Приватне життя феномена - Гуцало Євген Пилипович (онлайн книга без txt) 📗
як і чим Хома дихає за океаном. Такі ж хитрі пристрої наперед ховались до всіх тих предметів, за які він брався: у підстаканник, коли вранці пив чай, у зубну щітку, коли чистив зуби, у ключ від номера в готелі. Агентство Ассо- шіейтед Пресе висловлювало припущення, що пристрої унікальної конструкції, яким було надано вигляду драже, з’їдено старшим куди пошлють ще в перший день перебування його на американському континенті, а тому-то ведеться постійний репортаж із нутра Хоми. Завдяки цьому репортажу у ФБР знають про пульс, тиск і швидкість течії крові в його жилах.
Колосальна за обсягом інформація про грибка маслюч- ка, що потрапляла до рук ФБР, може декому видатись неправдоподібною, але ж Ассошіейтед Пресе начебто солідне агентство, а не яблунівська молодиця, у котрої язик— немов литовський ціп: раз по снопу, а раз по току. Отже, в душі не переборюючи сумнівів, спробуймо повірити цьому повідомленню, яке аж ніяк не прикрашає заокеанську дійсність, де людина собі не належить, де немає ніяких у неї таємниць від ФБР.
Впливовий тижневик «Ньюсуїк» виступив із якоюсь псевдовченою статтею. Не варто було б і зупинятись на тій маячні, але йшлось у статті не про когось, а про позиченого чоловіка! Цей псевдовчений на основі начебто зібраних ним достовірних даних доводив, що приїзд Хоми за океан спричинився до різкого збільшення шкідників в американських яблуневих садах. Побільшало попелиці кров’яної, яблуневого пильщика, борошнистої роси, яблуневої молі, комоподібної щитівки, плодожерки. Вдаючись до єзуїтськи-казуїстичних методів формальної логіки та надаючи гіпертрофованої ваги зодіаку, під яким народився Хома (старший куди пошлють знайшовся на яблунівській землі під зодіаком Вола), псевдовчений зі штату Небраска доводив, що саме грибок маслючок і винен у різкому збільшенні яблуневих шкідників. Ось, мовляв, який подарунок привезено з соціалістичної Яблунівки для яблуневих садів американських фермерів!
Хай ця стаття ляже до шкатулки курйозів, які супроводжують Хому не тільки вдома, а й за океаном...
Є речі важливіші. А важливіші речі полягали в тому, що створений у Великому Вербчому чи в Сухолужжі комітет по націоналізації Хоми як у воду дивився!
Повідомлення про цю подію спершу появилось у щоденній газеті «Ройял газетт», що виходить на Бермудських островах (в районі знаменитого «бермудського трикутника»!), а потім передруковане всіма іншими газетами світу, зокрема і районкою. У повідомленні йшлось про те, що в «кадилак», у якому їхав старший куди пошлють, підкладено бомбу. Бомба вибухнула тоді, коли Хома вже подався з машини до готелю. «Кадилак» розтрощено вщент. При цьому загинув один поліцейський і троє агентів ФБР, що не спускали своїх пильних очей із позиченого чоловіка. В редакціях кількох газет прозвучав телефонний дзвінок. Анонім сказав, що відповідальність за замах на Хому бере на себе лівоекстремістська організація «Ліга захисту євреїв».
Як бачимо, через чистісіньку випадковість усе обійшлось благополучно для грибка маслючка. А що наклали головами поліцейський і три агенти — така в них робота, отож такий і хліб. А хліб — усьому голова, що й знову доказано екстремістським замахом на Хому, коли «лицарі плаща й кинджала» позбулися своїх голів.
РОЗДІЛ П'ЯТДЕСЯТ ДЕВ’ЯТИЙ,
де наводиться зміст листа, надісланого старшим куди пошлють на ім'я Генерального секретаря ООН
Дійшли до Яблунівки чутки про те, що Хому запрошували взяти участь у позачерговій сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку, навіть просили головувати на одному з засідань. Старший куди пошлють із притаманною йому, як і майже кожному яблунівцю, скромністю відмовився. Хоча, звичайно, на його місці будь-хто інший скористувався б такою нагодою. Авжеж, чому б не покрасуватись і повеличатися серед такої компанії, як Генеральний секретар ООН, голова Ради Безпеки, голова Міжнародного суду, прем’єр-міністри, міністри закордонних справ, керівники делегацій усіх країн, посли та інша високопоставлена публіка. Та й невідомо, коли ще вдасться поїхати до Америки — якщо робота на тваринницькій фермі відпустить, то, дивись, рідна жінка Мартоха закомизиться й накладе рішуче вето.
