А народ війни не хоче - Вишня Остап (читать книги онлайн регистрации .txt) 📗
— Ми твої, ми твої! О, святий отче!
А на вулицях Москви, Києва — сутани, сутани, сутани…
І дзвони, дзвони, дзвони! По всіх костьолах дзвони, по всіх церквах…
— Чому дзвони? — стріпнувся Пій XII.
— Панахиду по Муссоліні замовив де Гаспері…
З Муссоліні вийшла неув'язка: бог послав його в Італію ногами вниз, а пішов він назад до бога — догори ногами…
А куди американське?
Уповноважений уряду США по маршаллізації держав Західної Європи якось побачив чи в Бенілюксі, чи в Англії, чи у Франції, чи в Італії, — а може, в кожній із цих маршаллізованих країн, — звичайну курку.
— Курка? — здивувався він.
— Так, пане уповноважений, курка!
— А навіщо тут курка? — запитав уповноважений.
— Курка, пане уповноважений, вона несеться… І той… дає яйця, которі можна для яєчні, можна й так — або ріденькі, або круті, або в мішечок, — перебиваючи один одного, пояснювали уповноваженому Еттлі, Бідо, де Гаспері та інші прем'єри…
— А яєчний порошок куди? Куди, я питаю, яєчний порошок?! Американський?!! — строго подивився на прем'єрів уповноважений. — Ви забули, що ми вам допомагаємо на ноги стати, а ви курей ще не забули? Пора вже вам зрозуміти, що курей нема, і яєць нема, а єсть яєчний порошок! Американський яєчний порошок!
По зоопарках у маршаллізованих країнах діткам показують двух чудесних птахів у клітці — півня й курку.
— Оце, дітоньки, ті пташки, що несли колись такі собі біленькі, кругленькі яєчка! Із яєчок знову вилуплювалися пташенятка-курчатка, жовтенькі та пухнатенькі, і ми їх кликали отак:
— Ціп-ціп-ціп!
— А тепер, дітоньки, яєчка замінив яєчний порошок…
— А хто яєчним порошком несеться? — запитує кучерява дівчинка.
— Виростеш, доню, сама тоді взнаєш! — озираючись на всі боки, відповів екскурсовод.
Та й побачив уповноважений в маршаллізованих країнах корову…
— Корова?
— Так, пане уповноважений, корова! Вона, пане уповноважений, молоко дає!
— А сухе молоко куди? Американське сухе молоко куди, я вас питаю?!
А в зоопарках дітям показують:
— Оце, дітоньки, корова! Вона молоко давала! Доїли її і мали молоко, масло, сир, сметану…
— І телятка були?
— І телятка були! А тепер, дітоньки, сухе молоко в нас! Сухе, сухе!
— А хто сухим молоком доїться? — запитала кучерява дівчинка.
Екскурсовод тільки подивився на всі боки і потихесеньку кинув:
— Нас доять!
Та й побачив уповноважений в маршаллізованих країнах свиню.
— Свиня?
— Так, пане уповноважений, свиня!
— А свинячу тушонку куди! Американську свинячу тушонку?! Куди, я вас питаю?
Та й сидить тепер симпатична тварина — свиня в зоопарку, і милуються з неї діти, запитуючи:
— Як зветься?
— Свинею зветься! Дуже рідкісна тварина. Була сильно в наших країнах поширена до епохи свинячої американської тушонки. А тепер тільки в зоопарках.
Ще не так давно по маршаллізованих країнах Західної Європи й Азії були фабрики, були заводи…
— Фабрики?! Заводи?! — здивувався уповноважений по маршаллізації.
— Так, пане уповноважений!
— А продукцію американських заводів куди? — суворо запитав уповноважений. — Отут буде ДОТ, отут буде ДЗОТ!
— А робітників куди?
— Як куди?! А воювати хто буде? Ви гадаєте, що американці за вас воюватимуть?! І сухе молоко давай, і яєчний порошок давай, і тушонку давай, і танки з гарматами, і кулемети, і міномети та автомати давай, та ще й воюй!? Ми маршаллізуємо, а воюватимете ви! Он як!
Повним ходом іде маршаллізація країн, що потрапили в маршалловку.
