Моксель, або Московія. Книга друга - Білінський Володимир Броніславович (читать лучшие читаемые книги .TXT) 📗
Рашид-ад-дін працював над книгою більше 10 років: з 1300 до 1310 року. Хочу звернути увагу читачів, що книга складалася з трьох томів і містила багатий матеріал. Звертаю увагу на цей факт тому, що російські "штатні історики” дуже багато каламуті внесли навіть у це, здавалось би, не принципове питання.
Практично, управляючи справами держави, Рашид-ад-дін мав можливість залучити до написання книги всі найкращі уми імперії Чингісидів. Так він і зробив. Не буду подавати перелік усіх видатних людей, залучених до написання й складання "Збірника літописів". Та й не всі вони відомі історії. Про багатьох можна лише здогадуватися.
Слухаємо Рашид-ад-діна: "Ця благословенна книга, названа "Збірник літописів", викладена у трьох томах.
Перший том той, котрий тепер ісламський цар царів, Улджейту-султан, — хай продовжить Аллах навічно його правління! — ухвалив закінчити в ім’я його брата, щасливого государя, Газан-хана, — хай опромінить Аллах його гробницю! Цей том складається із двох розділів...
Другий том, що... складається із двох розділів...
Перший розділ містить у скороченому викладі історію всіх пророків, емірів, государів та інших груп і розрядів людей від часу Адама, — хай буде йому мир! — до цього часу, який (датується) місяцем... 704 року хіджри (з 4 серпня 1304 р. до 23 липня 1305 р. — В. Б.).
Другий розділ подає в докладному викладі історію кожного народу із тих (народів), які мешкають у заселеній частині світу, згідно з їхніми станами і класами... Досі попередні государі й історики цієї країни такої історії не мали й не знали про подібні справи. У цю ж найяснішу епоху, згідно зі вказівками государя ісламу, витягши (відповідну) користь із усіх книг кожного народу й залучивши вчених кожної народності, у міру можливості піддавши перевірці отримані цим шляхом відомості, — так була написана (ця книга)...
Третій том присвячений картині (або зображенню) (усіх) поясів світу, шляхів у (різні) держави та (їхнім) відстаням, у міру можливості перевіреним і уточненим. Те, що перед цим знали про ці держави (і країни), (які) подробиці занесені (про них) у (різні) сувої, що знайшли (про них) у своїх книгах мудреці й учені, люди Індії, Південного й Північного Китаю, франки й інші, — все це після перевірки виклали й занесли в цей третій том, як коротенько, так і в подробицях" [72, с. 53—56].
Я коротенько виклав зміст усіх трьох томів книги "Збірник літописів", без найменування розділів і описової частини їхнього змісту. Зроблено це свідомо, щоб читачі звернули увагу на зміст другого й третього томів книги Рашид-ад-діна. Тому що, як виявилося, вони не мають "наукової цінності для російської історіографії" й не видані дотепер. Більше ніж дивно. Однак — правда.
Академія наук СРСР, під чиїм контролем і редакцією видавався "Збірник літописів", приступила до підготовки видання в 1936 році. Уже до 1941 року книга була готова до випуску. Ось як оцінював значення праці Рашид-ад діна перший редактор російського тексту книги професор А. А. Ромаскевич: "Минуло вже більше ста років відтоді, як уперше (у Росії. — В. Б.) було звернено цілком заслужену увага на "Збірник літописів" Рашид-ад-діна.., одну із найважливіших пам’яток іранської історичної літератури, єдину таку не лише в Іранській. а й у світовій літературі. Це величезна історична енциклопедія, якої в середні віки не було у жодного народу ні в Азії, ні в Європі" [71, с. 7].
Російські вчені уми усвідомлювали, до якого безцінного джерела доторкнулися. Сто років ходили навколо нього, доки зважилися видати.
Однак дивацтва почали супроводжувати радянський "Збірник літописів" із самого початку. Чомусь вирішили видати лише перший том книги Рашид-ад-діна. Як писали вже інші професори: "...у найбільш зручному для читання і близькому до оригіналу форматі".
