Планета Х - Кудрицький Валентин Олександрович (читать книги бесплатно полностью txt) 📗

Я люблю твоє тіло дівоче,

Твої плечі і світле лице,

Бо воно мене вічно лоскоче,

І як Сонечко – гріє й пече.

23.2.1967 р.

ГІМН ЛЮДИНІ

Усе натхнення, все, що я черпаю,

Мені дає людина, а тому,

Тобі, народе, я свій гімн складаю,

Й свою любов тобі я віддаю.

Бо все, що твориш, й все, що ти створила

Не підвезуть ніякі вже воли,

Та наша влада так нас обкрутила,

Що хочеться від «радощів» ревти.

2.6.1967 р.

РАННЯ ЗІРКА

Сховалась зіронька остання,

Упав останній з клена лист,

А ти так як була бажанна,

Така й лишилась, як колись.

31.10.1967 р.

ОТ БИ ПОВАЛЯТИСЯ

От би притулитися до твого пупка,

Як підуть всі спати з нашого садка,

Як цвіте черемуха й зеленіє гай,

То який же треба й ще на світі рай?

9.6.1967 р.

ДВА ОКЕАНИ

Два океани – твої очі,

Які мене щодня штормлять,

Бо як же їх завжди я хочу

Де б я не був – поцілувать.

20.2.1967 р.

ЯКЩО НЕ ДОПИТИ

Якось син батькові сказав:

– Ну випив чарку і постав.

– О, синку мій, крути свій лайф,

Як не доп’єш, який то кайф?

3.1.2012 р.

ВСЕ НА СВІТІ В’ЯНЕ...

Все на світі в’яне і холоне кров,

Та в житті не в’яне ні одна любов.

Де б ти не тинявся, як би не бурчав,

А до тої прийдеш, що колись почав.

23.8.1967 р.

ЛИСТЯ І КРУЧІ

Вітер згріб все листя в кучі,

Й цілу зиму мерзнуть кручі.

28.11.2011 р.

А РОКИ ЙДУТЬ

Я так же само як і ти люблю тебе без меж,

Тоді, чому як я з тобою, то ледве не – замерз?

Як станеш ти, стаю і я, й боюсь тебе обнять,

Та чомусь соромно мені, бо люди ще не сплять.

А роки йдуть, життя не жде, аж хочеться кричать,

То скільки ж ще, прости мене, тебе і ще чекать?

21.31967 р.

ЧОГОСЬ ДУШІ НЕ ВИСТАЧАЄ

Чогось мені не вистачає,

Коли не чую солов’я,

О, як же серце калатає,

Коли тебе побачу я.

Коли проходиш тротуаром,

І світить небо голубе,

О, як же хочеться до тебе,

О, як же хочу я тебе!!!

6.12.1966 р.

ПАТЛАТИЙ МІСЯЦЬ

Ми сидимо з тобою під вербою

Там, де віки переплелись в свій час,

О, як би я побуть хотів з тобою,

І щоб це все було, як перший раз.

Патлатий Місяць влігся над сосною,

І кожен раз поглядує на нас,

О, як би я зустрівся там з тобою,

І щоб це все було, як перший раз.

Сьогодні скрізь виспівують зозулі,

І солов’ї, немов чекають нас,

О, як би я зустрівся десь з тобою,

І щоб це все було багато раз.

14.1.2012 р.

ДЕШЕВА СЛАВА

О, моя малютка, о, моя дівчино,

Ти хоч і говориш, що вже не дитина,

І що розумієш, що таке кохання,

Все ж скажу відверто, хоч і без старання:

В тім, що ти прекрасна – зовсім не вагаюсь,

Але й зустрічатися більше не збираюсь,

Бо, мабуть, для тебе зустрічі зі мною,

Це приблизно так же, як бика з козою.

Так навіщо ж треба честь свою ганьбити,

Як про Гриця думать, а з Петром ходити?

Я ж не заставляю. Хочеш? – будь-ласкава,

А обманом жити, то погана слава.

Щоб глядіть на інших, і радіть їх щастю,

І сміятись тихо з власного нещастя.

Ні! Пробач. Не хочеш? – не торкну й за плечі,

А якщо й скажу щось, тільки – добрий вечір!

