Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
(Французька Полінезія, Нова Каледонія, Уолліс і Фу-
туна, французькі Південні та Антарктичні Землі) та
територіальні об'єднання з особливим статусом (Май-
от та Сен-П'єр і Мікелон).
Державу очолює Президент Республіки, який з
2002 року обирається на п'ять років прямим загаль-
ним голосуванням. Президент Республіки призначає
Прем'єр-міністра та, на пропозицію останнього, чле-
нів уряду. Він затверджує закони і є головнокоманду-
44
ючим армією. Він може розпустити Національні Збори
та, у випадку серйозної кризи, виконувати надзвичай-
ні повноваження. Уряд, під керівництвом Прем'єр-мі-
ністра, визначає та проводить політику нації. Він несе
відповідальність перед Парламентом.
Парламент складається з двох асамблей: Націо-
нальних Зборів, депутати яких обираються загаль-
ним прямим голосуванням на 5 років (580 депутатів), і
Сенату, який обирається на 9 років загальним непря-
мим голосуванням та поновлюється на третину кожні
3 роки (330 сенаторів). Обидві асамблеї, крім виконан-
ня функцій контролю уряду, опрацьовують та прий-
мають закони.
Конституційна Рада з дев'яти членів наглядає, зо-
крема, за регулярністю виборів та за конституційні-
стю основних законів, а також законів, які підлягають
її контролю.
Франція — світська держава, в якій представлені
різні релігійні конфесії: католики, приблизно 47 млн.
(80,62%)
населення; мусульмани, приблизно
4 млн.
(6,86%) населення; протестанти, приблизно 0,95 млн.
(1,63%) населення; іудеї, приблизно 0,75 млн. (1,29%)
населення; буддисти, приблизно 0,4 млн. (0,69%) насе-
лення; православні, приблизно 0,2 млн. (0,34%) насе-
лення; інші, приблизно 5 млн. (8,58%) населення.
Державною мовою Франції є французька.
Національне свято: 14 липня — День взяття Басти-
лії. Прапор Французької Республіки (з 1880 року) —
триколірне полотнище, його ліва частина (бік закрі-
плювання) — синя, середня — біла, права — червона.
Девіз держави: Liberte, Egalite, Fraternite (фр.) – Свобода,
Рівність, Братерство (лозунг Великої французької революції
кінця 18-го століття).
45
Державний гімн Франції
«Марсельєза»
Слова і музика Руже де Ліля
Переклад Миколи Вороного
Гей, діти рідної країни,
Ходім — настав славетний час!
Бо лютий ворог стяг руїни
Вже розгортає проти нас.
Вам чути, як здаля лунає
Той рев шалених вояків —
Іде, іде проклята зграя,
Щоб ваших нищити синів.
Громадо, в бій ставай!
До лав, батьки й сини!
Рушай, рушай!
Хай чорна кров напоїть борозни!
Свята любов до свого краю
Зміцнить удар наш у бою.
Злети ж до нас ти, воле, з раю
І силу нам подай свою!
Побіду під стяги кохані
Прикличмо з лав з усіх кінців, —
Хай бачать недруги здолані
І славу, і тріумф борців.
Громадо, в бій ставай!
До лав, батьки й сини!
Рушай, рушай!
Хай чорна кров напоїть борозни!
46
Коли ми здійсним наші мрії,
Батьки в могилах будуть спать,
Але їх прах і славні дії
Зумієм ми ушанувать.
Щоб не тягти життя нужденне,
Дали батьки нам гарту пай, —
Нас кличе збурення натхненне
І смерть у помсті за свій край!
Громадо, в бій ставай!
До лав, батьки й сини!
Рушай, рушай!
Хай чорна кров напоїть борозни!
47
48
УКРАЇНСЬКО-ФРАНЦУЗЬКІ ЗВ'ЯЗКИ В
ОСОБАХ, ПОДІЯХ ТА ЛЕГЕНДАХ
АННА ЯРОСЛАВНА
(близько 1032 — після 1075)
українська князівна, королева Франції
За часів князювання
Ярослава
Мудрого
(1019-
1054)
Київська
Русь
досяг-
ла
своєї
найбільшої
могут-
ності
і
стала
найкрупнішою
державою
Європи.
Тоді
во-
лодіння
Київської
Русі
простягалися
від
Білого
до
Чорного
моря,
від
Волги
49
до
Карпат.
Київська
Русь
вела
жваву
торгівлю
з
ба-
гатьма
країнами
Європи,
Близького
Сходу
та
Кав-
казу,
поширювала
та
зміц-
нювала
міжнародні
зв'яз-
ки, цьому сприяли династичні шлюби членів родини
Великого князя.
Ярослав Мудрий1 був високоосвіченою людиною і
вельми опікувався розвитком культури. У Софійсько-
му соборі2 збудованому ним у Києві (1037) він зібрав
50
першу в Русі-Україні бібліотеку, яка налічувала по-
над 950 томів. Великий князь дав добру освіту своїм
дітям.
Його дочки Анастасія3 та Єлизавета4 стали короле-
вами впливових європейських держав — Угорщини і
Норвегії, а дочка Анна — дружиною фран-
цузького короля Генріха І5 (1008-1060).
Давньоруські літописи не залишили ніяких відомо-
стей про князівну Анну. Уявлення про її зовнішній ви-
гляд дає фреска в київському Софійському соборі, на
якій Анна зображена в оточенні матері і сестер. Все,
що відомо про її життя, отримано із французьких хро-
нік 11-го століття, але й там відсутні відомості про дати
народження і смерті, як і про місце її поховання.
Анна Ярославна народилася в Києві ймовірно 1032
року. Дитинство і юність князівни випало на період ве-
ликого культурного піднесення Київської Русі. Вона
мала ґрунтовну освіту, знала декілька мов, зокрема
грецьку та латинську.
На початку 1048 року до Києва прибуло посольство
від французького короля Генріха І Капета, очолюва-
не єпископом міста Мо Ґотьє Савояром та міністром
королівського двору Ґозленом де Шаліняком. Король
Генріх І просив руки князівни Анни. Перша дружина
короля Матильда незадовго перед тим померла не за-
лишивши престолонаслідника. Сватанню Генріха І до
Анни передувала давня традиція стосунків між Руссю
й Францією.
Посольство дістало згоду Великого князя на шлюб
князівни з королем. 4 серпня 1049 року в соборі міста
Реймса6, де завжди коронувалися і вінчалися фран-
51
цузькі королі, відбулося вінчання. Шлюб був освяче-
