Планета Х - Кудрицький Валентин Олександрович (читать книги бесплатно полностью txt) 📗
Я все життя до тебе рвався,
Щоб по сусідству поруч буть,
А ти від мене віддалявся,
Але чому? – не міг збагнуть.
Ти ніби всіх весь час боявся
Чи сам від себе ти втікав,
І хоч тобою я пишався,
Та, видно, щось не все я знав.
27.2.1975 р.
НЕ ХОЧУ В РАЙ
Дід бабусю в рай веде,
А вона впирається,
– Що я буду там робить?
І стоїть – пишається.
– Досить й того, діду мій,
Що тебе я чухала,
Й скільки я жила з тобою,
То тебе лиш слухала…
Ну, а зараз хочу я
Теж порозважатися,
І як ти колись з кумою,–
З кумчиком погратися!
– Е, ти, жінко, не крути,
Як тут і не ахнути?
Щоб пройти проз голу жінку,
І її – не трахнути?
Баба глянула на діда:
– Та куди ж я дінуся?
Бо як я піду до кума,
То також роздінуся.
8.3.1975 р.
НАТХНЕННЯ
Коли я на тебе поглядаю,
Тільки ти, кохана, помани,
Прибіжу з закритими очами,
Яби міг твої побачить сни.
Більшого натхнення я не знаю
Від гаїв, від тебе і віршів,
Як тебе я в лузі зустрічаю,
Там де річка, верби і хрущі.
Всі тобі віддам свої пориви,
Пристрасть, свою волю, почуття,
Тільки ти зроби мене щасливим,
Хай хоч раз – але на все життя.
13.5.1983 р.
ЯКЩО ДОЗРІЛА
Відпочинь, моя лебідко,
А працюють хай воли!
Бо, якщо дозріла квітка
Тре’ її – туди й сюди.
Бо якщо той пиріжок,
Мати і не брати,
То і теща навіть вас
Вижене із хати.
Та і сам як не погладиш
Чудо те патлатеньке,
То хоч як би не втомивсь,
А не будеш спатоньки.
17.5.1978 р.
ЯКЩО ПРИЙШЛА
Якщо залишила надію,
То ти її не віднімай,
І ось що ще скажу, дівчино,
Або, або, або валяй.
А вже якщо прийшла до мене,
То коровай свій не ховай,
І, або геть тікай із хати,
Або із себе – все знімай.
23.5.1978 р.
БОЮСЬ ЗАКОХАТИСЯ
Цілу ніч не можу спать,
Цілу ніч не спиться,
От що значить перший раз
У житті влюбиться.
5.9.1974 р.
ВСЕ, ЩО ЛЕГКО ДАЄТЬСЯ
То не жінка, що легко дається,
Й не мужчина, що зразу бере,
Бо все те, що нам легко дається,
Так же легко і швидко помре.
14.9.1974 р.
ШУКАЮ ЛЮБОВ
Мені твоя любов не треба,
Бо я шукаю сам свою,
Тому ото і провіряю,
Я кожну жіночку в гаю.
9.9.1974 р.
ЯКЩО ВАМ НАБРИДЛА ВОЛЯ
Якщо вам набридла воля
Ще й занадто дуже,
Постарайся одружитись
Як хутчіше, друже.
І тоді, немов рукою,
Зніме ту нудоту,
Що й не знатимеш спокою,
Навіть і в суботу.
Будеш ждати понеділка,
Як зима овчинку,
Тільки вже не для розваги
А для відпочинку.
І тоді тобі повірю,
Любий ти мій друже,
Що не було ума в тебе
І більше не буде.
10.11.1975 р.
НА БУДОВІ
Все нові й нові бригади
Шле на поміч нам райрада,
Й ті приходять, й ні телень,
Й так від ранку – цілий день.
Проте, роблять ті, чи ні,
А гони їм трудодні,
Бо у них є, бачте, діти,
Які хочуть теж радіти.
То ж візьме той фраяр лом –
І мерщій у гастроном,
Потім цілий день чаюють,
Наші ж цілий день працюють.
12.12.1975 р.
ЛЮБОВ, ЯК ВІРУС
Тебе ще я не стрів, кохана,
Але я знаю, що ти є,
Бо та голівка конопляна
Мені спокою не дає.
