Цифрова Фортеця - Браун Дэн (читать книги онлайн .txt) 📗

Сюзанна була єдиною, хто всміхнувся.

— Щось дуже знайоме, — мовила вона. — Блоки по чотири — точнісінько як в «Еніґмі».

Директор кивнув. «Еніґма» була найзнаменитішою шифрувальною машиною в історії — дванадцятитонне чудовисько, витвір нацистів. Вона шифрувала блоками по чотири.

— Чудово, — простогнав Фонтейн. — У вас часом не завалявся такий екземплярчик?

— Річ не в цім, — заперечила Сюзанна, раптом оживаючи. Це була її спеціальність. — Річ у тім, що це код. Танкадо залишив нам підказку! Він глузує з нас, кидає нам виклик — чи розгадаємо ми вчасно його пароль. І підкладає підказки за межами нашої досяжності.

— Це абсурд, — відрізав Джабба. — Танкадо дав нам лише один вихід — розповісти світу про «Транскод». Ось так. Ото був наш маршрут утечі. А ми його пересрали.

— Мушу з ним погодитися, — зауважив Фонтейн. — Гадаю, Танкадо аж ніяк не збирався спустити нас зі свого гачка натяками про існування створеного ним коду-убивці.

Сюзанна непевно кивнула, але відразу ж пригадала, як Танкадо підсунув їм NDAKOTA. Вона втупилася поглядом у літери, міркуючи — яку ж гру запропонував їм Танкадо?

— Тунельний блок наполовину знищено! — гукнув технар.

На ВР було видно, як ціла купа чорних ліній-хакерів вгризлася ще глибше в останні два щити.

Девід сидів тихо, спостерігаючи за драмою, що розгортала ся перед ним на моніторі.

— Сюзанно, — гукнув він. — Я маю ідею. Цей текст — із шістнадцяти груп по чотири?

— О Господи, — досадливо промимрив Джабба. — Тепер у цю гру забажає зіграти кожен, кому не ліньки.

Проігнорувавши шпичку Джабби, Сюзанна порахувала групи.

— Так, шістнадцять.

— Приберіть інтервали, — твердо мовив Бекер.

— Девіде, — трохи сконфужено відповіла Сюзанна. — Ти, мабуть, не розумієш. Ці групи по чотири...

— Приберіть інтервали, — повторив він.

Трохи повагавшись, Сюзанна кивнула Соші. І та швидко прибрала інтервали. Результат вийшов не більш оптимістичним, аніж попередній.

Джабба не витримав і вибухнув.

— ГОДІ! Гру закінчено! Цей хробак уже шкварить із подвійною швидкістю! Ми шукаємо число, а не купу якихось незрозумілих літер!

— Чотири на шістнадцять, — спокійно продовжив Девід. — Зроби обчислення, Сюзанно.

Сюзанна окинула поглядом зображення Девіда на екрані.

— Порахувати?! — «Та він же в математиці — нуль!» Вона знала, що Девід здатен запам’ятовувати форми дієслів та словникові статті як копіювальна машина «Ксерокс», але ж математика...

— Таблиця множення, — сказав Бекер.

«Таблиця множення? — подумала Сюзанна. — Про що це він?»

— Чотири на шістнадцять, — повторив професор. — Я ще в четвертому класі добре засвоїв таблицю множення.

Сюзанна уявила собі стандартну шкільну таблицю множення. «Чотири на шістнадцять».

— Шістдесят чотири, — відповіла вона. — Ну то й що?

Девід прихилився ближче до камери. Його обличчя заповнило увесь кадр.

— Шістдесят чотири літери...

Сюзанна кивнула.

— Так, але ж вони... — Сюзанна замовкла й завмерла, як укопана.

— Шістдесят чотири літери, — повторив Девід.

Сюзанна аж охнула від несподіваної здогадки.

— Боже ж мій, Девіде! Ти — просто геній!

РОЗДІЛ 121

«Сім хвилин!» — гукнув технар.

— Вісім рядків по вісім! — збуджено вигукнула Сюзанна.

Соші надрукувала. Фонтейн мовчазно спостерігав. Передостанній щит танув на очах.

— Шістдесят чотири літери! — вигукнула Сюзанна, беручи ситуацію у свої руки. — Це правильний квадрат!

