Іліада - Гомер (электронная книга txt) 📗
385] «З чим, довгошатна Фетідо, прийшла ти до нашого дому, 386] Бажана гостя шановна? Не часто у нас ти бувала. 387] Далі заходь, щоб могла гостинно тебе я прийняти».
388] Мовлячи так, у дім повела у богинях пресвітлу 389] Й посадовила її у срібноцвяховане крісло,
390] Гарно оздоблене, ще й подала їй під ноги підставку. 391] Потім Гефеста вона, славетного майстра, гукнула:
392] «Йди-но, Гефесте, сюди! Тебе бачити хоче Фетіда».
393] Відповідаючи, мовив їй славний митець на всі руки: 394] «Справді прийшла до нас гідна пошани богиня могутня, 395] І [То врятувала мене із біди, коли з неба упав я, – 396] Скинула мати мене безсоромна, втаїти хотівши 397] Те, що кульгавий я. Лиха тоді я багато зазнав би, 398] Коб не Фетіда безсмертна до лона мене пригорнула 399] Та Еврінома, дочка Океану, що світ обпливає. 400] Дев'ять я років кував їм усякі прикраси коштовні – 401] Пряжки, зап'ястя та застібки гнуті, сережки й намиста, 402] Сидячи в гроті глибокім. Навкруг Океан обпливає 403] Світ весь у пінних нуртуючих хвилях. Не знав там про мене 404] Жоден з богів невмирущих і жоден із смертного люду, 405] Лиш Еврінома з Фетідою, ті, що мене врятували. 406] Нині прийшла вона в дім наш, і я пишнокосій Фетіді 407] Маю свій борг за життя урятоване гідно сплатити. 408] Отже, постав перед нею тепер частування гостинне, 409] Я ж тим часом і міх відкладу свій, і всяке начиння».
410] Мовивши це, закульгав від ковадла свого вогневладний 411] Велет, лиш литки тонкі під тілом страшним миготіли. 412] Міх від огню він одсунув ї, все позбиравши начиння, 413] Що майстрував ним, сховав у срібну шкатулку дбайливо, 414] Губкою потім обличчя й обидві руки собі витер, 415] Грубу й міцну свою шию та груди свої волохаті. 416] Потім, хітон одягнувши і палицю взявши грубезну, 417] Вийшов у двері, кульгаючи. Поруч із ним поспішали, 418] Наче дівчата живі, дві служниці, із золота куті. 419] Мали і розум у грудях вони, і мову, і силу, 420] І від безсмертних богів усякої праці навчились. 421] Поряд з володарем так поспішали вони, а він ледве 422] Дошкутильгав до Фетіди, що в кріслі блискучім сиділа. 423] Взявши за руку й назвавши її на ім'я, він промовив:
424] «З чим, довгошатна Фетідо, прийшла ти до нашого дому, 425] Бажана гостя шановна? Не часто у нас ти бувала. 426] Що ти бажаєш, скажи? Тож серце здійснить закликає, 427] Якщо здійснити я можу, якщо взагалі це здійсненне».
428] В відповідь мовить йому, проливаючи сльози, Фетіда:
429] «Чи хоч одна, о Гефесте, з богинь, що живуть на Олімпі, 430] Стільки зазнала гіркої гризоти у серці своєму, 431] Скільки послав лиш одній мені тяжкого горя Кротон? 432] З-поміж усіх нереїд лиш мене підкорив він людині, 433] Сину Еака Пелеєві, й мужове ложе терпіла 434] Я проти волі своєї. Пригнічений старістю злою, 435] В домі лежить він своєму. Та інша є в мене турбота.
436] Сина мені породити й зростити дав Зевс, між героїв 437] Найвидатнішого. Виріс він, наче той пагонець юний, 438] Я-бо плекала його, як рослину в саду на осонні, 439] До Іліона послала його на човнах крутобоких 440] Битись з троянами. Та вже не стріну його я ніколи, 441] Більш не повернеться вже він ніколи до рідного дому. 442] Поки на світі живе він і сяєво сонячне бачить, 443] Знатиме й горе, й на поміч до нього прийти я не в силі. 444] Дівчину ту, шо в дарунок йому присудили ахеї, 445] Вихопив силою в нього із рук володар Агамемнон. 446] Смуток за нею труїв йому серце. А воїв ахейських 447] Аж до човнів одтіснили трояни і виходу в поле 448] їм не давали. З благанням до сина звертались аргейських 449] Воїв старійшини й гойні дарунки йому обіцяли. 450] Хоч він одмовився сам їх тоді од біди захищати, 451] Та, Патроклові давши свої одягнуть обладунки, 452] В битву послав його, війська великий загін спорядивши. 453] От цілий день вони билися там, біля Скейської брами, 454] Й місто взяли б того дня, якби Аполлон на Патрокла, 455] Що завдавав тоді лиха троянам у лавах передніх, 456] Смерть не послав, бойову приділивши для Гектора славу. 457] Тож до твоїх я колін припадаю, чи зволиш моєму 458] Коротковічному синові щит із шоломом зробити, 459] Панцир міцний, наголінники гарні, до них приладнавши 460] Й пряжки. Його обладунок згубив йому вірний товариш, 461] Вбитий троянами. Сам він лежить із засмученим серцем».
