Дівчинка з Землі - Булычев Кир (читать книги бесплатно .txt) 📗
Аліса від несподіванки підскочила.
— Радієш? — запитала бабуся.
Вона й сама була рада, бачачи, що поруч сидить щаслива людина.
— Радію, — відповіла Аліса і вщипнула сумку.
Поїзд почав гальмувати. За вікном пропливали високі нові будинки.
14
Буває ж так — якщо вже пощастить, то щастить як слід. Бабуся не тільки пообіцяла провести Алісу на космодром як свою дочку, а навіть нагодувала її обідом у кав’ярні біля вокзалу, показала їй місто, бо Аліса призналася, що вона приїжджа. А потім на таксі привезла на космодром.
Вже задовго до космодрому машина стишила хід і ледве-ледве вибиралася з пробок, щоб знову через сто метрів загальмувати. Здавалося, вся столиця поспішає на космодром. Легко сказати — повертається перший космічний корабель. Вулиці були прикрашені прапорами й портретами космонавтів, і щоразу, коли бабуся бачила портрет свого сина, вона смикала Алісу за рукав і голосно говорила:
— Ну, хто там?
— Наш Толо, — відповідала Аліса.
— Еге ж, наш з тобою хлопчик.
І бабуся вже сама почала потроху вірити, що Аліса її донька. Нарешті, коли попереду завиднілися будівлі космодрому, машина остаточно застряла в потоці автобусів, машин, велосипедів і всяких інших видів транспорту. Шофер, обернувшись до своїх пасажирів, сумовито промовив:
— Раджу вам далі йти пішки. А то до вечора простоїмо. Пропаще діло.
Тоді бабуся з Алісою попрощалися з шофером, заплатили йому і пішли далі пішки. Шофер догнав їх через двадцять кроків.
— Я машину покинув, — сказав він. — Ну що з нею сьогодні станеться? Кому вона сьогодні потрібна? А я собі не прощу, якщо при льоту не побачу.
Біля будівлі космодрому стояла перша лінія поліцейських у білих святкових мундирах. Шофера вони не пропустили, і він лишився у величезній юрбі тих, у кого не було квитка. А бабусю з Алісою пропустили майже без розмов. Бабуся показала їм свої документи, і тоді один із поліцейських навіть сказав:
— Нумо я з вами до поля дійду. Щоб вас ніхто більше не затриму вав.
Бабуся враз нахилилася до Алісиного вуха й прошепотіла:
— Він же сам без нас на поле б не попав. Охота йому була лю дей не пускати. Йому кортить подивитися, як наш Толо з корабля ви йде.
Через півгодини бабуся з Алісою пробилися аж до останнього заслону. За ним починалося безмежне бетонне поле, куди мав опуститися корабель.
По радіо весь час передавали повідомлення про те, як корабель гальмує і наближається до Колеїди. Залишалося зовсім небагато часу до його прильоту.
Довкола стояли генерали і дуже поважні начальники — керівники держав, учені, письменники й артисти. Всі чекали і хвилювалися.
Проте ніхто не міг здогадатися, що у величезній юрбі, яка заповнила космодром, найбільше за всіх хвилювалася дівчинка на ім’я Аліса, що прилетіла з майбутнього і з іншого кінця Галактики. І вона хвилювалася найбільше за всіх, бо у неї в руках була доля всієї планети.
Аліса відчула, що в неї трохи тремтять коліна. І долоні змокріли. Вона потихеньку почала проштовхуватися вперед, аж до заслону.
— Ти куди? — спитала бабуся. — Я з тобою.
Аліса непомітно розстебнула “блискавку” на сумці й намацала всередині балончик. Потім вона витягла його і почепила через плече.
— Що це в тебе? — поцікавилася старенька.
— Термос, — відповіла Аліса. — Пити схочеться — відкрию.
Бабуся більше не питала — вона дивилася в небо, бо там з’яви лася світла цятка, що росла на очах.
Космічний корабель, який ніс на борту космічну чуму, наближався до Колеїди.
