Екологи, або Копроконська історія - Марковская Алла Анатольевна (книги онлайн читать бесплатно TXT) 📗
Заглянути в сітку новин?.. чи що?.. жах, я останнім часом настільки нечасто буваю на мирних планетах…
А люди живуть, творять, щось змінюють у культурному світі, у моді, врешті решт, а я дичавію з цими війнами і диктаторами, полководцями і придворними інтригами. Я знаю всі новинки в озброєнні на сотнях планет, та не знаю, у що вдягаються жінки на цих планетах, не знаю, які картини пишуть художники, які будинки будують архітектори, які нові книги написали письменники. Час хоча б поновити бібліотеку, я подивилась на книжки, що лежали біля ліжка і на полицях, ось тієi синьоi, що лежить біля ілюмінатора, я навіть не встигла прочитати… І де, врешті решт, моi черевики?..
Катер гойднувся, пейзаж за вікном різко зник, екран ілюмінатора заповнило осіннє небо, потім ми увійшли в хмари, як в густий туман, ще мить — і вистрибнули над хмарами. Вони нагадували пагорби казкового краєвиду, а ще мить — і ось катер вилетів у відкритий космос. У цю хвилину я дісталась рубки управління, сіла у крісло пілота під бурчання мого бортового комп'ютера:
— Все сам і сам… Зліт — сам, посадка — сам, ти ще пам'ятаєш, які кнопки потрібно натиснути, аби мене підняти?
Куди все ж таки Гел закинув моi черевики, я що, повинна босоніж іти на зустріч з Такароне? Моi мокасини втрачені у палаці президента, але ж були ще десь армійські черевики:
— Летосе, ти не бачив, де моi черевики?
— Та йди ти зі своiми черевиками… Я тобі нянька чи що? Ще в прибиральниці мене запиши… Мушу ще малих роботів контролювати?
Під захистом силового поля Летос був непомітний, його міг зафіксувати тільки корабель, рівний йому за силою, маю надію, що у цьому районі зараз таких немає. Ми спокійно лягли на потрібний курс.
Я віддала керування буркотливому Летосу, хотіла зайнятися собою, та несподівано корабель, що не мав жодного відношення до копроконського кораблебудування, недвозначно виник ледь не перед носом мого катера.
Летос в ту ж мить відреагував словесною композицією з десятка гострих слів (де тільки нахапався такоi лексики?).
— Зміцнюй захист! — крикнула я, відмикаючи автоматичне керування.
От Зерон щось і дізнався, а дізнається все навіть не повірить що ми не навмисне попсували йому плани по розширенню територіi. Так звичайно у плани нашого Зерона не входили переговори між калтокійцями і Такароне. Та що йому Такароне, пішак яким ще легше маніпулювати ніж ракірлянськими зрадниками. Тоді чому він намагається мене зупинити? Та тому що я права у своiх припущеннях — калтокійці не повинні втручатися у місцевий конфлікт, і це просто залякування. Зерон добре що ти сам не дивишся у цю сторону, добре що ти не бачиш мого катера…
Перший постріл супротивника ми з Летосом зблокували:
— Навіщо ж так відразу? — Шепотіла я, — А поговорити? Ні?.. Не хочете? Даремно. — Я намітила квадрат подій, відзначивши уявні верх і низ, і Летос пірнув униз, під корабель супротивника, готуючи зброю. Я ж бубоніла: — Панове, це ж нечесно, у нас різні вагові категоріi…
…І мій катер набагато менший, тому противник не настільки маневрений, щоб встигнути за нами. У мене вистрілили, не влучили: — А стріляти ти не вмієш…
Я пролетіла біля борту ворожого корабля. Змела силовою хвилею всі камери і датчики, що були вухами і очами найтійського? корабля (на військовому жаргоні ця дія називається «поголити iжачка»). Силова хвиля пробила захисне поле цього бойового крейсера і осліпила його. Поки вони вмикали додаткові пристроi, я випалила iм у діру силового поля. У відповідь постріл навмання, та нас з Летосом зачепило й відкинуло «вбік» і «вниз». Летос відірвався від автоматичного прицілу, пролетів петлею навколо ворожого корабля. Ще пару обертів: — Панове, у вас там систему не заклинило? У нас, напевне, теж усе в нормі. Летосе, ми маємо підійти йому під ніс.
Ворожий корабель оскаженіло плювався лазерними променями у наш бік.
Летос знову зробив петлю навколо найтійського крейсера, не скидаючи швидкості, зніс силовий захист і ще раз вистрілив.
— Є!!! — горлала я.
Велика пробоiна засяяла у борту ворожого корабля!
— Потрібно влетіти до периметру його носовоi частини і розтрощити рубку управління! — репетувала я собі і Летосу накази.