462] В відповідь славний сказав на всі руки митець незрівнянний:
463] «Будь бадьоріша! Хай серця твого ці думки не турбують. 464] О коли б міг я від смерті жахливої так же укрити 465] Сина твого, коли доля настигне його невблаганна, 466] Як спорудити озброєння можу йому, що із смертних 467] Кожен, хто тільки побачить його, дивуватися буде?»
468] Мовивши так, залишив він Фетіду й до кузні вернувся. 469] Зразу ж міхи скерував на вогонь і звелів працювати. 470] Всі вони разом – аж двадцять було їх – задихали в горна 471] Різноманітним диханням, що сильно вогонь роздувало, 472] Й допомагали то швидше кувати, а то повільніше, 473] Як того волив Гефест, щоб виконать працю найкраще. 474] Міді незламної й олова досить він в полум'я кинув, 475] Цінного золота й срібла додавши. Ковадло велике 476] Він приладнав до підставки ковальської міцно, в правицю 477] Молот узяв величезний, тримаючи в лівій обценьки.
478] Приготував він насамперед щит – міцний і великий, 479] Гарно оздоблений всюди, ще й викував обід потрійний, 480] Ясноблискучий, та ззаду посріблений ремінь приладив.
481] Щит той з п'ятьох був шарів шкіряних, а поверх він багато 482] Вирізьбив різних оздоб, до дрібниць все продумавши тонко.
483] Землю на нім він зобразив майстерно, і небо, і море, 484] Сонця невтомного коло, і срібний у повені місяць, 485] І незліченні сузір'я, шо неба склепіння вінчають, 486] Посеред них і Плеяди, й Пади, і міць Оріона, 487] Й навіть Ведмедицю – інші ще Возом її називають. 488] Крутиться Віз той на місці й лише вигляда Оріона, – 489] Тільки один до купань в Океані-ріці непричетний.
490] Вирізьбив ще на щиті він для смертних людей два прекрасні 491] Міста. В одному із них – весілля та учти справляють, 492] Юних дівчат при світлі ясних смолоскипів виводять 493] З їхніх світлиць і ведуть через місто під співи весільні. 494] Жваво кружляють в танку юнаки, і лунають довкола 495] Флейти й формінги дзвінкі, а жінки, стоячи на порозі 496] Власних осель, на юні веселощі з подивом зирять. 497] Сила народу на площі міській гомоніла. Знялась там 498] Буча бурхлива – двоє мужів про пеню сперечались 499] За чоловіка убитого. Клявся один при народі, 500] Що заплатив, а той – заперечував це при народі. 501] Врешті звернулись вони до судді, щоб зваду скінчити. 502] Гомін стояв навкруги: свойого підтримував кожен. 503] Люд вгамувати старались окличники. Колом священним 504] Сіли старійшини всі на обтесанім гладко камінні, 505] Берла у руки взяли від окличників дзвінкоголосих 506] І, встаючи із сидінь, вирікали по черзі»свій вирок. 507] А посередині в них золоті два лежали таланти, 508] Щоб їх віддати тому, хто докаже, що має він слушність.
509] Друге з тих міст оточили навколо численні два війська 510] В зброї блискучій. Та в раді військовій вони розділились – 511] Чи зруйнувати все, силою взявши, чи скарби коштовні, 512] Що так багато їх в місті прекраснім, навпіл поділити. 513] Ті ж не здавались і засідку потай нову готували. 514] Вийшли на мури міські боронить їх і любі дружини, 515] Й діти маленькі, й мужі, яких уже старість зігнула, 516] Вої ж пішли. На чолі їх – Арей і Паллада Афіна, 517] Йшли золоті вони та в золотому одінні обоє, 518] Збройні, величні, прекрасні, як справжні богове, усюди 519] Зразу помітні: багато-бо нижчі від них були люди. 520] Швидко дійшли вони місця, де мала їх засідка бути, 521] Біля ріки, куди ходять стада усі до водопою. 522] Там заховались вони, блискучою міддю укриті. 523] Двоє підглядачів спереду йшли, окремо від війська, 524] 1 дожидали приходу овець та биків круторогих. 525] От підійшли вони; два пастухи їх спокійно гонили,