І я її весь час чекаю
Із сивизни усіх віків,
І те, що ти прийдеш, я знаю,
Інакше я б тут не сидів.
Як плюс завжди знаходить мінус,
Так само я знайду тебе,
Бо знаю, що любов, як вірус,
І він мене не обійде.
13.3.1975 р.
ЯК НАД ПОЛЕМ ЦАРЮВАЛО ЛІТО
Як над полем царювало літо,
І гуляв по житі вітерець,
Ти тоді мені принесла квіти,
Що світились вогником кілець.
З того часу спокою не маю,
І не знаю, де себе дівать?
Бо як я на квіти ті погляну,
То очей не можу відірвать.
5.7.1979 р.
ЩОБ БУЛО ЧИМ ВІДБИВАТИСЬ
Тобі нічого не скажу,
Нащо тобі, скажи, це треба?
А те, що просиш покажу,
Коли запросиш ти до себе.
Бо річ ту надто бережу,
За що? – тут можна й здогадатись,
Щоб як дівчата нападуть? –
То щоб було чим відбиватись.
23.5.1978 р.
ЩОБ БУТИ ВІЧНИМ
Переверни життя сторінку,
І з неї пил віків змети,
І кинь ти світу рукавичку,
І бій останній розпочни.
Але не будь категоричним,
І всіх відразу не вбивай,
Бо як нікого не залишиш,
То хто ж тебе відправить в рай.
11.11.1982 р.
ВДЯЧНИЙ, ЩО ЖИВИЙ
На світі безліч ідіотів,
Й кожен по своєму ірже,
Один живе, щоб світ милішав,
А інший, щоб гребти чуже.
Один радіє, і другий радіє,
Перший тим, що він живе,
А другий тим, що животіє.
10.9.1983 р.
ДІВЧИНА І ПОЛЕ
Дівка в міні-юбці в полі
Ледь присіла відпочить,
Хлопці в неї вклали очі,
І не знають: – Що робить?
22.12.1982 р.
ХОЧЕТЬСЯ
Я чую, як хтось в моїм серці копається,
І мою будоражить кров,
Я знаю, що то наближається
До мене моя любов.
І хочеться, хочеться, хочеться
Хутчіше її обійнять,
І ті кавунцята, що в пазусі –
До ранку, всю ніч їх лизать.
9.7.1990 р.
УСЕ ВСТИГАЙ!
Всю силу тратити на секс? –
Воно можливо й недоцільно,
Але ж у чому тоді сенс –
Для нас усіх і для суспільства?
Бо як колись мій друг казав,
Ідучи з дому на роботу,
Любов на старість не лишай,
Ну, а роботу – на суботу.
20.10.2001 р.
НА ПРОГУЛЯНЦІ
Песик мчить, побігать хоче
У садочку за котом,
А його «папуля» тут же
Сіпнув сильно поводком.
Песик став, піднявши лапи,
Ніби статуя в фойє,
І тихесенько до папи:
Ще сіпнеш так? – з’їм тебе!
18.8.2001 р.
ТАМ ДЕ КОХАННЯ
Там, де кохання, там і – мудрість,
Там, де нас двоє, там – любов,
А де байдужість, просто – дурість,
Бо опустошує всім кров.
15.2.1983 р.
ЯКЩО ВИ КОХАЄТЕ
Хочеш любить? Люби тихенько,
Дивись туди, роби сюди,
Бо та порядність – сволочненька,
І в ній нічого, крім біди?
Скажеш «люблю» – загонориться,
Спрацює підлості закон,
Що перестане і дивиться,
Будь ти хоч Пушкін, чи Ньютон.
І буде вам таке творити,
Що хоч гарцюй на ній до дня!
Ніби у неї, вибачайте,
Та штука зовсім не своя.
Хочеш любить? Люби тихенько,
Дивись туди, роби сюди,
Бо та порядність сволочненька,
Ой, знали б, скільки в ній біди.
Бо простота, відвертість, щирість –
Це хоч і є людська душа,
Але на всіх аукціонах –
Вона не варта ні гроша.
І фея та, задерши носа,
Ніби коза свій куций хвіст,
Не варта й ломаного гроша,