Дебатується зараз питання, чи будувати по маршаллізованих країнах спеціальні магазини та гостиниці для собак, як це робиться в Сполучених Штатах Америки?
Трумен з Ачесоном обстоюють, щоб обов'язково будувати:
— Це ж для собак, а не для людей! Для людей досить буде шанців та бліндажів! А собака — тварина благородна, нашого характеру тварина!
Незабаром по столицях маршаллізованих країн височітимуть фешенебельні собачі готелі й магазини…
Це буде — вінець маршаллізації…
Мудрі люди кажуть:
— Де вінець, там і кінець!
Вісімсот мільйонів людей — прихильників миру, прогресу й демократії.
Вони покладуть край маршаллізаціям та собачим двірцям! І панським!
Трагедія в джунглях
В африканських джунглях серед людиноподібних мавп спостерігається страшенна паніка.
Припинилися суперечки й бої між орангутангами й горилами, зв'язані з дискусією, хто з них — чи орангутанги, чи горили — вища раса, і всі людиноподібні мавпи вирішили об'єднатися перед страшною, спільною для всіх людиноподібних мавп небезпекою.
До африканських джунглів надійшли відомості із столиці США про те, що професор фізіології у Віргінії д-р Бріттон у промові, яку він виголосив у Вашінгтоні на щорічному засіданні національної Академії наук США, закликав до створення за допомогою штучного запліднення особливої породи людиноподібних мавп з тим, щоб використати їх як робітників-невільників (рабів).
На думку Бріттона, можна штучно вирощувати великих людиноподібних мавп — таких, як орангутанг і горила.
Таким чином, можна створити породу гібридів, зразки якої, обернуті на рабів, дозволяють розв'язати проблему робочих рук на важкій роботі в шахтах, сільському господарстві й інших галузях. Бріттон звернувся до американських учених з просьбою допомогти йому здійснити це величезне завдання. «Треба це робити швидко, — заявив він, — бо на земній кулі залишилося тільки близько одного мільйона людиноподібних мавп».
Зрозуміло, чому для Уолл-стріту, Сіті й інших урядів і вчених треба вигадувати й вирощувати нову людину — невільника.
Теперішнє людство рішуче скидає невільницькі кайдани, і недалечко вже той час, коли ці кайдани опиняться на тих, хто їх так щедро кує. Тим-то потрібні нові раби, безсловесні, покірні і дужі. Адже сама тільки поліція США потребує «невільників», які могли б виконувати її обов'язки по відношенню до «свободних» американців.
А обов'язки ці — ой, які різноманітні й фізично важкі!
«Вивчаючи безліч процесів, — пише прогресивний американський журналіст Джордж Маріон, — які відбувалися між 1920 і 1930 роками, комісія Уїкершема встановила, що підозрюваних мучили голодом, не давали їм спати протягом багатьох днів і ночей, кидали в задушливі й темні камери; їх били кулаками, дубинками, гумовими палицями, телефонними книгами, ременями, батогами; їх били по гомілках, під колінами (вишукуючи найболючіше місце), батожили по череву, по шиї, по обличчю, били по голові, по плечах, по ногах і по заду; відбивали нирки, били ногами по гомілках, по грудях і в промежину; викручували їм руки, викручували і стискували статеві органи; давали нюхати сльозоточивий газ, впорскували хлороформ; примушували мацати трупи й тримати за руки вбитих у моргах; жінок підіймали за волосся; відомий випадок, коли мужчину клали на підлогу і кілька раз підіймали за статевий орган. І все це відбувалося в сучасній Америці між 1920 і 1930 роками, у п'ятнадцяте десятиліття конституції, з наміром добитись «добровільного визнання провини».
А що ж тепер — у вік атомних і водневих бомб, літаючих кріпостей, наддредноутів і надтанків? «Робота ж тепер удосконалилася, побільшала й поважчала… Теперішня людина її вже не потягне, бо, по-перше, вона для цього малосильна, а по-друге — і це найголовніше — теперішня людина відмовляється це робити, бо вона бачить: «ex Oriente lux» («світло із сходу»).
От чому бріттони та різні інші бріттоноподібні шукають нових рабів-велетнів, от чому їм стали потрібні штучне запліднення та гібридизація людини з мавпою.