У нас поцілили силовим зарядом…
Та, на щастя, наші конструктори більш ретельно продумують захист апаратури військовоi техніки, ніж найтійці. Силове поле Летоса пропускає хвилю крізь себе, не послабляючи захисту, а втягуючи енергію вибуху, використовуючи ii знову ж таки для захисту — мій корабель тільки трохи повело в бік. Та ніс все ж таки задерся догори, відкриваючи ворогові днище. З того невигідного положення ми рвонули у наступну петлю навколо корпусу найтійця. (У такому поєдинку головне не зупинятись). Добре, що вся апаратура спостереження мого корабля заглиблена у верхній кірідовий покров корабля і вибити ii можливо лише з частиною борту.
На останньому віражі, коли ми виконали занадто різкий розворот, я відчула, як ремені безпеки вп'ялись мені в плечі: коли Летос встиг закріпити моє тіло у кріслі пілота, я навіть не помітила.
Тепер я дійсно нічого не знайду ні в рубці, ні в каюті, якщо, звісно, роботи все запобігливо не поховали і не позакріплювали. Хоч бери, та взагалі відключи гравітацію…
Летос використав усі ремені безпеки, що були в кріслі, аби втримати свого пілота (мене) на місці, я сплелась свідомістю з моiм кораблем і під час бою відчувала себе частиною його. Я вже не помічала, що знаходжусь у рубці. Тільки бачила величний нескінчений космос і себе, що протистою ворожому кораблю.
З диким вереском, під шалену музику, що ii ввімкнув Летос (любить він воювати з музичним супроводом), я на страшенній швидкості зірвала катер у новий віраж, і, облетівши по спіралі найтійський крейсер, різко зупинилась навпроти його носовоi частини. Я навіть побачила його лобове скло.
Під час різкоi зупинки ми з Летосом перекинулись. Та мені здалось, що це перекинувся корабель противника і завис перед нами черевом догори. У космічному просторі все відносно, та головне у бою, щоб співпадала площина:
— Я поспішаю, панове, тому — до побачення. — І ми шмальнули силовим зарядом, а слідом запустили гранати з рідинного металу. Ці гранати у космосі випускають тонкі стріли, які впиваються у борт корабля, розжарюються і сплавляються намертво з обшивкою: — А ви що, панове, сподівались перемогти мене? Поставили захист від лазерних гармат і проникаючих хвиль? А як вам гарний, старий, надійний у війні, перевірений у битвах метал?!
Вибухнуло так, що здалось, начебто я у вічній тиші почула гуркіт. Засліпило очі мені і камери — Летосу, краплі розпеченого металу полетіли у різні сторони, як феєрверк. Ми з Летосом завбачливо дали «задній» хід і впали «донизу» по відношенню до того феєрверку. Останнє завдання — захиститись від уламків.
— Ха! — шаленіла я, — а як вам така зброя? Остання версія. Насолоджуйтесь! Оце я розумію! Оце дійсно улюблена робота!
Найтійський крейсер кружляв на місці, як раптово осліплена людина. Там не залишилось рубки.
Я нібито знову повернулась до свого тіла. Летос вивів над пультом управління фантом людськоi руки. Я хлопнула по цій напівпрозорій долоні, що була відчутна завдяки силовому полю.
— Перемога! — радів Летос, і я відчула наскільки щасливий мій старий катер.
Потрібно викликати рятівників і патруль: може, хто і вижив. А ще попередити Рола і Гела про ймовірність нападу на Копроконе.
Варко запросив тих небезпечних гостей до свого кабінету на другому поверсі так званого штабу. Гел, сидячи прямісінько на столі, бо його вже дістали ті великі меблі, з портативним комп'ютером на колінах, вивчав відомості щодо кількості і озброєння копроконського війська.
Хіба що чогось у відомостях не було, бо усе, що він побачив у тих документах на моніторі, то це слабкість і застарілість військовоi сили. Звичайно, на планетах Коаліціi немає арміi, але там є космічний патруль, озброєний сучасною зброєю і бойовими кораблями у кількості двадцяти двох бортів, що значно перевищує бойові сили копроконського президента. Так ось як… Ракірла виділила Такароне гроші на переформування арміi а він iх… кудись не на те витратив. Ось чому він вирішив використати калтокійців. І згодом напевне вирішив що він сам може стати головним у Коаліціi, щоб не звітуватись. Та були на Копроконе ще якісь дивні дуже засекречені бази на які виділялась лише охорона. І ті бази чи то хранилища до планового перевороту на Ракірлі не мали ніякого відношення, там щось зберігалось на майбутнє, на той час коли планети коаліціi стануть планетами Братства. Все продумав Зерон, та як завжди забув що життя непередбачуване, а випадок мінливий.
