Історія польсько-українських конфліктів т.2 - Сивіцький Микола (книги онлайн читать бесплатно .txt) 📗
Натомість ми охоче приймемо поляків, які проживають на територіях Радянської Росії.
(Це насправді є люди, які понад двадцять років зазнавали деморалізуючого впливу комуністичного режиму й у значній мірі є русифікованими, але це наша кров. Відповідно розміщені на наших територіях, перемішані з корінним польським населенням, вони оживуть, а в наступних поколіннях стануть повноцінними громадянами.)
IV. Додаткові зауваження.
Не пропонуємо жодної надзвичайної новини. Усі пам'ятаємо підписаний у січні 1923 р. договір про обмін населенням між
Грецією і Туреччиною, щоб таким чином раз і назавжди припинити постійні суперечки про права меншості й політичний кордон зробити також етнічним. Гітлер за договором з Росією переселив тисячі німців з Естонії, Латвії, Литви і Волині, а в порозумінні з Муссоліні переселив німців з Бреннера. Більшовики під час окупації 1939–1940 рр. виселили близько 2 мільйонів поляків лише з самої Східної Малопольщі за найжорстокіших умов на голод, тяжкі роботи і поневіряння до Казахстану, на кордон з Монголією, над озеро Байкал, аж до області Якутії. Тим людям не було дозволено взяти з собою нічого, відокремлено чоловіків від жінок, дітей від батьків.
При вирішенні подібних справ наших слов'янських меншостей втрачаємо, щоправда, 6 000 000 громадян, що після втрат польського населення протягом цієї війни не буде для нас неважливим, але у 1921 р. нас було на 8 мільйонів менше, ніж у 1939 р. Тобто вирівняємо ту нестачу швидко. Господар, який має повноцінну землю, — це не безземельний селянин або безробітний. Він повинен мати дружину-господиню у домі, а кожна наступна дитина — це вже через кілька років нова пара рук допомоги у господарстві.
Розвиток промисловості забезпечить перш за все зайнятість і достатній рівень існування, що сприятиме створенню родин. Відповідна пропаган да на користь численного потомства повинна завершити справу.
Для обороноздатності держави краще мати якийсь час трохи менше населення, але здорового, заможного й перш за все одностайного з національної точки зору та окриленого справжнім патріотизмом, ніж багато, але малоцінного. На усуненні внутрішнього ворога ще ніхто не втратив.
(Очевидно, що у ставленні до українського і білоруського населення мусять бути певні винятки. Ми маємо на увазі старих польських осадників, а особливо численні роди сільської шляхти, які внаслідок відриву від католицького костелу під російським пануванням, часто під тиском російської влади поступово втрачали свою польськість. В останні роки перед нинішньою війною у деяких такого роду середовищах почало проявлятись, особливо серед старої сільської шляхти, повернення до польськості, причому не завжди у поєднанні з поверненням до католицького обряду. Само собою зрозуміло, що таких «русинів» і «білорусів» мусимо затримати у себе. Також білоруси-католики мали б імовірно залишитись на нинішніх територіях.)
Внаслідок нинішньої війни як Німеччина, так і Росія вже втратили і ще втратять масу населення. Після закінчення нинішньої війни не швидко окремі держави захочуть знову взятися за зброю. Дорогий досвід нинішньої війни швидше вказує на те, що англосакси ще протягом двох поколінь утримуватимуть перевагу в озброєнні у своїх руках і тим самим не допустять у цей час до вибуху війни. (На це вказує хоча б проголошена у перші дні березня 1944 р. у британському парламенті промова міністра війни Д. Грігга про необхідність утримання Англією сильної постійної суходільної армії у післявоєнний період, щоб ця армія була гарантом миру в Європі.)
Отже, ми можемо сподіватись на відповідний період мирного часу, необхідного нам для зміцнення та індустріалізації країни. Після цього періоду «захисного» часу населення Польщі буде вже значно численнішим, ніж тепер, а Польща здатна до захисту своїх кордонів власними силами. Бо вже час покласти край щодо того гіркого парадокса, щоб у Польщі проживало і процвітало понад 10 мільйонів чужих, а поляки змушені були шукати хліб за кордоном.