— Правильний квадрат? — спитав Джабба. — Ну то й що?

За десять секунд Соші переставила на екрані начебто довільні літери. Тепер вони були у вісім рядів по вісім. Джабба проглянув ці рядки і скинув у відчаї руки. Нова конфігурація була не більш інформативною за оригінал.

— Так зрозуміло, що аж ні фіга не зрозуміло, — простогнав Джабба.

— Міс Флетчер, — вимогливо звернувся до неї Фонтейн. — Поясніть свою точку зору. — Усі їли очима Сюзанну.

А жінка прикипіла поглядом до текстового блоку. Нарешті вона стала потроху кивати головою, а потім широко всміхнулася.

— Девіде, провалитися мені на цьому ж місці!

Усі на подіумі отетеріло перезирнулися.

Девід підморгнув малесенькому зображенню Сюзанни, яке він бачив перед собою на екрані.

— Шістдесят чотири цифри. Юлій Цезар знову завдає удару.

— Про що це ви? — розгублено спитала Мідж.

— Про квадрат Цезаря, — аж засіяла Сюзанна. — Читайте згори вниз. Танкадо шле нам послання.

РОЗДІЛ 122

«Залишилося шість хвилин!» — скрикнув спец.

Сюзанна почала вигукувати накази.

— Передрукуйте згори донизу! Читати вниз, а не впоперек!

Соші з шаленою швидкістю гайнула стовпчиками вниз, передруковуючи текст.

— Саме в такий спосіб складав свої шифри Юлій Цезар! — випалила Сюзанна. — Літери в його посланні завжди утворювали правильний квадрат!

— Готово! — скрикнула Соші.

І всі поглянули на щойно переінакшений безперервний рядок тексту на стінному екрані.

— Однаково якась бздура! — презирливо пирхнув Джабба. — Лишень погляньте — абсолютно довільні... — раптом слова застрягли в нього в горлі. Очі розширилися і стали схожими на тарілочки для чаювання. — Ой... що це? Ну ні фіга собі!

Фонтейн теж помітив. І спантеличено вигнув брови.

Мідж та Брінкергоф хором проспівали.

— Всратися й не жити...

Шістдесят чотири літери сповіщали:

— Поставте, де слід, інтервали, — наказала Сюзанна. — Нам доведеться розгадувати загадку.

РОЗДІЛ 123

До подіуму підбіг блідий, як крейда, технар.

— Скоро впаде тунельний блок!

Джабба обернувся й поглянув на візуальну репрезентацію. Хакери кинулися в атаку, і від останньої лінії оборони їх відокремлювала жалюгідна смужечка. Банку даних лишалося зовсім обмаль часу на життя.

Сюзанна відсторонилася від хаосу, що панував довкола неї. І кілька разів перечитала моторошне й химерне послання Танкадо:

— Це ж навіть не запитання! — скрикнув Брінкергоф. — Як на нього можна дати відповідь?!

— Нам потрібне число, — нагадав Джабба. — Код-убивця — це число.

— Ану всі замовкли, — спокійно наказав Фонтейн. Й обернувся до Сюзанни. — Міс Флетчер, це ви нас завели так далеко. Вороття немає. Мені потрібна ваша безпомилкова й геніальна здогадка.

Сюзанна набрала повні легені повітря.

— Поле вводу коду-вбивці приймає тільки числа. Моя здогадка ось яка: те, що ми бачимо на екрані, — це такий собі ключ до правильного числа. У цьому тексті йдеться про Хіросіму та Нагасакі — два міста, уражені атомною бомбою. Можливо, код-убивця стосується числа жертв, оціночної вартості збитків у доларах... — Вона на мить замовкла і знову перечитала підказку. — Здається, слово «різниця» має тут важливе значення. Основна різниця між Нагасакі та Хіросімою. Вочевидь, Танкадо вважав, що ці дві катастрофи якимось чином різнилися.

Вираз обличчя Фонтейна не змінився. Але надія швидко випаровувалася. Треба було проаналізувати політичні обставини, що супроводжували ці два найруйнівніші вибухи в історії людства, порівняти їх та перетворити на якесь магічне число — і все це впродовж п’яти хвилин, що залишалися в їхньому розпорядженні.

РОЗДІЛ 124

«Атака на останній щит!»