Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗

ні колумбарію паризь-

кого цвинтаря Пер-Ла-

шез.

Дружина

Махна

жила до 1943 року в

Парижі, а потім переї-

хала до дочки в Берлін,

куди її вивезли нім-

ці з Парижа на роботи.

У 1945 році вони були

затримані

радянською

контррозвідкою і від-

ДДружина Махна Галина

правлені

в

київсь-

Андріївна

ку в'язницю. Вдовиця

і його дочка Олена

Несторівна.

Париж. 1940-і роки.

446

Махна була засуджена на 8 років таборів, а дочка на

5 років заслання. З табору Галина Андріївна вийшла у

травні 1954 року, пробувши в ув'язненні 8 років і 9 міся-

ців. Після звільнення мати й дочка жили в місті Джам-

булі (Казахстан). Померла Галина Андріївна 23 берез-

ня 1978 року, а Олена Несторівна — 16 січня 1993 року.

У 1989 році обидві були реабілітовані.

На малій батьківщині Махна у 2000 році було ство-

рено Громадське товариство Нестора Махна «Гуляй-

Поле», метою якого є поширення в Україні національ-

ної свідомості.

447

ІЛЬКО БОРЩАК

(1895 — 1958)

український історик, громадський діяч

Після хліба просвітництво є

найперша потреба народу.

Дантон

Значна частина жит-

тя

видатного

українського

історика

і

публіциста

Іллі

Львовича

Баршака

минула

у

Франції,

де

він

займався

журналістикою,

науково-

дослідною

та

викладаць-

кою

діяльністю

під

псевдо-

німом Ілько Борщак.

Народився

він

19

лип-

ня

1895

року

поблизу

Хер-

448

сона

в

єврейській

родині.

Батько

працював

директо-

ром

початкової

школи.

Піс-

ля

закінчення

Херсонської

гімназії Ілля прийняв православну віру і навчався в

Петербурзькому, Київському і Новоросійському (нині

Одеському) університетах, де вивчав право, філоло-

гію, історію. У Новоросійському університеті його за-

лишили для спеціалізації з міжнародного права. 1914

року він виїхав у наукове відрядження до Гааґи (Ні-

дерланди).

Коли почалася Перша світова війна 1914-1918 років,

Баршак з великими труднощами повернувся на бать-

ківщину і був мобілізований до діючої армії. Воював у

449

Східній Пруссії, дістав поранення. Після лікування за-

кінчив артилерійське училище в Одесі і воював на ав-

стрійському та румунському фронтах.

Під час Української революції 1917-1920 років Бар-

шак як патріот своєї країни брав активну участь у її

бурхливих подіях. 24 січня 1918 року Центральна Ра-

да243 IV Універсалом проголосила Українську Народ-

ну Республіку (УНР) самостійною, ні від кого незалеж-

ною державою. 9 лютого 1918 року у Брест-Литовську

представники чотирьох держав німецького блоку і

УНР підписали мирний договір. Це був перший мир-

ний договір у світовій війні. За день до цього війська

більшовиків захопили Київ і Центральна Рада негай-

но запросила збройної допомоги у Німеччини і Австро-

Угорщини. 18 лютого австро-німецькі війська почали

окупацію України.

29 квітня 1918 року відбувся державний переворот,

генерала Павла Скоропадського244 (18 7 3-19 45) було

проголошено гетьманом Української Держави.

У червні 1918 року Баршак приїхав до Києва, а у

серпні його заарештували німці, і він просидів у тюрмі

до падіння гетьманського уряду та відновлення Укра-

їнської Народної Республіки (14 грудня 1918 р.). У січні

1919 року Баршак у складі місії УНР виїхав до США, а

з кінця 1919 року став секретарем української делегації

на Паризькій мирній конференції 1919-1920 років245.

Українська революція 1917-1920 років завершила-

ся національною катастрофою, незалежність Украї-

ни була ліквідована. Східна Україна надовго підпала

під комуністичне правління, а Західна була окупована

Польщею, Румунією та Чехословаччиною.

450

Після поразки Української революції Баршак не

повернувся на батьківщину, де панував тоталітарний

режим, і на все життя залишився в Парижі.

З цього часу він під псевдонімом Ілько Борщак почав

досліджувати історію України, зокрема вивчати виз-

вольну боротьбу українського народу за утверджен-

ня своєї самостійної державності у 17-18 століттях.

Він ґрунтовно досліджував часи гетьманів Івана Ма-

зепи і Пилипа Орлика, вивчав французько-українсь-

кі зв'язки. Його численні наукові праці були наслід-

ком безупинних пошуків першоджерел в державних

і приватних архівах багатьох країн Західної Європи.

Він досліджував також фонди бібліотек Парижа, Лон-

дона, Рима, Стокгольма та інших міст.

Борщак активно працював у громадських організа-

ціях української діаспори. З 1923 року він член Ліги

української культури, у 1923-1932 роках керував

гуртком українознавства Спілки українських грома-

дян Франції і у 1926-1929 роках видавав в Парижі га-

зету цієї Спілки «Українські вісті». У 1926-1927 роках

стає одним із організаторів товариства «Друзі укра-

їнського кіно».

З 1938 року Борщак викладав історичні дисципліни

в Національній школі живих східних мов, створив там

кафедру українознавства.

Син України, для якого Франція стала другою бать-

ківщиною, в часи Другої світової війни боровся з ні-

мецькими окупантами зброєю журналіста — пером і

словом. У вересні 1940 року німці заарештували Бор-

щака разом з іншими українськими діячами і ув'язни-

ли в тюрму Санте. 18 квітня 1941 року його звільнили.

451

Пригоди ув'язнення він виклав у щоденнику 1940-1941

років — «Вісім місяців у Санте», який було надрукова-

но у 1946 році. 26 лютого 1943 року його заарештували

вдруге як керівника антифашистської української ор-

ганізації та журналіста деґоллівського руху за визво-

лення Франції. Після звільнення вчений залишив Па-

риж і перейшов на нелегальне становище. До Парижа

він повернувся у серпні 1944 року, коли в місто ввійш-

ли французькі танки.

Після війни професор Борщак викладав у Національ-

ній школі живих східних мов, був директором «Архі-

ву української еміграції у Франції». У 1949-1953 роках