Історія України-Руси. Том 9. Книга 1 - Грушевський Михайло Сергійович (мир бесплатных книг TXT) 📗
А веліли Нечаєнка в дрібний мак сікати.
(“Має вона сукні, має і блавати
Нехай приїзжає та Нечая із неволі викупляти!
- Не хочем ми, козак Нечай, твоїх сукон ні блаватів.
Тільки хочемо ми тебе на мак порубати — Б).
- Гей молоді козаченьки, котрий буде в місті,
Поклоніть ся матусеньці, нещасній невісті:
Нехай вона, нехай плаче, а вже не виплаче -
Ой над сином над Нечаєм чорний ворон кряче! (А)
Ой глянула його мати та нову кватирку -
Качаєть ся Нечаєва головонька по ринку (А)
(Не за малу хвильку — за малу годину
Покотилась Нечаєва голова в долину — В)
(Не за довгий час не задовго, за малу хвилинку
Качається Нечаєва голова по ринку -
Качається і говорить: іще буду жити,
Як ся била із Ляшками, так і буду бити! 8)
(Ой поїхав та пан Нечаєнко на Саву могилу
Покотилась його головонька у яр у долину — Д)
Та поз'їзджались та пани та стали сумувати:
Ой деж бо нам Нечаєву голівоньку сховати?
Ой сховаймо його голівоньку а де церков Варвара
Ой щоб розійшлась по усьому світу Нечаєнкова слава (Д)
(Ой збиралися славні козаченьки в Нечаєві палати,
Та вони стали думать, де Нечая поховати.
Ой поховали пана Нечаєнка та в Київі край Варвари
Коли зажив та пан Нечаєнко козацької слави — З)
(Ой нумо ж ми, премилеє браття, думати гадати,
Де нам сеє тіло Нечаєве біло, де нам його поховати?
Гей зійдімось, премилеє браття, на високу могилу,
Та викопаємо, премилеє браття, глибокую яму,
Та посадім, премилеє браття, червону калину,
Гей щоб зойшла лицарськая слава на всю Україну — У).
З літературного погляду ся пісня, чи пісні дуже інтересні тим, що в ріжних своїх варіянтах притягають для теми XVII в. мотиви нашого старого героїчного епосу: гіперболізм богатирського розмаху Нечая, роля його коня, промови до нього звернені — все се зроблене в стилю старої богатирської епіки, очевидно ще живої на Україні в тім часі, так що з неї обіруч черпала нова героїчна поезія на козацькі теми1). По друге — інтересний паралєлізм пісні про Нечая з піснями про Берестецький погром: хронольоґічно й ідеольоґічно вони були настільки близькі, що мабуть уже в процесі формування між ними була діфузія, обмін мотивами, хоча в основнім замислі мабуть була глибока ріжниця політичного характера.
Ся політична ідея пісні про Нечая нас тут головно й займає. Досі вона лишилась без уваги 10), тим часом як на мій погляд досить ясно, що пісня мала тенденцію протиставити Нечая Хмельницькому, поставити загибель Нечая на його рахунок, і навіть обвинуватити його в зраді проти Нечая. Що така тенденція можлива, на се вказують сучасні джерела, які противставляють Нечая Хмельницькому як найбільшу фіґуру між козаччиною після гетьмана, вважають його головою опозиції проти Хмельницького, ще більш непримиреної супроти Польщі ніж сам гетьман, переказують чутки про розходження й конфлікти між ними, і високо оцінюють популярність Нечая. З сих чуток найбільш конкретні належать до весни 1650 р. і були вже в своїм місці переказані 11). Тоді Хмельницький, як каже Кисіль, заклявся зробити кінець Нечаєві — "дати йому шию утяти”, але скінчилося мовляв на тім, що Нечай відкупився великими грошима. Одначе чутки про гострі конфлікти між ними не переставали ходити і потім, як ми то бачили. Коли ходили вони в польських кругах, то мабуть ходили і в українських, і мізерна смерть під польським натиском такого визначного проводиря могла толкуватись не тільки як недбальство Хмельницького, що його відповідно не підтримав, — але і як вияв його нещирости і зради — тим більше коли скоро по тім (по берестецькім погромі) наступили ще яскравіші факти, які давали привід говорити про гетьмана як про заздрісного і підозріливого тирана, що не терпить поруч себе популярних полковників і безпардонно їх нищить (історія з Гладким й ин., котрі ми вже чули і ще далі почуємо). В світлі таких настроїв звертають на себе увагу такі подробиці пісні:
Нечай гине тому що загуляв у куми Хмельницької. Данило Нечай полковник браславський і родина Хмельницьких були посвоячені, через Данилового брата Івана, що оженився з донькою гетьмана; чи дійсно була кумою Данила Нечая гетьманова жінка і котра — чи перша (бувша Чаплинська, що траґічно загинула кілька місяців по тім), чи нова жінка, котру гетьман узяв того-ж року, — се невідомо. Але пісня могла мати на гадці взагалі се посвояченє.
