Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів - Гудкайнд Террі (книги бесплатно без онлайн .txt) 📗
Сидячи навпочіпки, Келен піднесла молитву добрим духам з проханням наставити її. Їй не хотілося думати, що вона робить це з помсти або бажання вбивати. Вона не хотіла думати, що збирається просто вбити Шоту, і задавалася питанням, чи зможе придумати виправдання тому, чому виправдання немає.
Келен говорила собі, що зовсім не має наміру вбивати Шоту. Вона хотіла лише дістатися до суті цієї історії з Надін і з'ясувати, що Шота знає про Храмі Вітрів.
Але якщо доведеться, Келен мала намір захистити себе. Крім того, вона хотіла захистити Річарда від Шоти — від її планів зруйнувати його майбутнє. Їй набридло служити об'єктом примхливого гніву відьми. Якщо Шота зробить спробу вбити її або заподіяти страждання Річарду, вона, Келен, раз і назавжди покладе край цій загрозі.
Ще не виїхавши, Келен вже сумувала без Річарда. Як довго вони боролися за те, щоб бути разом, і ось вона змушена покинути його. Якби ситуація була зворотною, змогла б вона проявити таке ж розуміння, якого чекала від Річарда?
Думаючи про Річарда, вона повільно висунула верхній ящик, де зберігалися майже всі її цінності. Вона дбайливо дістала свою синю весільну сукню і розгладила пальцями тонку тканину. Келен притиснула плаття до грудей, і на очі в неї набігли сльози.
Вона акуратно прибрала сукню на місце, щоб сльози не капнули на нього, і довго стояла, умовляючи себе заспокоїтися.
Потім Келен закрила ящик. Її чекали справи. Вона — Мати-сповідниця, подобається їй це чи ні; Шота живе в Серединних Землях і тому теж є об'єктом її уваги.
Келен не збиралася вмирати і назавжди розлучатися з Річардом, але більше не могла допустити, щоб Шота втручалася в їхнє життя — як теперішнє, так і майбутнє.
Шота послала іншу жінку, щоб та відбила у Келен Річарда. Вона не могла залишити безкарним таке втручання.
Келен зміцнилася в своєму рішенні. Зайшовши за шафу, вона витягнула мотузку, прив'язану до гачка і всю повиту вузликами. Вона була там на випадок пожежі, щоб Мати-сповідниця могла спуститися з балкона.
Вона відкрила скляні двері; в обличчя їй ударив сильний вітер і сніг. Келен закрила балкон і, накинувши капюшон, прибрала під нього своє довге волосся. Тепер ніхто не впізнав би в ній Мати-сповідницю — якщо взагалі комусь спало б на думку вийти на вулицю в таку ніч. Втім, Келен знала, що солдати, які охороняють замок Чарівника, негоди боятися не стануть.
Вона швидко обв'язала мотузку навколо кам'яної балюстради і скинула важкий моток вниз. У темряві вона не бачила, чи досяг кінець землі. Залишалося тільки сподіватися, що той, хто помістив мотузку за платтяну шафу, подбав, щоб вона була досить довгою.
Келен поставила ногу на перила, взялася за мотузку обома руками і почала спускатися.
Келен вирішила йти пішки. До замку було недалеко, і крім того, якщо б вона взяла коня, їй би довелося залишити його там. А якби коня знайшли, піднялася б тривога, Крім того, було б важче непомітно минути вартових.
Добрі духи послали їй на допомогу весняну заметіль, і вона повинна сповна скористатися такою перевагою.
Йти по важкому, мокрому снігу виявилося важко, і Келен подумала, що все-таки даремно не взяла Ніка. Але вона змусила себе не відступати від прийнятого рішення. Якщо вона не буде тверда у дрібницях, то й у важливих справах не доб'ється успіху.
Майже всі вікна в місті були закриті ставнями. Небагато людей, з якими вона зіткнулася, були дуже зайняті боротьбою з вітром, щоб звертати увагу на Келен. У темряві ніхто не зміг би навіть сказати, чи була вона жінкою або чоловіком. Незабаром Келен виявилася вже за містом, на пустинній дорозі до замку Чарівника.
По дорозі вона думала, як краще обійти вартових. Було б великою помилкою недооцінювати д'харіанських солдатів. Вони її, безсумнівно, впізнають. І неодмінно донесуть до палацу.
