Планета Х - Кудрицький Валентин Олександрович (читать книги бесплатно полностью txt) 📗
Як ще здорові й молоді.
А як вже виросли ті дітки,
В дітей заводиться іржа,
Запам’тай, що в тій кошарі
В якій живеш ти, вже – чужа.
А чоловік – твоя опора,
І це ти вічно пам’ятай,
Отож, роби як він говорить
Й ніколи це не забувай.
А тому хочу й ще порадить,
У кожного в житті є ціль,
А ваші принци і принцеси –
То обоюдна ваша біль.
3.12.2012 р.
НАЙБІЛЬШЕ СВЯТО
Говорять, жінка – то потворство,
І що-де жінка, там біда,
І що вона уся з притворства,
А честі й сліду в ній нема.
Говорять, що жінки – пірати,
І що найбільше в світі зло,
І що з-за них одні розтрати,
Яких із нас не знав ніхто.
Що там, де жінка – пересуди,
І що з-за них завжди розбій,
І що з-за них страждають люди
Від агресивних їхніх дій.
Кому з-за них не доставалось?
О, де такий є чоловік?
Нехай підніметься, хоч гляну,
Прости мене, двадцятий вік!
Від них інфаркти і «комізми»,
Від них і холод, і вогонь,
Від них душевні катаклізми,
Нехай би хоч яка в вас бронь.
І все ж, при всіх їх негараздах,
О, Боже, ти мене прости!
Та щастя більшого і свята
Ніде без жінки не знайти.
15.5.1988 р.
ТАЄМНИЧІ ДВЕРЦЯТА
Ну відкрий в той храм дверцята,
Де сховала кавунцята,
І до тих п’янких півкуль
Дай наблизитись впритул.
Дай напитись того щастя,
Що сховала в жупані,
Й дай хоч ніч полюбуватись
Тими цяцьками мені.
Бо як сам знайду ту «чачу»,
То за себе не ручусь,
Весь твій храм перелохмачу,
Та свого-таки – доб’юсь.
26.6.1987 р.
ДИВНИЙ НАРОД
Я дивлюсь на світ сучасний,
І на наших всіх панів,
Скільки стало завидющих
Й ненажерливих чинів.
Які тільки те і мріють,
Щоб когось з нас обдурить,
Мов, без того в нашім світі
Неможливо вже прожить.
Я дивлюсь і сам не вірю,
І куди це світ іде?
Чому всіх вже душить жаба,
Якщо краще хтось живе?
Навіть й тих, якщо відверто,
В кого вже і з горла пре!
Ось пригляньтесь до багатих –
Чим багатший – більш гребе.
А народ ні бе, ні ме.
26.1.2013 р.
ДЕ ЦВІТУТЬ ТЮЛЬПАНИ
В лісі, де цвітуть тюльпани,
Чую вітер аж гуде,
А дівчата очі п’ялять,
Та ні жодна в ліс не йде.
Вітер грає на цимбалах,
Аж кружиться голова,
От би ту, що в міні юбці,
Ну хоч би на тиждень-два.
24.8.1976 р.
І СОРОМНО, І ТРИВОЖНО…
І соромно якось й тривожно,
Й причини ніяк не збагну,
Чому як зустріну красуню,
То ніби на подвиг іду.
21.3.1957 р.
НА ІМЕНИНАХ
Якось Катря вихвалялась, –
Що вона багата,
І що в неї, як в Хрущова
Величезна хата,
І що друзі в неї знатні
І на іменини
Як приходять, то дарують –
Ледь не лімузини.
Якось й я прийшов до Каті
В дім, оббитий гратами,
І весь час спостерігаю
За тими багатими.
Ось прийшов жидок носатий,
Видно, що багатий
Бо привів з собою Сару
Ледь не на всю хату.
Ось і другий вже припхався
І по хаті ходить,
І очима, як сова
По кімнаті водить.
Третій теж – таке ж нещастя,
Привів свого брата,
І це всі вже подарунки,
І вже повна хата.
Я постояв, подивився,
І гукаю тата:
Кожен те бере з собою,
Чим багата хата.
Потім я дістав червінця
Щоб заграли Ліста,
Ні одного українця,
А вже й ніде сісти?