Корабель опустився повільно, мов уві сні. Він на мить завис над самісіньким полем, голубе полум’я виривалося з його дюз і плавило бетон. Потім він став на землю, і над полем промчав короткий ураган, що зривав капелюхи й кепки з глядачів.
Гримнули оркестри, і кілька службовців космодрому заходилися розмотувати товстий рулон білого килима, по якому космонавти пройдуть від корабля до зустрічаючих.
— Що робити? — спитала Аліса в археолога. Вона знала, що ніхто її не чує: всі чекають, коли відкриється люк і вийдуть космонавти.
— Ми далеко від корабля? — поцікавився Рррр.
— Кроків триста-чотириста. Не добігти. Піймають.
— Ой, — зітхнув археолог, — так близько — і не добігти! Я б, можливо, й добіг.
— Ні, тобі не донести балона з вакциною.
Але тут Алісі знову допомогла бабуся. Коли вона побачила, що члени уряду Колеїди пішли обабіч білого килима назустріч до корабля, бо членам уряду теж було несила ждати, вона відсторонила поліцейського і сказала:
— Там мій син.
І сказала це так упевнено, що поліцейський тільки вклонився і пропустив її.
Аліса схопилася за руку старенької, і, коли поліцейський спробував зупинити її, бабуся обернулася й промовила:
— А це його сестра, і я без неї ні кроку не ступлю.
— Тільки сумку залиште, — попросив тоді поліцейський. — Із сумкою не можна.
Аліса вчепилася за сумку, і вийшло замішання, тому що бабуся тягла вперед, поліцейський назад, а Аліса опинилася між ними. І тоді Аліса почула, як Рррр сказав космомовою, щоб ніхто не зрозумів:
— Відпусти. Пам’ятай про головне.
На щастя, поліцейський не почув. Другою рукою він намагався втримати інших зустрічаючих.
Аліса відпустила сумку і поквапилася вперед.
Вони підійшли майже до корабля. Але тут зупинилися всі.
“Колись на Землі зустрічали Гагаріна, — подумала Аліса. — Як шкода, що я так пізно народилася!.. Пора”, — сказала вона собі.
І в ту мить, коли люк відкрився і перший космонавт, капітан корабля показався у ньому, Аліса прошмигнула поміж генералом і головним міністром Колеїди, вислизнула з рук начальника почесної варти і помчала до люку.
— Стій! — кричали позаду.
— Не хвилюйтесь — почула вона бабусин голос, — це моя донька.
Аліса на бігу зірвала з плеча балон із вакциною. Капітан корабля, побачивши її, засміявся і показав рукою в її бік. Аліса на мить зупинилася. Вона зрозуміла, що люк надто високо — їй не дістати до нього. Струмінь вакцини не потрапить досередини.
Капітан корабля, побачивши її, засміявся і показав рукою вбік. Аліса на секунду зупинилася. Вона збагнула, що люк знаходиться надто високо — їй не дістати до нього. Струмінь вакцини не попаде всередину.
— Трап везуть! — гукнув їй капітан корабля, який, напевно, вирішив, що Аліса хоче привітати космонавтів і їй це дозволили зробити.
Автоматичний трап цієї самої миті під’їхав до корабля.
— Стійте! — крикнула Аліса капітанові, який уже підняв ногу, щоб ступити на трап.
Вона на ходу вискочила на трап, не чекаючи, поки він зупиниться.
Позаду гупотіли поліцейські, щоб догнати її і зупинити.
Аліса стрілою злетіла по трапу. Балон був у руках.
Вона спрямувала його просто в обличчя капітанові і натиснула на кнопку.
Сильний каламутний струмінь смердючої вакцини вдарив у капітана, і він від несподіванки сахнувся назад.
Мільйони людей Колеїди, які бачили цей момент на космодромі й по телевізору, охнули від жаху. Всі жителі Колеїди вирішили, що це замах на космонавтів.
Аліса стояла перед самісіньким люком і не переставала натискати на кнопку. Туман швидко огорнув увесь корабель і заповнив його внутрішні приміщення. Потім кнопка сама клацнула й повернулась на місце.
Балончик був порожній.
І в тумані, який ще не розтанув, кілька сильних рук схопили Алісу і потягли вниз.
