Приватне життя феномена - Гуцало Євген Пилипович (онлайн книга без txt) 📗
І, щоб спокусити старшого куди пошлють, радник, маючи вишитими рукавами сорочки й трусячи широкою матнею козацьких штанів, красномовно повідав про сюрпризи пані радникової. Вона, шануючи в’єтнамську, чілійську, нікарагуанську, гватемальську, парагвайську, таїтянську, домініканську та іранську національні кухні, втративши глузд від ніжних почуттів до Хоми, надумала вразити уяву грибка маслючка національними яблунівськими стравами. Не поспавши кілька днів і ночей, своїми руками зготувала меживо з баклажанів і меживо з перцю, товченку з картоплі, щучу ікру, короп із медом, завиванець із ляща, завиванець із поросяти, кендюх варений з начинкою, потапці з салом, мачанку, гуслянку, ряжанку, ковбасу-задимлянку, задимлянку гусячу, кров’янку. А також борщі на будь-чий смак: український з м’ясом, галицький з потрухами, буряковий з грибами, з квашеними яблуками, з карасями. А також юшки: мисливську, горохову з салом, з печерицями й горошком, щучину, затірку, щипанку. Всяку рибу: в’юни з хріном, бабу-шарпанину з ляща, карасі в сметані, судак запечений з грибами і раками, лин з капустою, тушкований у сметані судак, судак з печерицями, лящ із хроном та яблуками, крученики з щуки. А ще зготовлено руками пані радникової: полядвицю, душенину поспільну, круче-
ники волинські, січеники полтавські, язики з ізюмом, рубці по-українському, верещаку, порося з хроном, кендюх із начинкою, сальник із гречаною кашею, телячий смажений завиванець, курчата в сметані, А ще: варениці з маслом, з цибулею, з сиром, буцики з медом, лемішку з салом, шулики з медом і маком, сластьони, пампушки, гречаники, присканці, потапці з молоком і медом. І всякі вареники! А ще галушки! І млинці! Узвари, киселі, цінники, бабки, драглі! Пампушки, пухкеники, плетеники, мандрики, пироги, рогалі, обаринки, плетуни, сирники, мантульки, ме- довики вільшанські, пундики столітні, коржики батурин- ські, коржики із шкварок, солоні пальчики, вергуни, соло- женики, перекладанці, вертуни, бабку з вишнями, тортики жовтоводські, бублики-свистуни, маторжаники! А що вже тоді про напої казати! Спішно привезено великі запаси варенухи, узварцю, спотикача, запіканки, паленки, мокрухи, слив’янки, морелівки, тернівки, малинівки, вишнівки, тертухи, цитринівки, агрусівки, полуничника, мусельцго, горобинівки, меду межигірського, меду старосвітського, меду київського, пива запорозького, пива мошногорського, а також усякого квасу — козацького, запорозького, квасу малинового, лимонного, журавлиного, броварського, хлібного, ягодянки, яблучника, льодку яблучного, шипучки.
Радник, перераховуючи наїдки й напої, покрився рясним потом і, діставши з кишені козацьких штанів мережану хустинку, витер шию, вилиці, чоло. Сказав у розпачі:
— Невже ти, Хомо, не пошануєш працю моєї господині, котра й для мене так не постарається, як постаралась для тебе? Та коли хочеш знати, я навіть допомагав своїй дружині готувати мед межигірський, відмовивши в аудієнції міністрові іноземних справ Італії!
— Цікаво, а як готується мед межигірський? — поцікавився грибок маслючок, похмуро поглядаючи на моріжок, де чинно походжали гості з усього світу, терпляче очікуючи на нього.
— О! — Господар щиро зрадів із цікавості позиченого чоловіка, потай сподіваючись, що йому вдасться вмовити конозистого яблунівського колгоспника.— Треба взяти близько шести літрів води, півтора кілограма меду, один яєчний білок...
Радник показував руками, як слід брати воду, мед, як слід розбивати яйце. Далі все це перемішував і варив на легкому вогні протягом години. Добавляв імбир, мускатний горіх, корицю і гвоздику.
— Коли чверть меду уварилась і нагору спливли всі спеції, а мед став прозорим, ми з дружиною зняли його з вогню й охолодили. Охолодивши, мед процідили в барило, я додав столову ложку свіжих пивних дріжджів, а дружина накрила товстою веретою. Потім я поставив барило біля свого письмового столу, щоб перебродив. А як мед перебродив, тоді я сам забив міцно барило, відніс у холодний погріб і тримав там сім місяців! І тримав там сім місяців, бо знав, що ти нанесеш візит в Америку, що, може, захочеш стати і моїм гостем. Бачиш, як старались, бо чого не зробиш заради радянського дисидента. Отож, Хомо, ходімо пити мед межигірський! Усі хочуть почути, як тобі сподобалась Америка, як ти засуджуєш порушення прав людини в Яблунівці.
