Історія України-Руси. Том 7 - Грушевський Михайло Сергійович (книги бесплатно полные версии .TXT) 📗
Оповіданнє Лясоти досить докладно знайомить нас з практикою козацького народоправства 45). Справи обмірковуються або в тїснїйшій радї старшини — прибічній радї гетьмана, або на радї загальній. ту і другу Лясота зве „колом” — може бути, що вона так звала ся дїйсно, по анальоґії „кола рицарського” у польського жовнїрства, але се рівнозначне і з „військовим кругом'' донських козаків, і відповідає реальному виглядови ради, що мала форму круга, в центрі якого стояла старшина. Всї вайжнїйші справи дають ся на рішеннє загальній військовій радї. Звичайно скликає її гетьман, збираючи через своїх осаулів все військо, яке є на місцї. Але вона збираєть ся часом і з власної інїціативи. Коли виникають труднїйші питання під час наради, рада для докладнїйшого обмірковання делєґує або делєґатів з поміж себе або старшину — тїснїйшу раду, яка результати своїх нарад предкладає загальній радї. Загальна рада розбиваєть ся таким чином на дві ради — тїснїйшу й ширшу раду демосу, що жде докладу тїснїйшої ради 46). Буває одначе й так, що рада загальна рішає справу, не ждучи докладу тїснїйшої ради, й накидає своє рішеннє їй. Взагалї на радї демос поводиться супроти старшини вповнї свобідно й безцеремонно, і ся похопність війська зараз радити над усїм загальною радою, піддаючи ся легко самогіпнозу юрби — була слабкою стороною козацької орґанїзації; вона одначе з часом ослабла трохи. Ultima ratio — гетьман зрікається проводу, то значить ставить питаннє про довірє. Рішенець обявляєть ся криком і киданнєм шапок. Докладнїйшого раховання голосів, або констатовання більшости нема — се міркуєть ся на око. „Як вибирається гетьман без порядку 47), не подачею голосів, а самим криком і киданнєм шапок на кандидата, так і позбавляєть ся власти часто капризом черни'', каже пізнїйший Собєский 48). В принціпі рішеннє, очевидно, має бути одноголосним, і більшість силкується прихилити до своїх гадок незгідних з ними, навіть погрозами й терором. Форм представительства нема. Взагалї своєю примітивністю й хаотичністю військова рада сильно пригадує старе українське віче 49).
Між старшиною і між тою верхнєю верствою козачини, що була її офиціальним і неофіціальним штабом, і в сїм часї було ще чимало ріжних шляхетських осіб. Байбуза, нарікаючи на Полоусові своєвільства, що він побив козацький віддїл з 120 чоловіка, висланий під проводом осаула Скалозуба на татарські перевози, згадує, що при тім погинуло „уцтивих шляхтичів, дїйсно значних, до кількадесять чоловіка” 50). Не кажучи про ріжні шляхетські одиницї скомпромітовані в козацьких рухах 1590-х років 51), бачимо ми на чолї козацтва родовитих шляхтичів українських, як Байбуза, Кішка. І двадцять лїт пізнїйше між козацькими делєґатами при переговорах з польськими комісарами стрічаємо цїлий ряд шляхетських імен, українських і польських 52). В делєґації, правда, могли вони вибирати ся з огляду на їх завданнє — переговорювати ся з польськими панами; але нема сумнїву, що шляхетського елєменту в верхнїй верстві козацькій було таки досить.
Примітки
1) Як вище було сказано, Лясота їздив аґентом від цїсаря на Запороже, щоб заохотити козаків до діверсії на Татар; він був в Сїчи від 9/VI до 2/VII 1594 і досить докладно описав сю подорож і свої переговори з запорозьким військом в своїм дневнику, що обіймає рр. 1573-1594. Оповіданнє сухе, без прикрас; Слезак родом, Лясота дещо розумів з українського, наводить українські вирази, але часто польонїзує їх, або підмінює польськими. Його дневник видано в р. 1866 п. т.: Tagebuch des Erich Lassota von Steblau, herausg. von R. Schottin (по сьому виданню цитую); росийський переклад з коментарем Ф. Бруна: Путевыя записки Эриха Лассоты, Спб., 1873, і в Мемуарах относящихся къ исторіи Южной Руси, виданих під ред. Антоновича, кн. І (1880).
2) Лясота с. 210.
3) Ibid c. 216.
4) Ibid. с. 219.
5) Ibid. c. 216.
6) Ibid. с. 210.
7) Ausserhalb des Landsvolkes an Granzen c. 222.
