Дівчинка з Землі - Булычев Кир (читать книги бесплатно .txt) 📗
19
Коли Громозека з переодягненою й помитою Алісою йшов кори дором чергового супутника планети Колеїда, Аліса попросила головного археолога:
— Коли ти будеш їм усе пояснювати, спитай, будь ласка, чи нема мені пам’ятника.
— Що? — здивувався Громозека.
— Чи нема нам із Рррр пам’ятника, — повторила Аліса. — Адже ми їх урятували.
Громозека всміхнувся, але нічого не відповів.
Черговий диспетчер зустрів гостей на центральному пульті. Він виявився маленьким чоловічком, трохи вищим за Алісу, і був схожий на інженера Толо. Побачивши Громозеку, він здригнувся і відступив на крок, але відразу ж подолав переляк і спробував усміхнутися.
— Ми з планети Земля, — почав Громозека, привітавшись, — та з інших планет Галактичної співдружності, куди ви невдовзі, напевно, вступите. Даруйте, що ми побували на вашій планеті без дозволу — вже так вийшло.
— Я ніяк не можу збагнути, — сказав диспетчер, — як вам удалося сісти поряд із великим містом і ніхто вас не помітив.
— А ми не тільки сіли, — відповів Громозека, — ми навіть пробули у вас на планеті майже нівроку.
— Як так?
— Ми археологи. Ми з’ясували, чому загинула ваша планета.
— Але наша планета ніколи не гинула, — заперечив диспетчер. — Ви мене розігруєте?
— Аж ніяк, — мовив Громозека. — Скажіть, вам оця дівчинка не знайома? — Він показав на Алісу.
— Ні, звичайно, — відповів диспетчер.
— Дивно, — озвалась Аліса.
— Вона була вже у вас на планеті. Тільки давно.
— Коли?
— Сто років тому.
— Ви говорите загадками, — сказав диспетчер. — І якщо це жарти, то дуже дивні.
— Сто років тому, — уточнив Громозека, — повернувся ваш перший космічний корабель, чи не так?
— Так, — погодився диспетчер. — Ми святкували сторіччя цієї події торік.
— А не було ніякої пригоди в той момент, коли корабель опустився на Колеїду?
— Ні, — відповів диспетчер. — Все минуло нормально. Відтоді цей день ми відзначаємо як свято.
— І все-таки я наполягаю, що саме того дня і в той момент оця дівчинка, яку звати Алісою, була на космодромі й навіть урятувала вашу планету від загибелі.
— І мене навіть посадили у в’язницю, — втрутилась Аліса.
Диспетчер тяжко зітхнув, ніби втомився слухати божевільних гостей.
— Не вірить, — мовив Громозека. — Не вірять нам з тобою, Алісо. А скажіть, у вас нема на борту бібліотеки?
— Навіщо?
— Там може бути книжка з історії.
— Ну добре, — згодився диспетчер і знизав плечима. — Постривайте.
Він натиснув кнопку на пульті, панель на стіні відійшла, і там виявилися полиці з книжками.
Диспетчер дістав одну з них.
— Тут є опис прильоту перших космонавтів? — спитав Громозека.
— Одну хвилинку, — сказав диспетчер.
Він перегорнув книжку.
— Читайте, — попросив Громозека.
Заздалегідь смакуючи втіху, він навіть притупував щупальцями по гладенькій підлозі чергового супутника.
— “І ось показався корабель”, — прочитав диспетчер.
— Далі, далі, — підганяв його Громозека, заглядаючи через плече маленькому чоловічкові. — Ось. — І він тицьнув нігтем у рядок. — “Свято прикрасив цікавий вчинок однієї з дівчат, — прочитав диспетчер. — Вона першою підбігла до корабля й оббризкала космонавтів парфумами. Ім’я її лишилось невідомим”.
— І все? — спитала Аліса.
— І все.
— Це була я. Тільки ніякі то були не парфуми. А вакцина.
Але тут Громозека зрозумів, що терпіння диспетчера повністю вичерпалося, і сказав:
— Геть жарти. Розмова в нас попереду довга і серйозна. Я звертаюся до вас офіційно: корабель “Земля” просить дозволу Колеїди зробити посадку на зручному для вас космодромі. Більше я не говоритиму загадками і все з подробицями поясню представникам вашого уряду.
— Зачекайте трохи, — відповів диспетчер із полегшенням. — Зараз я дізнаюсь, на якому з космодромів є вільні стоянки.
А коли Аліса з Громозекою йшли назад до свого корабля, Громозека легенько поплескав Алісу кігтем по плечу і сказав:
— Не журися. Може, тобі ще поставлять пам’ятник на цій планеті.
— Не потрібен мені їхній пам’ятник, — мовила Аліса. — Головне — що вони лишилися живі й здорові.
Вона помовчала і додала:
— Тільки кривдно, що в історії написано, ніби я поливала їх парфумами.
— В історії залишається тільки основне, — сказав Громозека. — А подробиці можуть і не зберегтися в пам’яті людей.
ЗМІСТ
ДІВЧИНКА, З ЯКОЮ НІЧОГО НЕ СТАНЕТЬСЯ. Оповідання про життя маленької дівчинки в XXI столітті, записані її батьком
ПОДОРОЖ АЛІСИ. Фантастична повість
ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АЛІСИ. Фантастична повість