Тільки я хотів уходить,
Ось і Катерина.
– Щось не бачу ні одного
В тебе лімузина.
Отакої! – посміхнулась
Катря через хату.
Де ви бачили, щоб жид
Подарив вам Ладу?
20.4.1976 р.
ПОГЛЯНЬ НА ПОЛЕ ЦЕ, КОХАНА
О, глянь на поле це зелене
Й згадай як ріс колись тут дуб,
Наблизь свою красу до мене
І посміхнись хоч краєм губ.
Давай згадаємо минуле,
Про наш веселий сьомий клас,
Коли мене ти обманула
Уперше і в останній раз.
Наблизь свою красу до мене
І хоч разочок посміхнись,
Невже зустрілись ми для того
Щоб вже навіки розійтись?
Поглянь на поле ти зелене,
І посміхнись, хоч краєм губ,
Наблизь свою красу до мене,
Якщо тобі я й справді люб?
2.4.2013 р.
БРЕХНЯ НА ЗАКУСКУ
На Катюшу, що з контори
Кажуть – балалайка,
Бо любила вихвалятись,
Що знатна хазяйка.
В холодильнику у неї –
Кури та ковбаси,
Що привозять їй за втіху –
Різні ловеласи.
І що, мов за шури-мури,
Рятуй мене Боже!
Їй такі приносять кури
Що й піднять не може.
Стільки в хату наносили
Що вже й ніде стати,
А як гості за стіл сіли
Нічого й подати.
Отакої! Гості встали
І купили гуску,
Аби їм не подавали
Із брехні закуску.
4.4.1976 р.
ТРУДОВА ЛЮДИНА
Рачкову Василю Михайловичу
Є такий в нас виконроб,
Кожен день він милиться,
Ладен кожному дать в лоб
Хто на нього дивиться.
Все на складі в нього є
Що душа бажає,
А спитайте на ремонт,
Скаже, що немає.
Так ото готовий дім,
Люди ждуть роками,
Бо хапун наш виконроб
Тягне все з синами.
Все уже у нього є –
Дача і машина,
Он вона яка, дивіться,
Трудова людина!
6.5.1975 р.
ЩО ЗА ПТИЦЯ?
Відгадайте ви загадку,
Люди мої милі,
Хто в робочого сидить
Все життя на шиї?
Хто кричить на трударів,
Й ладен їх загризти
Лиш за те, що трударі
Хочуть також їсти.
Й перед вами той пічкур
Буде так носитися,
Що й не скажеш, що він кнур,
Треба ж так прижитися!
6.5.1975 р.
ДОСИТЬ ГОНОРИТИСЯ!
Пожив трохи й будь здоров,
Досить гоноритися,
Дай бо й іншому в лайні
Трохи ще поритися.
28.5.1983 р.
ВІДЛЮБИЛИ ОЧІ МАТЕРІ
Відлюбили очі матері,
Відпестили руки,
І сидить стара в хатині
Гріє свої муки.
Поорала старість скроні,
Ніби плугом личко,
А була ж колись прудка,
Як в гаю синичка.
І хоч як було їй тяжко,
Та не впала духом,
А, щоб мамка не скучала –
Син привіз їй внука.
Сидить мамка біля грубки
Дрова підкидає,
І не знає, що над нею
День вже догоряє.
Сидить мати й поглядає
Цілий день в віконце,
А вже й зорі засвітились,
І зайшло вже Сонце.
Де ж ти, синку, чом не їдеш,
Дай про себе знати!?
А над полем зійшов Місяць
Щоб матір приспати...
8.10.1970 р.
ЯКІ РИБКИ!
О, ви погляньте, які рибки
В купальниках гуляють в нас,
Що хоч не хочеш, станеш дибки,
Оце так фірма, це так клас!
21.5.1983 р.
КОЛИ ТЕБЕ ЧЕКАВ
Яка тебе біда скрутила,
Який ведмідь на вухо став?
І де тебе біда носила,
Коли тебе всю ніч я ждав.
29.4.1983 р.
ГОЛОВІ ПРОФКОМУ
У профком біжать зайці,
Щоб дали їм всім штанці,
І до шефа: – Батьку наш,
Ніде жити діткам в нас.
В Вовка бачиш п’ять кімнат
