Гаррi Поттер i фiлософський камiнь - Роулинг Джоан Кэтлин (бесплатная регистрация книга TXT) 📗
Гаррі люто глянув на друзів.
— Ти правий, Гаррі, — тихенько мовила Герміона.
— Я накину плаща-невидимку — сказав Гаррі. — На щастя, він знов у мене.
— А ми вмістимося під ним усі троє? — запитав Рон.
— Усі… усі троє?
— Ой, не придурюйся! Невже ти думаєш, що ми тебе пустимо самого?
— Звичайно ж, ні! — жваво додала Герміона. — Як ти збираєшся дійти до каменя без нас? Я зараз піду й перегляну книжки, може, знайду щось корисне…
— Але якщо нас упіймають, вас виженуть теж…
— Не думаю, — заперечила Герміона. — Флит-вік сказав мені по секрету, що я отримала з його іспиту п'ять з трьома плюсами. Тепер мене так просто не виженуть.
Після вечері вони всі втрьох сиділи у вітальні. Ніхто їх не турбував; зрештою, жоден ґрифіндорець ще й досі не розмовляв із Гаррі. І сьогодні вперше це його не засмучувало. Герміона переглядала свої конспекти, сподіваючись натрапити на одне з тих заклинань, яке їм треба буде подолати. Гаррі й Рон мовчали. Вони обидва обмірковували те, що їм доведеться зробити.
Поступово решта дітей розійшлися по спальнях, і кімната спорожніла.
— Може, принеси вже плащ, — пробурмотів Рон, коли нарешті, позіхаючи й потягуючись, з вітальні вийшов Лі Джордан.
Гаррі побіг нагору до спальні. Дістав плаща, а тоді помітив дудку, яку на Різдво подарував йому Геґрід. Поклав її до кишені, щоб заграти на ній Флафі, — співати йому щось не хотілося.
Побіг назад до вітальні.
— Краще накиньмо плаща тут, щоб побачити, чи він накриє нас трьох. Бо раптом Філч помітить чиюсь ногу, яка блукає сама собою…
— Що це ви робите? — пролунав голос із кутка кімнати.
З-за крісла виник Невіл, стискаючи в руках Тревора — жабку, яка знову намагалася втекти на волю.
— Нічого, Невіле, нічого! — відповів Гаррі, поспіхом ховаючи плащ за спину.
Невіл глянув на їхні винуваті обличчя.
— Ви знову кудись ідете! — здогадався він.
— Ні-ні! — заперечила Герміона. — Нікуди ми не йдемо. Чому ти не лягаєш спати, Невіле?
Гаррі глянув на високий годинник біля дверей. Не можна втрачати ані хвилини. Снейп, можливо, вже намагається приспати Флафі.
— Вам не можна нікуди йти! — сказав Невіл, — вас знову піймають. Ґрифіндор матиме ще більше проблем.
— Ти не розумієш, — пояснив Гаррі, — це дуже важлива справа.
Але Невіл явно настроював себе на щось відчайдушне.
— Я вам не дозволю! — сказав він, підбігши до портрета з отвором. — Я… буду з вами битися!
— Невіле! — прорвало нарешті Рона. — Іди звідси й не будь ідіотом!
— Я тобі не ідіот! — крикнув Невіл. — Скільки можна порушувати правила?!. Ви самі навчили мене чинити опір!
— Так, але ж не нам! — у відчаї мовив Рон. — Невіле, ти не розумієш, що робиш!
Рон ступив крок уперед, а Невіл випустив з рук жабку, яка стрибнула і щезла.
— Ану, спробуй мене вдарити! — затявся Невіл, стискаючи кулаки. — Я готовий!
Гаррі повернувся до Герміони.
— Зроби щось! — у розпачі попросив її. Герміона вийшла наперед.
— Невіле, — сказала вона, — я дуже й дуже перепрошую! — Вона спрямувала чарівну паличку на Невіла і вигукнула: — Петрифікус Тоталус!
Невілові руки прикипіли йому до боків. Ноги стулилися докупи. Він захитався усім своїм закляклим тілом, а тоді впав, мов дошка, просто на обличчя.
Герміона підбігла й перевернула його на спину. Невілові заціпило щелепи, і він не міг говорити, рухалися тільки його нажахані очі.
— Що ти йому зробила? — прошепотів Гаррі.
— Це повний тілов'яз, — відповіла бідолашна Герміона. — Ох, Невіле, мені так шкода!
— Ми були змушені, Невіле! Нема коли пояснювати, — сказав Гаррі.
— Ти згодом усе зрозумієш, — пообіцяв Рон, переступаючи через Невіла й ховаючись під плащ-невидимку.
Але нерухомий Невіл, який лежав на підлозі, був, здається, не надто гарним знаком. Страшенно знервовані, вони в кожній тіні від статуї вбачали Філча, а кожен подув вітерцю нагадував їм Півза.
Підійшовши до перших сходів, помітили Місіс Норіс, що сиділа трохи вище від них.
— О, давай хоч цього разу її копнемо! — зашепотів Рон на вухо Гаррі, але той заперечливо похитав головою. Коли вони обережно проходили повз неї, Місіс Норіс скерувала на них свої очі-ліхтарі, але більше нічого не зробила.
Вони нікого не зустріли, аж доки дійшли до сходів на четвертий поверх. Там похитувався Півз, намагаючись зібгати килим, щоб усі в цьому місці спотикалися.
— Хто тут? — зненацька запитав він, коли діти наблизилися до нього. Він звузив свої лихі чорні очі. — Знаю, ви тут, хоч вас і не видно… Ви примари, упирі, чи маленькі школярі?..
Знявся в повітря і став кружляти, скоса поглядаючи в їхній бік.
— Треба покликати Філча! Ой, як треба, бо тут скрадається щось невидиме!
Раптом у Гаррі виникла ідея.
— Півзе, — засичав він хрипко, — Кривавий Барон має свої причини бути невидимим!
Півз від шоку мало не впав на сходи. Він вчасно опам'ятався й завис у кількох сантиметрах над ними.
— Прошу вибачити, ваша кривавосте, ясновельможний пане Бароне! — заговорив він улесливим голосом. — Моя помилочка, моя помилочка!.. Я вас не бачу, звичайно ж, ні, ви невидимі! Даруйте старенькому Півзові цей маленький жартик, прошу пана!
— Я тут у справах, Півзе, — прохрипів Гаррі. — Сьогодні щоб тебе тут не було!
— Гаразд, прошу пана, звичайно, мене не буде! — погодився Півз, знову здіймаючись угору. — Сподіваюся, Бароне, вам пощастить, а я не заважатиму!
І він щез.
— Геніально, Гаррі! — зашепотів Рон.
Через кілька секунд вони стояли перед забороненими дверима на четвертому поверсі, але двері були вже прочинені.
— От тобі й маєш! — тихо вимовив Гаррі. — Снейп уже пройшов повз Флафі.
Побачивши відчинені двері, вони уявили, що їх чекає попереду. Гаррі повернувся до друзів, що тулилися з ним під одним плащем:
— Якщо хочете повернутись, я вас зрозумію. Можете взяти плащ, мені він уже не потрібний.
— Не будь дурним! — відказав Рон.
— Ми з тобою, — підтвердила Герміона. Гаррі штовхнув двері.
Двері зарипіли, й залунало грізне гарчання. Всі три собачі носи почали нестямно принюхуватися до дітей, хоча пес їх і не бачив.
— Що це в нього під лапами? — прошепотіла Герміона.
