Комедії - Мольер Жан-Батист (читать хорошую книгу полностью txt) 📗
Дорант. Чудово. Дванадцять су і вісім деньє. Рахунок точний.
Пан Журден. І тисячу сімсот сорок вісім ліврів сім су чотири деньє — вашому сідляреві.
Дорант. Все правда. Скільки ж виходить разом?
Пан Журден. Разом — п’ятнадцять тисяч вісімсот ліврів.
Дорант. Підсумок точний. П’ятнадцять тисяч вісімсот ліврів. Додайте до цього рахунка ще дві сотні луїдорів, що ви їх дасте мені сьогодні, — і тоді буде рівно вісімнадцять тисяч франків, які я поверну вам незабаром.
Пані Журден (стиха до пана Журдена), Ну що, хіба ж я не вгадала?
Пан Журден (стиха до пані Журден), Мовчи!
Дорант. Може, це завдасть вам великого клопоту — виконати моє прохання?
Пан Журден. Ба! Зовсім ні…
Пані Журден (стиха до пана Журдена), Цей панок робить з тебе дійну корову.
Пан Журден (стиха до пані Журден). Цить!
Дорант. Якщо вам це незручно, то я звернуся до когось іншого.
Пан Журден. Ні, ні, вельможний пане.
Пані Журден (стиха до пана Журдена). Він не заспокоїться, поки не пустить тебе з торбами.
Пан Журден (стиха до пані Журден). Цить, кажу тобі!
Дорант. Скажіть відверто, може, моє прохання для вас обтяжливе?
Пан Журден. Анітрохи, вельможний пане.
Пані Журден (стиха до пана Журдена). Це справжній пройдисвіт!
Пан Журден (стиха до пані Журден). Чи ти замовкнеш нарешті?
Дорант. Звичайно, я маю багато знайомих, які охоче позичили б мені потрібну суму, але ж ви мій найкращий друг, і я просто боявся, що ви образитесь, якщо я позичу в когось іншого..
Пан Журден. Ви мені робите завелику честь, вельможний пане. Зараз я принесу гроші.
Пані Журден (стиха до пана Журдена). Що? Ти йому ще хочеш дати грошей?
Пан Журден (стиха до пані Журден). Що ж поробиш? Хіба ж я можу відмовити такій високій особі, яка ще нині вранці говорила про мене в королівській спочивальні?
Пані Журден (стиха до пана Журдена). Ех! Ти таки справжній йолоп!
Дорант. Ви наче в кепському настрої… Що з вами, пані Журден?
Пані Журден. Голова болить, мало не лусне…
Дорант. А де ж ваша шановна донечка? Чому це її не видно?
Пані Журден. Моя шановна донечка там, де їй зараз слід бути.
Дорант. А як вона себе почуває?
Пані Журден. Вона себе почуває досить добре на своїх двох ногах.
Дорант. Чи не завітаєте ви разом з вашою донечкою цими днями до королівського палацу подивитися придворний балет і комедію?
Пані Журден. Атож, атож! Нам зараз дуже кортить сміятися, дуже кортить нам сміятися зараз!
Дорант. Мені здається, пані Журден, що ви мали неабиякий успіх у кавалерів, як були молодою; ви, мабуть, славилися красою й приємною вдачею.
Пані Журден. Мати божа! Та хіба ж пані Журден така вже руїна, добродію? Голова в неї від старості трясеться, чи що?
Дорант. Ах, боже мій, пані Журден, даруйте, будьте ласкаві!.. Я зовсім забув, що ви ще молоді; я завжди такий неуважний… Прошу вас пробачити мені мою зухвалість.
Пан Журден (до Доранта). Маєте. Тут рівно дві сотні луїдорів.
Дорант. Запевняю вас, пане Журдене, що я весь до ваших послуг; стати вам у пригоді чимсь при дворі — моє найпалкіше бажання.
Пан Журден. Дякую вам красненько.
Дорант. Якщо пані Журден матиме охоту подивитися придворну виставу, я накажу приготувати їй найкращі місця в залі.