Й тут, стоячи в затінку багатовічної секвойї, грибок маслючок знову запитав:
— Пане раднику, а хто такий дисидент, що ви його так глибоко шануєте? Що задля нього в сорочку вишивану і козацькі шаровари зодяглись? Так багато людей покликали? Страв і напоїв наготували, а мед межигірський то й самі варили? Чи в мене младенці в голові, чи в мене шовкова борідка, а розуму рідко, чи я такий умниця, що хвалить уся вулиця, а тільки здається, що не за того ви мене маєте на своїй батьківщині.
— Жартуй, Хомо, жартуй: у наш час не знати, хто такий дисидент,— докірливо, як до малої дитини, всміхнувся радник. І — хитрун із хитрунів, ловкач із ловкачів, дипломат із дипломатів! — навіть на поступки вирішив піти: — Той чи не той, а вже пізно тобі переінакшуватись, ходімо, бо народ жде, та й не свиням же викидати стільки наїдків і напоїв.
Хома під тією секвойєю як затявся, як на пеньку став:
— Хто про що, пане раднику, а циган про вівці, так і ви!
— Хомо, впаде мій авторитет не тільки в очах нації, а й міжнародної співдружності!
— Йому кажи — образи, а він каже луб’я! — вже почав гарячкувати грибок маслючок.
— Стануть напруженими стосунки з латиноамериканськими країнами, з чорним континентом, із країнами Ка- рібського басейну, та й Формоза теж така, що її к лісу, а вона к бісу!
— Пане раднику, ви знову з тими ж штанами, тільки вузлом назад.
— Хомо, зжалься наді мною, бо ж маю й шкурницькі інтереси, передвиборна кампанія на носі, а крісло в Білому домі не сподобається тільки тому, хто ростом з Івана, а розумом з боввана.
— Або ж тому, пане раднику, хто високий аж до неба, а дурний як не треба,— згодився грибок маслючок. І додав розгнівано:—Та скільки можна? Я вам — стрижене, а ви мені — смалене!
— Хоч у коліно землі набий, аби моя взяла! — в розпачі сказав радник. І вже не гладив чи поскубував свої селянські вуса, а висмикував волосинку за волосинкою.— Хоч би причину пояснив, чи що, а то ні з того ні з сього, наче ота баба, з якою й чорт не змудрує.
— Компанія мені не подобається,— похмуро сказав старший куди пошлють.— Я в своєму колгоспі не звик водити дружбу з такими. Ще оті хлопці, може, й нічого — і кавалери ордена Підв’язки, й кавалери ордена Чортополоха, й ордена Бані, чи ордена святого Михайла і святого Георгія. Та й інші... Жіночки, бачу, славненькі, наші так у колгоспі не зодягаються, бо хіба вирядишся до буряків чи до худоби, в городню бригаду чи до свиней!
— А все-таки жіноча річ коло припічка,— ввернув радник.
— У вас, може, й коло припічка, якщо у вас такі пари, як миша з волом! — не став суперечити грибок маслючок.— Так от, я водити компанію з усіма не стану. Що мені в колгоспі скажуть, коли довідаються, як я ручкався з НАТО?
— Можуть звільнити з ферми?—поцікавився радник, і навіть співчуття забриніло в голосі.
-— Можуть! — сказав, як одрізав, Хома.
— Й тоді вже ти не будеш старшим куди пошлють?
— Авжеж, не буду! — зло буркнув Хома, себто старший куди пошлють.— У нашому колгоспі не люблять НАТО, в нас поважають інший пакт, підписаний у Варшаві.
— Та я знаю,—гірко сказав радник, і далі вискубуючи волосину за волосиною з вусів, які вже тепер не здавались ні пишними, ні селянськими, а так, віхтиками, якими й попелу з печі не виметеш.-— Мабуть, ти й справді не дисидент. А оті агенти з ЦРУ запевняли мене, що позичений чоловік — це дисидент, внутрішній емігрант у яблунівському колгоспі «Барвінок». Знову свідома дезінформація! Знаєш, Хомо, оте ЦРУ схоже на сліпця, що взяв дзеркало, хоч може на свою вроду подивитись і в воду, правда? Свідома дезинформація, а жере ця імперія більше п’ятнадцяти мільярдів на рік, отакий колосальний бюджет!