Найпростіший спосіб — вбити вартових, але Келен не могла так вчинити: ці люди разом з нею боролися проти Імперського Ордена. Про те, щоб убити їх, не могло бути й мови.
Намагатися позбавити часових свідомості ударом по голові теж не мало сенсу.
Цей спосіб забезпечити тишу ніколи не був надійним. З досвіду вона знала, що удар по голові рідко негайно дає бажаний результат. А якщо людину не оглушити з першого разу, він закричить на все горло, підніме тривогу, і прибіжать інші часові, готові вбити порушника.
Сестра Тьми і Марлін, ймовірно, використовували магію, щоб пробратися невидимими повз пост, але у Келен не було такої магії. Та магія, якої вона володіла, попросту знищила б їх розум.
Можна було придумати якусь хитрість; але д'харіанські вартові були самі дуже майстерні по частині вивертів і, ймовірно, знали їх більше, ніж Келен могла навіть уявити.
Залишалося піти на хитрість.
Келен не була впевнена точно, де вона знаходиться, але знала, що замок вже близько. Вітер дув зліва, тому вона звернула на правий бік дороги і, пригнувшись, рушила вперед з підвітряного боку. Коли вона добереться до постів досить близько, доведеться повзти.
Якщо вона ляже на сніг, розкинувши плащ, і трохи почекає, сніг налипне — плащ приховає її. Потім вона піде повільно, і якщо побачить солдата, знову впаде в сніг і, буде лежати нерухомо, поки вартовий не пройде. Келен пошкодувала, що забула надіти рукавички.
Коли, за її розрахунками, вона була вже в небезпечній близькості від постів, Келен приступила до здійснення свого плану. Вона знала, що найважче буде минути міст: там вузько, і їй не вдасться прошмигнути на безпечній відстані від солдатів. Але солдати бояться магії замку і, ймовірно, не стануть підходити до мосту ближче ніж на двадцять чи тридцять футів, а в темряві, враховуючи ще й снігопад, видимість майже нульова.
Келен вже почала вірити, що сніг приховає її і їй вдасться прослизнути непоміченою, коли перед самим її обличчям виникло лезо меча. Вона завмерла.
Швидко озирнувшись, вона побачила, що оточена. У спину їй вперся спис.
Схоже, вона перемудрувала.
— Хто йде? — Грубим голосом запитав солдат, який стояв перед нею.
Келен повинна була придумати новий план, і швидко. Вона вирішила сказати вартовим трохи правди і змішати її з їх боязню магії.
— Капітан, ви трохи не злякали мене до смерті. Це я, Мати-сповідниця.
— Покажіть лице. Келен відкинула капюшон.
— Я сподівалася пробратися повз вас непоміченою. але д'харіанські вартові виявилися кращими, ніж я думала. Солдати опустили зброю, і Келен перестала відчувати наконечник списа біля своєї спини.
— Мати-сповідниця! Ви теж здорово нас налякали, присягаюся всіма святими! Що ви тут робите вночі? Келен приречено зітхнула.
— Зберіть всіх ваших людей, і я поясню. Капітан похитав головою.
— Спочатку треба укрити вас від вітру.
Келен дозволила відвести себе до іншої сторони дороги, де стояв простий навіс, закритий з трьох сторін парусиною. Він хоча б трохи захищав від вітру і вогкості. Для неї та шістьох солдатів там було досить тісно, але капітан наполіг на тому, щоб вона встала в самій глибині, де було сухіше всього.
Келен відчувала задоволення, що навіть у завірюху д'харіанські солдати так пильно несуть караул, і в той же час її брала досада на цю їхню пильність. Якби вони проморгали її, наскільки все було б простіше! Тепер вона опинилася перед необхідністю говорити те, чого їй говорити не хотілося.
— Слухайте уважно, — почала вона. — У мене мало часу. Я виконую важливу місію і потребую секретності. Ви всі повинні зберігати таємницю. Вам відомо про чуму? — Солдати закивали, ніяково переступаючи з ноги на ногу. Річард, Магістр Рал, намагається знайти спосіб зупинити її. Ми не знаємо, чи існує взагалі такий спосіб, але він не збирається відступати. Ви знаєте, він зробить все, щоб врятувати своїх людей.
Солдати знову закивали.
— А як це пов'язано…
— Я поспішаю. Магістр Рал зараз спить. Він виснажений спробами знайти засіб від чуми. Засіб, який включає в себе магію.
Солдати перестали переминатися і встали пряміше. Капітан потер підборіддя.
