Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗

кими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пи-

лявцями, здійснює облогу Львова і оточення Замостя.

У ході війни Хмельницький створив дисциплінова-

не, добре організоване військо, основу якого складали

16 полків, очолюваних полковниками Філоном Джа-

56

лалієм, Максимом Нестеренком, Іваном Гирею, Дани-

лом Нечаєм, Іваном Богуном, Михайлом Кричевським,

Мартином Небабою, Максимом Кривоносом та іншими.

Наприкінці 1648 року величезна територія України

була звільнена з-під влади Польщі і на початку січня

1649 року Хмельницький урочисто в'їхав у Київ. Горо-

дяни вітали гетьмана, а православне духовенство про-

голосило його новим Мойсеєм, який врятував свій народ

від польського полону. В Україні почалося утверджен-

ня нових козацьких порядків і органів влади.

Навесні 1649 року в наступ пішли поляки. Однак

польське військо під проводом коронного гетьмана Яре-

ми Вишневецького (1612-1651) перебувало у фортеці

міста Збарожа в облозі козаків, а військо короля Яна ІІ

Казимира (1609-1672) було оточене під Зборовом, нині

Тернопільскої області. Перемога в битві під Зборо- вом 15-16

серпня була очевидна, але кримський хан Іслам-Ґірей ІІІ

(1604-1654), підкуплений польським королем, зрадив

57

Хмельницького. Хмельницький змушений був почати пере-

говори з поляками, які за- вершилися 18 серпня 1649 року

Зборовським договором. Згідно з ним козацький реєстр

обмежувався до 40 тисяч, польській шляхті поверталися всі

маєтності.

Король Речі Посполитої

Ян ІІКазимир (1609-1672).

58

в Україні і селяни знову ставали кріпаками польських

поміщиків. Це викликало обурення селян і українська

сторона не мала наміру виконувати умов договору.

У 1651 році почався новий етап війни. Її розв'язали

поляки. Вирішальна битва відбулася 28 червня — 10

липня 1651 року на Волині під Берестечком. У цій битві

Хмельницький зазнав тяжкої поразки. Причиною було

зрадництво татар, які, не бажаючи розгрому поляків і

посилення України, в вирішальний момент битви за-

лишили поле бою і силою затримали при собі Хмель-

ницького. Після Берестецької битви між польсько-

шляхетським урядом і Хмельницьким 28 вересня 1651

року в місті Білій Церкві було укладено договір. За ним

в Україні відновлювалася польсько-шляхетська влада,

польській шляхті поверталися маєтності, козацький

реєстр скорочувався до 20 тисяч, козацькою територі-

єю визнавалося лише Київське воєводство, гетьман по-

збавлявся права дипломатичних зносин з іншими дер-

жавами і зобов'язувався розірвати воєнний союз із

кримським ханом. Щоб уникнути кріпацтва, козаки і

селяни тисячами тікали за межі Речі Посполитої8 і се-

лилися вільними козацькими слободами на малозасе-

лених землях, які стали називатися Слобідською Укра-

їною (територія теперішньої Харківської області).

Хмельницький не збирався виконувати ганебні Бі-

лоцерківські умови. 1—2 червня 1652 року польське

військо було вщент розгромлене неподалік гори Ба-

тіг на Поділлі. Перемога під Батогом дала можливість

скасувати умови Білоцерківського договору, і козаць-

кі війська зайняли всю територію, підвладну їм до Бе-

рестецької битви.

59

У тривалій війні з Польщею Хмельницький побуду-

вав незалежну суверенну Українську державу, яка була

визнана Європою. Щоб захистити нову державу від зов-

нішніх посягань, потрібний був могутній постійний і над-

ійний союзник. Тому Хмельницький почав переговори з

російським царським урядом. 18 січня 1654 року в Пе-

реяславі відбулася рада, на якій було ухвалено рішен-

ня про те, що Україна входить під протекторат російсь-

кого царя. Правове і політичне становище України було

визначене підписаними у Москві Березневими стат-

тями 1654 року. Україно-російська угода передбачала

об'єднання України з Росією на конфедеративній основі.

В Україні зберігалась існуюча система влади та управ-

ління, її право на зовнішні зносини. Росія зобов'язува-

лась допомагати Україні в боротьбі проти зовнішнього

ворога. Оригінальні документи договору давно загубле-

ні, збереглися лише неточні копії та їх переклади. Але

навіть ці копії були сфальсифіковані царським урядом.

Договір 1654 року став поворотним пунктом у по-

дальшій історії України, Росії, Польщі і Кримського

ханства. Наприкінці 18-го століття Україна (1781) та

Кримське ханство (1783) перетворилися на провінції

Росії, Польща ж у результаті трьох поділів (1772, 1793,

1795) між Росією, Австрією та Пруссією зникла з кар-

ти Європи.

Наприкінці життя Хмельницький усвідомив, що

союз із Росією був помилкою. Він помер 6 серпня 1657

року від інсульту і був похований в Суботові в Іллінсь-

кій церкві. Хмельницький увійшов в історію як творець

незалежної України після більш ніж 300-річної відсут-

ності української державності.

60

ІВАН СІРКО

(між 1605 та 1610 — 1680)

кошовий отаман Запорізької Січі

То не вітер в полі грає,

Не орел літає —

Ото Сірко з товариством

По степу гуляє!

Народна дума

Славнозвісний

кошовий

отаман Запорізького війсь-

ка, видатний полководець і

козацький лицар Іван Дми-

трович

Сірко

народився

між 1605 та 1610 роками,

за одними відомостями на

Поділлі, за іншими — в мі-

стечку Мерефі на Харків-

щині, ймовірно, в козаць-

кій родині.

У Мерефі в нього були

хата

і

млин.

Відомо,

що

у

Сірка

і

його

дружини

Софії

було

дві

дочки

і

двоє

синів.

Сам Сірко не господарював, бо все життя, починаю-

чи з молодих літ, перебував на Запоріжжі, зрідка від-

відуючи родину. У школі Сірко не навчався, тому був

неписьменний. Службу в Січі розпочав звичайним ко-

заком, але природжений розум, дотепність, філігран-

61

не володіння зброєю, незвичайна відважність і диво-

вижна винахідливість у бойових діях швидко виділили

62

його серед запорожців. Багато років Сірка обирали ко-

шовим отаманом Запорізької Січі (1663-1668,

1673-

1680).

За свідченням сучасників, Сірко був людиною над-

звичайних військових здібностей. Літописці Самови-

дець9, Граб'янка10 і Величко11 називають його великим

ватагом, славетним кошовим отаманом, порівнюючи

з Ганнібалом12, Чінгізханом13

і Тамерланом14. Автор

«Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький15

підрахував, що Сірко брав участь у 55 битвах і в усіх,

крім однієї, здобув перемогу. Козаки любили непере-

можного отамана, вважали його своїм батьком, склада-

ли про нього пісні, думи, перекази та легенди, наділяли

надприродними властивостями. Запорожці вірили, що