І піду до іншої розвівать неспокій,

Щоб віддати ніжність іншій кароокій,

То хоч буду певний, що вона для мене

Стане, ніби поле, що шумить зелене.

І не стане з іншим по кущах блукати,

В час, коли не знаєш, де своє дівати.

Хай вона, як муха, навіть і гуде...

Та додому знаю й без свистка прийде.

Бо тобі я треба на усяк випадок,

Поки ще нікому не роздав свій спадок.

10.10.1962 р.

ЯКЩО РОДИЛИСЬ ВИ ЛЮБИТИ!

Якщо людей родився ти любити,

Тебе ніхто не зможе покорить,

Навіть, якщо тебе захочуть вбити,

То ти одначе будеш жить.

Любов то все, що в світі найсвятіше,

А тим, які дарують нам любов,

То тих і ніжить треба як – частіше,

Щоб в них завжди вогнем палала кров.

1.3.1967 р.

ВЕЛИЧНА І ШИКАРНА

В тебе як день, то й сукня нова,

По три каблучки золоті,

А кажеш, що живеш хріново,

То, що ж потрібно й ще тобі?

А придивись бо ти до інших,

В одному платті цілий рік,

Та хто не гляне, так і липне,

Бо мають ніжності засік.

Так, ти велична і шикарна,

Красуня писана кругом,

Та все ж, немов бульвар, вульгарна,

Від тебе вічно тхне вином.

Тебе бери й роби, що хочеш,

А ти мовчиш, немов сова,

Тільки блищать грайливі очі,

Бо почались твої жнива.

19.7.1968 р.

СКОРІШЕ Б У ВІДПУСТКУ

Утомивсь від турбот повсякденних,

У печінці робота сидить,

От, піти б десь в кабак на Шулявку,

І горілочки вволю попить.

Як набридло усе до болячки,

От скоріше б в відпустку піти,

І набратись хоч раз до ригачки,

Щоб втікали в кокардах чорти.

Хай що буде, й знайти собі пару,

І, що є на тій паві, все – знять,

І її, як різдв’яну цукерку,

Всю до Нового року злизать.

31.5.1968 р.

ДІВОЧІ ПРИНАДИ

А подушки до дівчат:

– Нас візьміть! – весь день кричать.

28.11.2011 р.

КОЛИ ДИВЛЮСЬ Я НА СТЕГЕНЦЯ

Чомусь так хочеться дивитись

На тих дівчат, що гомонять,

Й хоч раз на кожній підженитись,

Ну хоч би десь деньків на п’ять.

Схопити їх за ті красоти,

Що із-під блузки майорять,

І ними, люди, як на свято

Душу всю нічку чарувать.

12.4.1962 р.

НАЙБІЛЬША НАГОРОДА

Люблю я всіх тих, що сміються,

Тих, що дарують нам тепло,

Тих що відразу не даються,

Хоч якби там в степу гуло.

Бо все, що нам дала природа,

Якщо вам образно сказать:

То є – найбільша насолода,

Яку потрібно шанувать.

18.10.1968 р.

ЙОГО ДЕМОКРАТІЯ

Ти знайшов своє благополуччя,

І тепер на всіх тобі начхать,

То ж нащо тобі вже треба друзі? –

Якщо в тебе є уже мандат.

Те, про що ти думаєш, я – знаю,

Й тут уже нема чого казать,

Бо тепер ти, звісно, вже – хазяїн,

І тобі на всіх вже наплювать.

4.3.1967 р.

ДИВЛЮСЬ НА МОРЕ

Я на світ дивлюсь, немов на море,

Та його не можу розгадать,

Чом одному він приносить горе,

Ну, а іншим – вічну благодать.

2.12.1968 р.

ЩОБ ДОВГО ЖИТЬ

Людина вмирає, а труд остається,

А потім без сорому з неї сміється,

Що вміла людина творити, робити,

Та тільки не вміла ту працю спожити.

Якщо після смерті ви хочете жити,

Все ж мусите вічно в житті щось робити,

Бо ті, хто працюють,– як мовить відверто,–

Ті довше живуть, навіть і після смерті.

Отож, якщо хочеш ти довше прожити,

То мусиш щось вічне ти вічно робити.

27.8.1968 р.