А народ війни не хоче - Вишня Остап (читать книги онлайн регистрации .txt) 📗
Серед орангутангів і горил — паніка.
Жили собі мавпи тихо, мирно, атомних і водневих бомб не вигадували, атлантичних та інших пактів не підписували, жили без усяких антикомуністичних істерій, жили собі та потроху вироджувались.
І нате вам — гібридизація з людиною!
Та коли б ще з кимсь путнім гібридизували, а то з'єднають тебе з Даллесом чи Ачесоном — і тоді, замість того, щоб у джунглях сидіти та ногу чухати, — мотайся по світу, бреши, запінюйся, зводь наклепи, намови, змови, організовуй блоки, війни у В'єтнамі, в Індонезії, заколоти в Індії, розмахуй різними страшними бомбами…
Хіба це мавпяча справа?
Та й фізично огидно!
Чотири молоді горили і дві орангутангівни вже повісились.
У посмертних записках покійні пишуть:
— Краще смерть, ніж ганьба та сором від уоллстрітівських плідників! Дорогі співвітчизники і співвітчизниці, ви боріться, а ми не можемо — ми дуже ніжні!
Паніка триває. Сподіваються, що ще будуть жертви!
Отакого наробив великорозумний професор Бріттон.
