Повії теж виходять заміж - Кононенко Евгения (е книги txt) 📗
- Але ж я не бомжую із сином, – заперечила Неля, – а працюю в Інституті гуманітарних проблем сучасності.
- Тоді й не знаю, як з вами бути, – розвів руками Дашинський. – У вас ще може бути з ним багато проблем, якщо, наприклад, зберетесь заміж за кордон. Тоді він може витягти з вашого нового чоловіка солідну суму.
- За що? – не зрозуміла Неля.
- За дозвіл на виїзд дитини. До вас у мене сидів чоловік, якому я саме з цим допомагав.
- Але ж я не збираюсь заміж за кордон!
- Ну чому, ви освічена, неординарна, дитина у вас одна?
- Одна.
– Тим більше. Такі добре йдуть.
- Куди йдуть?
- Заміж за кордон. Життя зараз важке. А в нас тут якраз є солідна картотека. Можете переглянути. Безкоштовно. А може, я вам саме цим допоможу.
Очевидно, правнича контора Дашинського добре робила гроші. Мало того, що пристроювала жінок за закордонних мужчин, але ще й мала нових клієнтів у подобі їхніх колишніх чоловіків.
- Перегляньте, – наполегливо радив їй Дашинський.
Подивитись – ще не означає скористатися. А мар'яжність нашої картотеки дуже висока.
В картотеці і справді було чимало цікавих пропозицій.
Професор університету Париж-4, 63 роки, інтереси різнобічні, познайомиться з дівчиною не більше 23 років, стрункою і сексуальною. Відповість на лист із фото в бікіні.
Мрію зустріти старомодну дівчину, неодмінно цнотливу.
Можна з однією дитиною.
Дуже багатий забезпечить усім. Вимагатиме всього.
Але нарешті попався і більш-менш нормальний текст…
Молодий данець 48 років мріє зустріти високоосвічену струнку жінку. Дитина будь-якої статі.
- ОК! – Неля переписала адресу.
Коли Неля вийшла з правничої контори, було вже зовсім темно. Йшов огидний зимовий дощ. Взуття швидко стало вогким. Невже оце і є життя – волога в чоботах, сіль у горлі.
А вдома незварений обід, і син, що й не сідав за уроки, дивиться ідіотські американські фільми. Зайшла в кафе зігрітися, випити кави. Біля бармена реве магнітофон. Взяла чашечку, сіла. Бармен поміняв касету. А господи! Який жахливий смак у населення! Кудріна знову затягла «І я підспівую дружині». Треба йти додому. Іншої дороги нема.
Вдома син сказав, що з укрмови двійка. Із зарубіжки теж двійка. На завтра в нього алгебра і англмова. Ось ця вправа.
Переклад з української на англійську. Неля сіла з ним поряд, намагається допомогти зробити англійську. Але син уперто наполягає, щоб йому все продиктували. Всю вправу від першого до останнього слова. Неля кричить, що так не можна, вона може підказати, але не може робити за нього все.
- Тоді знову буде двійка, – знизує плечима син.
Закриває підручника, кладе його до портфеля, прямує до телевізора. Мати не дає, починається шарпанина, син швидко валить її з ніг, він давно вже сильніший за неї. Вона плаче, син збільшує звук телевізора.
Неля виходить з кімнати в коридор, стає біля вікна.
Нетипове помешкання з вікном у коридорі. Колись тут жила її бабуся. Вона любила стояти біля цього вікна. Вулиця дуже вузька, чужі вікна світяться дуже близько. Бабуся дивилась на вікна чужих осель з незлою, дитячою цікавістю. Після смерті бабусі квартира дісталася Нелі. Востаннє тут робили ремонт років 20 тому. Квартира розвалюється. Юрчик дивиться телевізор. Неля плаче. А на завтра ще треба написати проект статті про нігілізм у побутових стосунках. Іде до кухні, згадує, що голодна. І малий негідник, мабуть, теж голодний.
Вертається до кімнати, пробує поговорити з сином похорошому.
- Юрку, ну чого ти не робиш уроки сам? Ти ж раніше робив!
- Так ти мені раніше купувала соки, йогурти і банани.
- А тепер у нас поки нема грошей! Поки не платять! Не можеш трошки попрацювати без преміальних, враховуючи тяжкий стан у родині?
- Я можу. А моя голова не може. Думаєш, я не хочу?
Просто в мене авітаміноз і гіпоксія.
- Боже, грамотний який. Розумні такі слова знаєш, а елементарної задачі з алгебри розв'язати не можеш.
- Я ж не закінчував факультету точного машинобудування, – він знову знизує плечима. О, цей його ідіотський жест знизувати плечима!
- Вимкни телевізор, у мене робота!
Як не дивно, але послухався. Сіла до письмового столу, розклала матеріали для статті. З блокнота випала данська адреса.
- Ти знаєш щось про Данію? – запитала вона сина.
- Звичайно! Це країна LEGO! Товарний штрих-код – 57.
А Неля уявила старий будинок, на зразок описаного Андерсеном в однойменній казці, картини, шкіряні крісла, великий письмовий стіл і книжкові шафи від підлоги до стелі. Well-educated woman.
- Не знаю, як інші показники, а освіта в мене хороша, – вирішила Неля і швиденько написала листа невідомій особі, що любить дітей і мріє зустріти добре освічену жінку зі Східної Європи. Вранці кинула конверта на Головпошті і забула про нього. Тема нігілізму в побутових стосунках вимагала негайного висвітлення.
А потім був ще гірший голод, і син зворушливо запропонував продати свою колекцію автомобільчиків, яку йому допомагали збирати усі мамині друзі протягом чотирьох років. А потім заплатили двадцять гривень за якусь давню статейку в журналі «Філософська думка». А потім прийшов поштовий переказ на паскудні 37 гривень 16 копійок. А потім в Інституті гуманітарних проблем сучасності відвалили дві з половиною зарплатні. У відділі духовної інтеграції з Європою накрили столи, бо був день народження її завідувача Володі Сидоренка. Всі пили і гуляли, і Неля Тимченко, як ніколи, відчула якщо не всенародне, то загальноінститутське визнання своєї жіночої та інтелектуальної значущості. Коли подзвонила Юрчику сказати, що вже йде додому, то почула:
- Тобі прийшов лист.
- Звідки?
- На марці написано: Данмарк.
З конверта на долоню випала фотокартка білявого хлопця з великими синіми очима і котом на лівому плечі. Звуть Юрен Кристенсен. І не виглядає на свої 48 років. Втім, і вона не виглядає на свої. Пише, що отримав дуже багато листів і всіх їх уважно прочитав. Жоден з них не був так добре написаний, як її. Він просто в захваті від її стилю. Одразу зрозумів, що вона є особливою жінкою. Very special woman. Тому й хоче познайомитись з нею ближче, просить її фотокартку і номер телефону. Також запитує, чому вона розлучилась із чоловіком, чи була причиною подружня невірність? Сам він від природи дуже вірний, багато років любив одну жінку і був дуже відданий їй. Але коли остаточно зрозумів, що вона так і не вийде за нього заміж, вирішив пошукати щастя в далеких краях. Багато подорожує по Східній Європі у зв'язку зі своєю роботою. В Україні ще не був, йому експерти поки не радять мати ділові стосунки з Україною. Але приватні стосунки з її країною, як і з усіма колишніми республіками Радянського Союзу, вважає дуже перспективними. Запитував, коли Неля хотіла б відвідати Данію.