V. Перспективи реалізації програми «А».
У випадку «А», тобто не розгрому Росії Англією і Америкою, а тільки ослаблення її внаслідок довготривалої війни з Німеччиною, існують, попри сумніви, чималі шанси реалізувати вищевикладені пропозиції.
Стосовно твердо заявленої урядом Польщі позиції, що кордони Польщі на сході не можуть зазнати в жодному випадку зменшення, бо Польща внаслідок своїх як попередніх (початок боротьби з Німеччиною), так, ймовірно, і наступних заслуг може бути тільки винагороджена і ніколи на покарана (як, наприклад, Сербія після Першої світової війни), то треба виходити з імовірності, що попри нинішню непевність і туманність наших східних кордонів, ті остаточні належатимуть нам і нами повинні бути успішно узгоджені.
Головна роль у реалізації зазначеної програми припадає на велику політичну акцію Польського Уряду, який повинен організувати ще сильніший, ніж нині, політичний тиск у цьому напрямку на Англію і Америку з метою вчинення цими урядами також виразного тиску на ослаблену Росію стосовно дотримання нею старих кордонів Польщі. Паралельно до цієї важлива підготовча роль у цій справі належить Польській Армії, яка повинна опанувати наші східні території до кордонів 1939 р. (створення свого роду «доконаних фактів»).
У самій політичній акції йдеться про спритне розігрування всіх наших козирів (Катинь і переселення Росією в 1939 р. двох мільйонів поляків лише тільки з Малопольщі — можливо, підозріла смерть генерала Сікорського — Атлантична карта — нагорода за порятунок демократії через перший опір Німеччині — заслуги на різних театрах цієї війни — моральне відшкодування за хистку англійську політику щодо Польщі — приязнь Польщі до Англії і проблемне ставлення до неї Росії — гігантське знищення Росії і потреба мільйонів рук для її відбудови і т. д. і т. п.).
Що стосується самого переселення наших українців і білорусів, то нам було б набагато легше успішно реалізувати цю пропозицію, якби справа була поставлена Польщею в площині міжнародної політики, тобто якби державний інтерес Польщі став європейським державним інтересом.
Без сумніву, майбутня мирна конференція повинна мати завданням, крім усунення загрози Німеччини на довгі роки, також впорядкування спірних справ у всій Європі, а перш за все тверде вирішення прикордонних суперечок між окремими державами. Цей реалізований англосаксами «новий лад», який повинен діяти довгі роки, не може допустити, щоб у кордонах якоїсь європейської держави залишилась національна меншість у численній згуртованій масі, бо таким чином залишаться нам відцентрові сили, які при кожній нагоді будуть намагатись розпалити або розширити війну.
Кордони, встановлені як між Німеччиною і її сусідами, так і між іншими державами, що беруть участь у цій війні на тому чи іншому боці, повинні стати не тільки політичними, але й етнічними кордонами. Тобто між усіма цими державами, наприклад, Румунією й Угорщиною, Угорщиною і Чехословаччиною, Болгарією і Югославією і т. д. і т. п., повинен бути проведений обмін населенням. Тому такий самий принцип повинен бути застосований і у відносинах між Польщею і Росією.
Програма «Б» (максимальна)
VI. Польський Державний Інтерес на Сході Європи.
Передумови:
1. Зрозуміло, що нинішній момент російських перемог, момент, який починається від повторної більшовицької окупації наших територій, не є моментом для висування будь-яких максимальних програм з боку Польщі. Але кожна війна несе у собі несподіванки, а в нинішній війні останнє слово ще не сказано. Отже, може настати ситуація, за якої, власне, максимальна програма матиме шанс для реалізації.
2. У зв'язку з викладеним вище вважаємо, що через принципову неможливість узгодження капіталістичного напрямку з комуністичним не можна виключити, що всі попередні конференції щодо порозуміння між англосаксами і більшовиками завершаться остаточним фіаско, в результаті чого між ними почнеться не співпраця, а швидше боротьба за усунення.
