота не принижує людини. Дозвольте мені! — звернулася Еллен до артистки і взялася за роботу так невимушено, ніби вона була в сторожці на березі Ізумрудного озера.
На щастя, побоювання Престо не виправдались: Еллен не втратила простоти і природності своїх рухів. Токіо, бачачи її роботу, затамував подих, а Гофман, що, не знімаючи, як звичайно, стояв на своєму місці біля апарата, якось крякнув і раптом завзято почав крутити ручку.
«Навіть Гофмана пройняло!» з радістю подумав Престо,
Артисти уважно і трохи здивовано дивилися на Еллен. У студії стало зовсім тихо. Цю напружену тишу порушував тільки сухий тріск апарата. А Еллен, не звертаючи уваги, прала. Коли, нарешті, вона закінчила, Гофман перестав крутити ручку і закричав на всю кіностудію:
— Знайшли! Знайшли, хай йому чорт! Та це ж надзвичайно гарно вийшло!
І артисти, — здебільшого молодь, ще не заражена духом заздрості,— дружно зааплодували. Еллен, сама того не усвідомлюючи, показала всім найбільшу висоту всякого мистецтва — простоту.
І тільки тепер, бачачи несподіваний ефект свого виступу, вона зніяковіла і почервоніла. Всі поздоровляли її, Гофман не міг заспокоїтись. Він тряс Еллен руки і кричав:
— Тепер ми переможемо! Ви природжена…
— Прачка! — додала Еллен.
— Природжена артистка! Повірте мені, старому вовку! Те, що іншим дається з величезними труднощами, роками навчання, вам само йде в руки.
— Це, може, тому, що артисти грають, — заперечила Еллен, — а я навіть не думала про гру.
— Ви жили. Це якраз і треба, — гарячився Гофман. — Чим більше гри, штучності, тим гірше. Ви ж самі не раз чули, як містер Престо просить артистів: «Тільки, будь ласка, не грайте!»
Так Еллен, перш ніж дати свою згоду, стала артисткою за одностайним визнанням усіх, хто бачив її перший виступ.
Але сама вона ще не вірила цьому і сумнівалася.
Повертаючись в автомобілі разом з Престо на його віллу, Еллен довго мовчала. Престо скоса поглядав на неї і теж мовчав. Хай уляжеться перше хвилювання. І тільки проїхавши півдороги, він запитав:
— Ну як?
— А все-таки я не буду артисткою, — відповіла вона.
— Чому?
— Ваш висновок надто поспішний, — сказала Еллен. — Що я робила? Тільки працювала, як завжди. Це кожний може, якщо робить свою звичайну справу. Столяр так само стругав би, землекоп копав би, і у нього це, звичайно, вийшло б краще, ніж у артиста, який уперше береться за рубанок чи лопату. Але ж ваша героїня у фільмі не тільки пере білизну. Вона радіє і страждає, плаче і сміється, розмовляє і мовчить, а це вже не те, що білизну прати. Ні, я не гратиму. Сама осоромлюсь і фільм зіпсую.
— Почасти ви маєте рацію, — сказав Престо, — але тільки почасти. Звичайно, з вами ще доведеться багато працювати. Але ж з артистами, які вперше беруться за рубанок чи лопату, теж треба немало повозитися, щоб, дивлячись на екран, над ними не сміялися професіонали. Головне те, що у вас природжений талант, безперечні задатки. Це я помітив ще біля Ізумрудного озера, коли ви зображали божевілля Офелії. Повірте моїй досвідченості і досвідченості Гофмана, який мав справу з сотнями новачків і вміє оцінити людину з одного руху, з одного жеста.
Еллен усе ще не здавалась і заперечувала:
— Але ж це були тільки мої звичні жести.
— Зрозумійте ж, — перекопував її Престо, — що одна справа прати білизну в хатині сторожа, і зовсім інша — перед апаратом. Найкраща прачка забуває свої звичні рухи, як тільки її починають знімати. Вона або хвилюється, і у неї все летить з рук, або починає прати так, як, їй здається, треба для екрана. І тільки по-справжньому талановиті люди можуть устояти перед цим випробуванням — зйомкою.
В душі Престо ще й сам не був цілком упевнений в Еллен, але вона, безумовно, являла собою дуже підхожий сирий матеріал, обіцяла більше, ніж інші. Невідомим для Еллен лишилося й те, що Престо заздалегідь умовився з Гофманом підтримати, заохотити Еллен, якщо й він визнає, що з неї будуть люди. І Еллен, мабуть, не на жарт зацікавила Гофмана, судячи з того, як щиро, гаряче він сприйняв її перший дебют. Щождо решти артистів, то вони були захоплені не тільки природністю, але й красою, гармонійністю її рухів. Навіть для досвідчених артистів було відкриттям те, що підмітив Престо ще на березі Ізумрудного озера: трудові рухи можуть бути так само красиві і граціозні, як художня пластика, і найхитромудріші вигадки не можуть краще показати красу форм, ліній, динаміку живого людського тіла, ніж ці трудові пози та жести.
Бачачи, що Еллен усе ще вагається, Престо сказав:
— Послухайте, міс Еллен, зовсім недавно ви сказали, що готові зробити все, щоб допомогти мені. І цю допомогу тепер ви можете подати. Ви знаєте, що я переживаю нелегкий час. Більш того, все висить на волоску. На випадок невдачі я розорений, моя кар’єра скінчена. Але в своєму падінні я потягну й інших — усіх, хто зв’язав свою долю з моєю. Адже, починаючи цю справу, я думав не тільки про себе. Про це я казав вам ще в сторожці парку. Не відмовляйтесь, Еллен. Зрозумійте, що і я й Гофман не поведемо вас і себе на провал. В успіху ми зацікавлені так само, як і ви, і ми зробимо все можливе, щоб забезпечити цей успіх. Дайте тільки вашу згоду.
— Якщо справа стоїть так, то я згодна, — здалася, нарешті, Еллен.
Престо, полегшено зітхнувши, вигукнув:
— Давно б так! — І, посміхаючись, докінчив. — Тепер і ваша доля зв’язана з моєю. Разом перемогти або разом прийняти поразку!