Пані Журден. Пані Журден цілує ваші ручки…
Дорант (стиха до пана Журдена). Наша чарівна маркіза, як я вже сповістив вас запискою, завітає зараз до вас пообідати й подивитися балет. Мені пощастило умовити її прийняти нарешті той подарунок, що ви його хочете їй презентувати.
Пан Журден. Відійдімо, про всякий випадок, трохи далі.
Дорант. Цілий тиждень проминув з того часу, як ми з вами бачилися востаннє, і я ще не мав нагоди розповісти вам про той діамантовий перстень, що ви його доручили мені передати їй від вашого імені; страшенно важко було перемогти її делікатність — лише сьогодні згодилася вона нарешті його прийняти.
Пан Журден. А він же їй сподобався?
Дорант. Надзвичайно! Я майже переконаний, що краса того діаманта збудить у її серці ніжну прихильність до вас.
Пан Журден. Дай боже!
Пані Журден (до Ніколь). Як удвох зійдуться, так і водою їх не розіллєш!
Дорант. Я доклав усіх сил, щоб вона зрозуміла, який коштовний ваш подарунок і яке безмежне ваше кохання.
Пан Журден. Не знаю вже, як вам і дякувати, вельможний пане. Мені страх як незручно, що така висока особа, як ви, і так клопочеться задля мене!
Дорант. Ви жартуєте? Хіба друзі можуть бути такими церемонними? Хіба ви самі не зробили б такого ж при нагоді й для мене?
Пан Журден. О, ще й як! Від щирого серця.
Пані Журден (до Ніколь). Немов якийсь тягар лягає мені на серце, коли він до нас приходить!
Дорант. Щодо мене, то я ладен зробити все для мого друга. Я теж упадав коло чарівної маркізи, але коли ви мені сказали, що закохалися в неї, — пам’ятаєте? — я відразу ж узявся допомагати вам у ваших сердечних справах.
Пан Журден. Це правда. Ви такі великодушні, що мені аж соромно!..
Пані Журден (до Ніколь). Він, здається, й не збирається йти звідси?
Ніколь. Їм удвох дуже весело, ви ж бачите.
Дорант. А вам таки пощастило зворушити її серце! Жінки більш за все люблять, щоб задля них не жалкували грошей; ваші щоденні серенади, ваші численні букети, той чудовий фейерверк на воді, діамант, який ви їй подарували, і, нарешті, новий сюрприз, що ви його для неї готуєте, — все це набагато красномовніше розповідає про ваше кохання, ніж усі слова, які ви могли б сказати їй особисто.
Пан Журден. Нічого не пошкодую, щоб протоптати собі стежечку до її серця. Вельможна дама має для мене особливу, чарівну принадність; таку честь я ладен купити за всяку ціну…
Пані Журден (стиха до Ніколь). Про віщо вони так довго шепочуться? Підійди-но до них тихесенько та послухай.
Дорант. Скоро ви матимете насолоду милуватися нею і досхочу натішите ваші очі.
Пан Журден. Щоб нам почувати себе вільніше, я влаштував так, що моя жінка обідатиме нині в своєї сестри і сидітиме там до самого вечора.
Дорант. Чудова ідея! Ваша дружина могла б завдати нам клопоту. Я вже замовив кухареві обід від вашого імені і наказав також приготувати все, що буде потрібне для балету. Цей балет — мій власний твір, і, якщо тільки виконання відповідатиме ідеї, я певен, що…
Пан Журден (помітивши, що Ніколь підслухує, дає їй ляпаса). Це що таке? Ах ти ж, зухвале дівчисько! (До Доранта). Ходімо звідси, прошу вас.
Ніколь. Справді, пані, я таки добре заробила за мою цікавість. Але здається мені, що там не все чисто. Вони розмовляють про якісь справи, яких вам зовсім не можна знати.
Пані Журден. Вже давно, Ніколь, маю я підозру на мого чоловіка. Я певна, що він мене дурить, що він упадає коло когось, — от і намагаюся вивідати, коло кого саме. Крім того, час уже й про мою дочку подбати. Ти ж знаєш, як Клеонт її кохає; він і мені припав до серця, отож я й хочу допомогти йому в цій справі та віддати за нього Люсіль, якщо мені пощастить.
