Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
маючи колосальну цілеспрямованість, наполегливість та
працьовитість, Сікорський твердо вирішив стати авіа-
конструктором. У 1906 році він приїжджає до Києва і ви-
рішує вступити до Київського політехнічного інституту,
але інститут у зв'язку з революційними подіями в Росії
не працював. За порадою батька він їде у Францію для
навчання у паризькій технічній школі Дювіньо де Лано,
де знайомиться з технічними новинами в галузі авіації.
Збагачений враженнями та інформацією про до-
сягнення європейської авіації, Сікорський 1907 року
повертається на батьківщину і у 1908-1914 роках на-
вчається в Київському політехнічному інституті, од-
ночасно здійснюючи свої задуми створення власних
конструкцій вертольотів і літаків.
У липні 1909 року на подвір'ї батьківського дому на
вулиці Ярославів Вал, 15 (будинок зберігся по сьогод-
422
ні) 20-річний Сікорський завершує будування першого
в Росії вертольота. Проте піднімальна сила співвісних
дволопатевих несучих гвинтів виявилася недостат-
ньою і навесні 1910 року він будує другий вертоліт з
двома співвісними трилопатевими гвинтами. Цей вер-
толіт піднімав власну масу (182 кг). Тоді ж Сікорський,
переконавшись, що час для вертольотів ще не настав,
починає працювати над більш перспективними на той
час літаками.
Свій перший літак БіС-1 він будує на Куренівсько-
му аеродромі (Київ) у майстернях, створених разом із
Ф.І. Билінкіним. Через недостатню потужність двигу-
на (15 к.с.) цей невеликий біплан не мав змоги підня-
тися в повітря. Вперше в повітря Сікорський підняв-
ся у червні 1910 року на своєму другому літаку БіС-2
із двигуном потужністю 25 к.с. Літак літав по прямій
на 600 м і піднімався на висоту 10 м, але розвертатися
в повітрі не міг. При спробі зробити поворот літак роз-
бився, але Сікорський залишився живий.
Послідовно вдосконалюючи конструкції, Сікорський
будує літаки С-3, С-4 і С-5. У літака С-5, збудованого у
1911 році, були вже гарні льотно-технічні та пілотаж-
ні характеристики. На цьому літакові він здав іспит на
звання пілота і встановив чотири всеросійських рекор-
ди: висоти (500 м), дальності (85 км), тривалості (52 хв.)
і швидкості (125 км/г) польоту. У 1911 році Сікорський
збудував літак С-6, на якому встановив перший сві-
товий рекорд швидкості польоту з двома пасажирами
(111 км/г). На літаку С-6А він замінив хвостову ферму
обтічним фюзеляжем і збільшив кількість пасажирів до
чотирьох. За цей літак на Московській повітроплаваль-
423
ній виставці 1912 року Сікорського було нагороджено
Великою золотою медаллю, а Російське технічне това-
риство нагородило його почесною медаллю «За корис-
ну працю у повітроплаванні та за самостійну розробку
аероплана своєї системи, яка дала чудові результати».
У квітні 1912 року 23-літній Сікорський був запро-
шений головою правління Російсько-Балтійського ва-
гонного заводу (РБВЗ) М.В. Шидловським на поса-
424
Українсько-французькі зв'язки
в особах, подіях та легендах
ду головного конструктора
авіаційного відділу заводу.
На заводі повністю виявив-
ся талант Сікорського, тут
він створив цілу низку лі-
таків різних типів і призна-
чення. У березні 1913 року
був збудований велетенсь-
кий біплан С-21 або «Ґранд»
з чотирма двигунами вста-
новленими попарно в тан-
дем237. Його злітна маса
складала 4200 кг, розмах
крил — 2 7 м . У квітні він
піднявся в повітря. У черв-
Літак
І.