8) Listy c. 66.
9) Див. вище рахунки війська під Лубнами, по великих стратах в попереднїх битвах. Таким чином рахунок Хлопіцкого, що козацького війська може бути 8 до 10 тис. (Лясота с. 216), не був властиво неправдивий, хоч Лясота його й збиває: таке військо, без сумнїву можна було зібрати, добре сипнувши грошима і не роблячи дуже великого розбору.
10) Лист друк. в додатках у Стороженка с. 314.
11) Op. c. 223, пор. 210.
12) с. 214.
13) Див. низше с. 282.
14) с. 220 (инакше каже Папроцкий, див. с. 292).
15) с. 223.
16) с. 210.
17) Хлопіцкий еіn Polkownik, das ist ein bevehlshaber uber funf hundert Man — c. 220, пор. лист Саська з 1595 р. що підписав ся на нїм „polkownik woyska zaporoskiego” — Listy c. 64, полковники на листї Кішки 1600 р. — як низше. Супроти сього Кулїш непотрібно доводив, що полковників козацьких в тім часї не було (Ист. возсоед. II с. 37-8) — на тій підставі, що їх нема в листї Косинського. Але можливо, що уряд сей що йно виробляв ся тодї, й згадуєть ся досить рідко.
18) Сасько Федорович і Ничипор unsers Kriegsvolcks bevehlshaber uber hundert Man — Лясота c. 222; сотники в листї Косинського 1593 р. — див. далї; „сотник войска... козаковъ гетмана Лободы” — в процесї 1596 р. (Архивъ Ю. З. Р. III. І ч. 35), сотнї й сотники Наливайкові — Ист. возсоед. II, дод. с. 437. Десятки з отаманами в реєстрі 1581 р. — Zrodla XX в. 154 і вище с. 155-6. „Атаманья” в цитованім листї Косинського, пор. лист Байбузи — Listy ч. 60; в згаданім процесї 1596 р. Ганський „ся озывалъ атаманом сотни того то Слуцкого”, нарештї полковники, сотники й отамани — в листї Кішки 1600 р. — Жерела VIII ч. 72.
19) jassawuli, welches bevehlshaber undt etwan wie Leuttenand machten gerechnet werden Лясота c. 214.
20) Кіевская Старина 1886 кн. 2, пор. Gorski Historya piechety c. 243; ceй другий реєстр трошки відмінний, десятників тут 157, і є ще иньші ріжницї в цифрах: платнї гетьману 200 зол., осаулу по 25; при кінцї; pro plumbo, pukere pixidario 500 fl., pro pannis 12.640 fl.
21) Див. низше.
22) Жерела VIII c. 250
23) Архивъ Ю. З. Р III. І с. 56.
24) Напр. досї найдавнїйший з гетьманських листів — Микошинського з 1586 р. (Listy c. 34), згаданий лист Косинського 1593 р., грамота Крутневича з 1603 р. (К. Стар. 1898, І).
25) Dessen zu urkundt und mehrer gewissheit haben Wir unsern gesandten diesen volmachtbrieff mitgeben, somit unter des Kriegsvolcks Insigill verfertiget und von unserern schreiber Liew Woronowic mit eigner Handt unterschcieben worden — повновласть послам у Лясоти с. 222.
26) К. Старина 1898, I с. 3.
27) Напр. лист Байбузи 1598 р.
28) Ich Bochdan Mikossinssky hauptmanu der Zaporoser sampt der ganzen Ritterschaft des freyen Zaporosischen Kriegsvolcks — c. 222.
29) Вище с. 140.
30) Жерела VIII ч. 179.
31) ркп. бібл. орд. Замойского.
32) Listy c. 89. Се те, що Лясота перекидає словом gesellschaft (напр. с. 210, 216 й ин.).
33) Напр лист С. Батория з 1578-9 р. — Acta S. Batorei c. 131,136, Претвича 1596 р. — Listy c. 55, Замойского з 1600 р. — ib. ч. 74, короля з р. 1620 — ркп. бібл. Замойского й ин.
34) Гетьман Оришовский напр. в листї Батория — Acta S. Batorei с. 436, у Бєльского с. 1360 і в процесї 1586 р. — Архивъ VII. І ч. 35; гетьман М. Ружинський — в протесті київського маґістрату, Архивъ III, І ч. 7; гетьман Лобода — напр. в листах Острозького (Кулїш Ист. возсоединенія с. 431 і д., Архивъ Ю. З. Р. III. І ч. 26,35.
35) Археограф. сборникъ VII ч. 39.