Далі, хоч не сказано виразно, що Хмельницька звабила Нечая з злими замірами, але в ріжних варіянтах підчеркується, що Нечай гине через неї. В однім варіянті той Лях, що від нього Нечай гине, каже йому: “Я ж тобі не винен ні моя родина, ино тобі завинила кума твоя мила” (с. 68). В иншім: “Ударивши козак Нечай у стіл головою: кумо ж моя Хмельницькая, пропав я з тобою” (с. 85).
Супроти того може бути символічною рисою, що Нечай в деяких варіянтах попадає в руки Поляків тому що підчас битви “спотикнувся на хмелину”, або (Б і В) “на хміль”. А далі таке противставленнє, що “Хмель по тичині вьється, а Нечай з Ляхами бється”, і гине в сій битві. Він “одвічає за всіх своєю головою” (б), тим часом як Хмельницький сидить десь безпечно, ослонений військом.
Я думаю, що сі риски (може розгублені з часом і поблідлі, коли ся антитеза перестала бути зрозумілою і цікавою) разом з схарактеризованою вище ситуацією дають право говорити про певну політичну тенденцію пісні, а з тим — і про таку інтерпретацію факту в сучаснім українськім громадянстві. Я ще повернуся до неї, говорячи про пісні про Берестечко.
Для повноти поетичної історії сеї кампанії мушу згадати фраґмент думи, мовляв записаної Кулішем від кобзаря Андрія Шута:
Як у Винниці, на границі під Бугом рікою
Там стояв Іване Богуне каленицький (кальницький)
Обителю комлицький 13).
Із Ляхами із мостивими панами чотири неділі в запорі,
Казав-би як у тяжкій великій неволі.
Од своїх рук листи писав,
До гетьмана Хмельницького посилав:
Пане-гетьмане Хмельницький, Батю Зинови Чигиринський, Помоч порятунку дай 12).
Признаюсь, текст сей не викликав в мині абсолютного довіря що до його повної автентичности. Так як єсть, він служить, очевидно, вступом до історії героїчної оборони Богуна в Винниці. Мотив посилання по поміч до Хмельницького — котрої Богун на час не дістав, може вказувати, що й тут був той мотив занедбання гетьманом західнього пограниччя в критичний момент, що в яскравішій формі виступає в піснях про Нечая. Чи була така паралєльна дума тоді, чи пробували її скомпонувати з пісні про Нечая новішими часами, — голос за спеціялістами думо-творчости.
Примітки
1) Я не можу тут трактувати пісню про Нечая в усіх подробицях, входити в систематику і статистику її варіянтів і под. Опираюся в головнім на збірці, даній Антоновичем і Драгомановим, доповнюючи подекуди тільки новішим матеріялом. Курсивними буквами зазначаю варіянти, так як вони позначені у Антоновича-Драгоманова: паралєльні вирази міщу в круглих дужках, доповнення в ламаних.
2) Сполученнє сих двох паралєльних мотивів в вар. А.
3) — Ой є в мене хлопець Шпак — то мій вірний козак (АЮ)
Є в мене Шпачок — маленький козачок а
Він дасть мині в пору знати, коли утікати!АЮа
4) Дальше непотрібна ампліфікація: Коли прийдуть тебе Ляхи, Нечаю рубати, Щобись ся мав, мій Нечаю, та обороняти.
5) Сі два мотиви в вар. Д.
6) Кіевск. Старина 1887, VIII с. 788, і вар. Ю.
7) Вар.: Потоцький.
8) Кіев. Старина 1887, VIII с. 788: інтересний варіянт, але записаний від пані, яка чула його від няньки в 1860-х рр.
9) Порівняти приготованнє коня, його туге сідланнє, вибір коня старого для Нечая з епічними загальними місцями билин, особливо про Добриню і Михайла-малолітка: порада коню підскакувати не торкаючися землі се повтореннє з Добриніного змієборства, мотиви загалом збіднілі, але анальоґія ясна. Нечаєва голова нагадує ту голову від котрої родився Палій. Заготовленнє кулі на Нечая — секрет Довбуша, що його можна застрілити срібною кулею під праве плече — див. мою Іст. Укр. Літ. IV с. 76, 80.