Сікорського
425
«Російський витязь». 1913рік. ні двигуни переставили в
один ряд по крилу і літак перейменували на «Російсь-
кий витязь». Із цього часу починається розвиток важ-
кого багатомоторного літакобудування: пасажирських
авіалайнерів, важких бомбардувальників і транспор-
тних літаків.
У грудні 1913 року в повітря піднявся літак С-22
«Ілля Муромець», який був подальшим конструктив-
426
ним розвитком
«Російсько-
го витязя». Його фюзеляж
був суцільним, він мав ком-
фортабельний
пасажирсь-
кий
салон з електричним
освітленням і
опаленням.
«Ілля Муромець» став про-
образом сучасних
паса-
жирських лайнерів. У лю-
тому 1914 року Сікорський
на «Іллі Муромці» встано-
вив світовий рекорд ван-
тажопідйомності, на
бор-
ту літака було 16 чоловік і
собака. Першого «Іллю Му-
Літак І. Сікорського
ромця» встановили на
по-
«Ілля Муромець».
1913 рік.
плавки, і до 1917 року він
залишався
найбільшим
гідро-
літаком у світі. На другому «Іллі Муромці» Сікорський
здійснив переліт Петербурґ — Київ і назад. Київське
товариство повітроплавців нагородило земляка
золо-
тою медаллю з написом «Славному витязеві російсько-
го повітряного океану Ігорю Сікорському», а Київська
міська дума піднесла йому пам'ятний годинник. Пе-
реліт довів, що «Ілля Муромець» є надійним літаком,
придатним для цивільного і військового застосування.
Військове відомство дало РБВЗ замовлення на його ви-
робництво для армії.
У роки Першої світової війни із літаків «Ілля Му-
ромець» була створена «Ескадра повітряних кораблів»
на чолі з М.В. Шидловським. Сікорський майже по-
стійно був на фронті і вносив зміни в конструкцію, ви-
427
ходячи з досвіду застосування літака. У Петербурзі,
Москві та Твері будувались нові заводи для серійного
виробництва літаків, авіаційних двигунів та авіаційно-
го обладнання, розроблених на РБВЗ під керівництвом
Сікорського. У Росії створювалася авіаційна промис-
ловість, біля витоків якої стояв Сікорський. За часів
Першої світової війни було збудовано 80 літаків «Ілля
Муромець». Про їх якість свідчить той факт, що, не-
зважаючи на велику кількість бойових вильотів, за
всю війну був збитий тільки один літак і три пошкод-
жено. Поряд з удосконаленням важкого бомбарду-
вальника Сікорський продовжував розробляти легкі
літаки. У 1915-1916 роках були розроблені і виготовле-
ні винищувачі С-16, С-18 і С-20, розвідник С-17 і один
з перших у світі штурмовиків С-19.
Після Лютневої революції 1917 року ескадра «Му-
ромців» перейшла до Центральної Ради України. Сі-
корський залишив ескадру і поїхав у Петроґрад на
завод. Після Жовтневого перевороту 1917 року вироб-
ництво на заводі припинилося, і у січні 1918 року він
виїхав до Франції, куди його запросили працювати в
галузі літакобудування. У листопаді 1918 року Перша
світова війна закінчилася, потреба в конструкторсь-
кому таланті Сікорського вичерпалася, і він у березні
1919 року переїхав до США.
У 1923 році Сікорський з групою російських емі-
грантів заснував у США авіаційну фірму «Сікорський
Ейр Енджінірінг», при її організації велику матеріаль-
ну допомогу надав російський композитор, піаніст і ди-
ригент С.В. Рахманінов. Цією фірмою у 1924-1926 ро-
ках були збудовані літаки S-29A типу «Іллі Муромця»,
428
розвідник S-31, пасажирський S-32, авієтка S-33, ам-
фібії S-34, S-36 і S-38. У подальшому фірма Сікорсь-
кого стала філіалом авіаційної корпорації «Юнайтед
Ейркрафт енд транспорт корпорейшн» (нині «Юнай-
тед Текнолоджіз корпорейшн). Літаки S-42 конструк-