Московська Академія наук з 1936 до 1960 року зуміла випустити лише перший том книги Рашид-ад-діна "Збірник літописів", однак — чотирма книгами. Настільки великим виявився матеріал. І чомусь почали друкувати з кінця: спочатку видали третю книгу, потім — інші. Постійно змінювалися перекладачі, редактори, цензори. Складається враження, що московські партійні "бонзи" постійно були незадоволені матеріалом.
Завдання щодо опрацювання другого й третього томів книги Рашид-ад-діна московськими істориками не ставилося й не ставиться. Сподіваюся, читачі розуміють, у чому причина.
Для повноти картини необхідно сказати кілька слів про іншого видатного історика того часу — Ала-ад-діна Ата-мелік Джувейні, який народився в 1226 р. і з молодих літ перебував на службі в татаро-монгольських правителів Хорасану. Вій не раз відвідував Монголію, Уйгурію, Мавераннахр (сучасні Узбекистан, Киргизія, південь Казахстану). Тобто неодноразово бував і в Джучі-улусі.
"З 654 (=1256) р. перебував на службі в Хулагу-хана, який призначив його в 657 (=1259) р. губернатором Багдада. Іраку і Хузистану; на цій посаді він був і за Абаку-хана до 680 (=1282) р. Помер Джувейні 4 зу-л-Хиджа 681 (=5.111 Л283) р. Його твір "Історія завойовника світу" — "Таріх-і-джехангуша" — розпочатий у 650 або 651 (=1252— 1253) р. І завершений у 658 (=1260) р." [63. с, 20].
Я подав довідку про Джувейні, аби читачі перекона лися, що обидва історики — Ршимд-ад-дін і Джувейні — служили в одній державі, безпосередньо знали один одного й, природно, писали про одні й ті ж події, використовуючи ті самі першоджерела. При цьому Джувейні, безсумнівно, зустрічався з багатьма учасниками походу як у Булгарію, так і в країну Моксель. Не буду пояснювати, чому є така впевненість. Потрібно тільки згадати, як збиралося військо для Хулагу-хана. Про ці події знав Вільгельм де Рубрук і дещо торкнувся їх опису. Адже бачив початок самого походу.
Чудова наука — історія. Як багато в ній переплелося! Можливо, великі свідки минулого — Джувейні і Рубрук — сиділи в 1253—1255 роках в одному палаці й вели мирну бесіду. Цс більш ніж імовірно.
У Російській імперії праця Джувейні, одного із найголовніших свідків становлення імперії Чингісидів, повністю ніколи не публікувалася. У 1880 році російський учений В. Г. Тізенгаузен був відряджений у Європу "спеціально для витягу з рукописних зібрань відомостей про Золоту Орду. Результатом цієї подорожі й робіт над рукописами його зібрань став: "Збірник матеріалів, що належать до історії Золотої Орди, т. І, витяги з творів арабських". — Спб., 1884. Тоді ж В. Г. Тізенгаузен зробив виписки з творів перською мовою, які він опрацьовував протягом наступних років, але так і не встиг видати" [63, с. 6]
Між іншим, саме перською мовою була написана робота Джувейні.
І ще одне напрочуд цінне свідчення: "Величезна праця зі збирання східних відомостей про Золоту Орду — ... була розрахована на 4 томи" [63, с.6].
Усі матеріали теля смерті В. Г. Тізенгаузена (1902 р.) "були передані його дочкою Ю. В. Тізенгаузен в Азійський музей Академії наук" [63, с. 6].
Однак тривалий час вони нікого не цікавили. Лише за завданням Сталіна в 1936 році Інститут сходознавства АН СРСР приступив до вивчення матеріалів В. Г. Тізенгаузена. Ось що особливо цікаво повідомити читачам: одним із редакторів видання II тому книги В. Г. Тізенгаузена став усе той же професор А. А. Ромаскевич (разом із С. Л. Воліним). Отже, професор А. А. Ромаскевич у ті ж роки готував до друку роботу Рашид-ад-діна "Збірник літописів" і роботу Джувейні "Історія завойовника світу".
Другий том книги В. Г. Тізенгаузена під назвою "Збірник матеріалів, що належать до історії Золотої Орди, т. II, витяги з перських творів", був випущений "Видавництвом Академії наук СРСР" у 1941 році. З об'ємної праці Джувейні в збірник В. Г. Тізенгаузена включено лише п’ять сторінок. І крапка.