Але Хома все-таки відмовився головувати на сесії Ге- неральної Асамблеї ООН, пославшись на клопоти, яких у нього набралось перед поверненням додому. Мовляв, і гостинців треба купити як багатостраждальній Мартосі, так і названому синочку Хомку Хомовичу, та й іншим односельцям: тому хустку чи портсигар, а комусь і відріз джинсовий на плаття чи, може, один-другий кульок цукерків і пряників. Значить, не став водити дружби з дипломатами найвищого рангу, проте не міг не скористатись такою авторитетною трибуною, як трибуна ООН. А тому- то надіслав на ім’я Генерального секретаря листа. Цей лист умістили на перших сторінках усі газети світу.
В своєму листі грибок маслючок гнівно викривав і нещадно таврував, палко засуджував і справедливо бичував, показував перед усім світом і натхненно закликав.
Гнівно викривав убоге життя бідноти в країнах капіталу. Він своїми очима побачив, що бідному не було гаразду й не буде, що бідному ніхто не подарує, що на нього всюди капле. Потребам бідноти кінця не видно, а в них нема в що й тріски збирати, що в них навіть у постолах гречка родить, що в них сорока у ворони бажає оборони. І це — в найбагатшій країні світу, яка щороку на військові видатки фінансує понад двісті мільярдів доларів!
Грибок маслючок нещадно таврував мілітаристську політику імперіалізму. Коли ото «союзник» навіть свого «союзника» заганяє на слизьке, з гряззю змішує, кричить не своїм голосом. За «доктриною Монро» хіба не душились революції на Кубі, в Панамі, Санто-Домінго, Нікарагуа й Гаїті? І тепер їхня політика — це загилити у потилицю й нагріти потилицю, потиличниками нагодувати і почубень- ків дати. Тому-то діють і вдосконалюються всілякі свинарські комплекси, які готують гарматне м’ясо з густим фашистським душком для боротьби з національно-визвольними рухами.
Грибок маслючок гнівно засуджував політику расової дискримінації й політику геноциду, до якої вдаються верховоди США та Ізраїлю, ПАР і Намібії, Чілі і Парагваю. Він говорив про той суд сквапливий, що ніколи не буває справедливий, про ту силу, що не знає закону, про ті одні руки, що права пишуть і їх же мажуть. Дожились до такої справедливості, що навіть мислі позивають до суду! Такі звичаї панують у суспільстві, в якому золота швайка мур пробиває, де золото-срібло губу затикає, де золотий обушок скрізь двері відчиняє.
Грибок маслючок справедливо бичував «дипломатію шакала», коли гвинтівка і долар стають рушіями військових авантюр і експансії. Без підпалу й дрова не горять, то хіба не палили «доктриною Трумена»? Військово-промисловий комплекс — це хижий вовк, який про вовче думає, який мекає вівцею, поки не набреде на вівцю, якого хоч і запряжеш у плуг, а він дивитиметься у луг. Гегемонізм і експорт контрреволюції — ось його політика, та віділлються вовкові коров’ячі слізки, поб’ють вовка і баранії сльози, понесуть вовка так, як він ко-зу носив!
На закінчення свого відкритого листа на ім’я Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй грибок маслючок висловлював тверду впевненість, що з расовою дискримінацією та геноцидом буде покінчено, бо такий невмолимий хід історії: співатиме півень чи ні, а день буде. Й запанує на землі справедливість і добро, без якого і лихо не родить, настане час, коли добре з добрим і біля стовпа постоять, засвітить зоря, коли добрі вмиратимуть, а діла їхні житимуть.
Та й запрошував Хома всіх приїжджати до Яблунівки. Авжеж, нехай приїде до колгоспу «Барвінок» і Генеральний секретар ООН, і прем’єр-міністри, що позбираються на найближчу сесію, й голова Ради Безпеки, й голова Міжнародного суду, й міністри іноземних справ, і постійні представники при ООН. Тобто — всі! Хай приїжджають, походять по селу, завітають на ферми і поля, посидять за обідніми столами в колгоспників. І, звісно, Мартоха також приготується, наварить та насмалить, напече та насмажить, і Хома виставить для гостей одну-другу пляшку «скаженівки». Є чим Яблунівці похвалитись — і надоями, й урожаями. А Будинок культури який! І пісень хай послухають, як дівчата співають у художній самодіяльності, і танцюристів подивляться, і спортивні змагання. Вільно ходити по всій Яблунівці скрізь, навіть якщо голова Міжнародного суду запрагне навідатись до пройдисвітки і спекулянтки Одарки Дармограїхи — будь ласка! Може, хтось захоче позичитись на тиждень чи місяць — будь ласка! Зокрема, й на такому факті можна пересвідчитись, що порушень прав людини в Яблунівці нема: хочеш — позичайся, хочеш — ні!
