Історія польсько-українських конфліктів т.2 - Сивіцький Микола (книги онлайн читать бесплатно .txt) 📗
З огляду на зазначене вище розв'язання проблеми наших слов'янських меншостей повинно йти іншим шляхом. Проект такого «максимального» вирішення українського і білоруського питання у зв'язку з широко задуманою сільськогосподарською реформою і з урахуванням нашого державного інтересу на Сході пропонує цей меморандум.
І. «Польща приречена на велич».
Цей вислів повторювався часто, але лише перебіг нинішньої війни виявив нам у всій переконливості цю правду, що або станемо великим народом, або мусимо загинути.
Бути «великим народом» — це передусім бути сильним як держава. Слабка держава не захиститься, не реалізує жодних великих ідей, не підніме за собою нікого. Силу держави визначає багато факторів. Зупинимось лише на кількох із них, але основних. Ними є: розмір, населення, економічний устрій і зв'язана з ним заможність.
Площа Польської Держави у 1939 р. становила, включно з Заользем, 390 тисяч кв. км. Розраховуємо на те, що в результаті нинішньої війни розширимо наші кордони на заході. Приєднання Східної Пруссії, вільного міста Гданська, Західного Помор'я до Одри і решти Верхньої Сілезії збільшило б територію нашої держави на якісь 90 тисяч кв. км, що разом становило б 480 тисяч кв. км, тобто територія дорівнювала б території післяверсальської Німеччини. Оскільки на цій території є найважливіші основні сировинні копалини і широкий доступ до моря з кількома вигідними портами, то з точки зору території Польська Держава виглядатиме цілком задовільно, тим більше, що і її кордони були б стратегічно вигідніші за довоєнні.
У 1939 р. кількість населення Польської Держави перевищила 35 мільйонів. Нинішня війна не тільки загальмувала природний приріст населення, але й принесла серйозні втрати. Важко визначити їхню величину нині, а ще важче буде визначити, якими будуть наступні втрати. Як не є, треба враховувати те, що у кращому разі після додання поляків, які проживають на територіях, які ми сподіваємось отримати, кількість жителів Польської Держави становитиме не більше 30 мільйонів. Отже, багато мине років, поки ми дійдемо до густоти населення такої, наприклад, як у Німецькому Рейху.
Але кількість населення — це ще не все. Важливим є також його національний і професійний склад. І за цими двома показниками ситуація була для нас несприятливою.
Згідно з останнім переписом населення з 1931 р. було у Польщі на загальну кількість 31 915 800 жителів (без війська у казармах): поляків 21 412 100 — 67,8 % русинів і українців 4 441 600 — 13,9 % білорусів 989 900-3,1 % «тутешніх» (Полісся) 707 100 — 2,2 % німців 741 000 -2,3 % євреїв (юдейського віровизнання) 3 313 900 — 9,8 % росіян 138 700 — 0,4 % литовців 78 400 — 0,2 % чехів 31 300-0,1 % інших і неназваних 61 800 — 0,2 %
Усього 31 915 800
Після війни цей стан зазнає зміни і правдоподібно буде виглядати приблизно так:
| поляків | 22 983 000 | — 76,6 % |
| русинів і українців | 4 600 000 | — 15,5 % |
| білорусів | 990 000 | — 3,3% |
| «тутешніх» | 715 000 | — 2,3% |
| німців | ||
| євреїв | 100 000 | — 1,2% |
| росіян | 140 000 | — 0,5% |
| литовців | 80 000 | — 0,3% |
| чехів | 32 000 | — 0,1% |
| інших і неназваних | 60 000 | — 0,2% |
| Усього | 30 000 000 | — 100% |
А це означає, що будемо мати приблизно 23,4 % національних меншин.
З точки зору професійної структури у 1931 р. понад 60 % населення у Польщі — рільники, тоді як, наприклад, у Німеччині їх 20,9 %, а в сільськогосподарській Данії 29,6 %. Звідси випливають перенаселення і зайві робочі руки на селі, а також надмірне подрібнення ґрунтів.
Після війни процентне співвідношення може виглядати ще гірше, бо, навіть не враховуючи євреїв, найбільших втрат населення зазнали міста. Таким чином, ми виявляємо парадокс. З точки зору європейських норм щодо густоти населення і обороноздатності країни у Польщі населення повинно становити принаймні 60 мільйонів, а тим часом якщо взяти до уваги село, то там маємо кілька мільйонів зайвих.
Якщо за такого стану вартість промислової продукції на 1 мешканця в нас у 1929 р. становила 16 злотих, тоді як у цей самий час в Англії — 1420 злотих, у Франції — 1270 злотих, у Німеччині — 1170 злотих, то в тому нема нічого дивного, але те, що вартість сільськогосподарської продукції становила у нас 410 злотих на особу (враховуючи все населення), тоді як у Німеччині, де відсоток рільників був значно нижчим, 500 злотих, а у Франції 490 злотих, то це вже доводить, що кепська структура нашого сільського господарства дійшла до межі, яку далі вже не можна було терпіти.
Інтенсивна розбудова промисловості була для нас необхідністю. Всебічно розбудована промисловість є принциповою основою обороноздатності країни, вона зумовлює належне озброєння і спорядження армії, зростання зайнятості та багатство, тобто три чинники, без яких обороноздатність є фікцією. Але розбудова промисловості вимагає, крім часу, не тільки грошей, але й робочих рук, достатня кількість яких мусить бути гарантована не тільки у майбутньому, але вже сьогодні.
Крім того, не менш важливою справою є те, що здорова промисловість повинна спиратись, перш за все, на розвинутий платоспроможний внутрішній ринок, а він уже у першу чергу формує заможне село. Зрештою, з огляду хоча б тільки на обороноздатність країни мусимо намагатись зберегти відповідне співвідношення між промисловістю і рільництвом. Іншими словами, паралельно з розбудовою промисловості мусимо розбудовувати нашу сільськогосподарську структуру.
Як бачимо з доданого реферату № 1 під назвою «Сільськогосподарська реформа у Польщі», дотеперішні наші зусилля у цьому напрямку через проведення сільськогосподарської реформи не дали і не дадуть позитивних результатів з огляду на занадто малий запас землі, який перебуває в руках великих землевласників.
Передача Польщі Східного Помор'я (Східна Пруссія), де ґрунт неврожайний, а також території з такою самою землею на Західному Помор'ї і території з урожайним ґрунтом у Сілезії з одночасним виселенням німців і залишенням мазурів та верхніх сілезців додасть нам також недостатній запас землі.
Цей запас не дасть змоги створити достатню кількість середніх (10–15 га), а особливо більшу кількість так званих «кметських», тобто великих селянських (20–50 га), господарств у Польщі; успішне вирішення цього питання було б для польського населення серйозним чинником добробуту. (…)
Недостатній запас землі також не дасть змоги утворити резерв землі для найближчого покоління (тобто поки індустріалізація Польщі не досягне належного рівня), що є необхідною умовою для правильного розв'язання проблеми популяції, а також не дасть змоги правильно вирішити справу повторного заліснення деяких округів Польщі з надмірно знищеними лісами.
