Час смертохристів. Міражі 2077 - Щербак Юрий Николаевич (читать книги txt) 📗
А от коли я — напівукраїнець-напівполяк. Ви мене візьмете в свою Україну?
Пане генерале, все залежить від того, скільки українського у вас в душі.
А що робити з гастарбайтерами, які могли б підтримати визвольний рух? Індіра Голембієвська могла б їх об'єднати.
Вони повинні прийняти українські цінності, а не нав'язувати нам свої, — відповів Карпан впевнено, наче вже не раз відповідав на це питання.
Ну, добре. Повалили владу. Що потім? Яку Україну будувати? — не вгамовувався Гайдук. — Президентську, парламентську, революційно-диктаторську? Яку економіку? Одержавлену? Приватну? Що робити з боргами? З адміністративним поділом? З корупцією? З поліцією?
Капрану не сподобалися ці питання. Він спохмурнів:
Не думав, пане генерале, що ви надаєте цьому значення. Різним формальностям. Наше завдання — знищити існуючу владу. Часу немає на теорії. Невже ви не розумієте, що нас просто винищують?
Розумію.
Скоро від України навіть назви не залишиться. Оля придумала геніальну акцію: «Останній українець». Кожен, кому не байдужа наша доля, уявляє, що він — останній українець у світі. А для того, щоб цього не сталося, відповідним чином діє.
Отець Іван тихо вступив у дискусію:
Не тільки останній українець, але і останній християнин... Нам треба об'єднати національний рух з християнським. Україна без Христа, без Бога — це дике язичницьке поле, поле крові, насильства і безпам'ятства. Це не Україна, а Армагеддон. Тому ми, християни, створили спілку Воскресіння Христова. Мене обрали її головою. Наше гасло — «Воскресне Христос — воскресне Україна». Ми готуємо мирну акцію на захист Вчителя, Його безсмертя, проти смертохристів.
Скільки вас може бути? — спитав Капран.
Кілька мільйонів. Це християни різних конфесій, які вірують у Воскресіння Христове. Ми — воскресохристи. І ми проти насильства.
Черга дійшла до Олі Гудими, яка з нетерпінням прислухалася до всього, що відбувалося в світлиці. Гайдук чув дещо про цю дівчину, батько якої, Святополк Гудима, був генералом жандармського корпусу.
Я член екзекутиви УРА, української революційної армії, — представилась вона.
Дякую УРА за допомогу у звільненні, — Гайдук приклав руку до серця.
Я представляю крайову організацію. Є відділення за кордоном — всюди, де є українці. В Конфедерації — головно в Канаді і в Америці. В колишній Росії, країнах ЕллаПолу, Німеччині — з гордістю продовжувала Оля, не уявляючи, скільки аналітичних довідок, присвячених УРА, прочитав Гайдук.
Ми провели ряд збройних і пропагандивних акцій. Це наші люди ліквідували зрадника Безпалого у Вашінгтоні.
Вона глянула своїм прозорим поглядом, холодним, мов крига, просто Гайдукові у вічі, очікуючи якоїсь реакції, але він промовчав: він не любив екстатичних революціонерів, яких зустрічав у Латинській Америці і Африці. І боявся їх, бо ці поети-невдахи (чомусь усі вони писали вірші) незрідка бували провокаторами.
Капризно стуливши пухлі губи на якусь мить, Оля перейшла на конспіративний тон:
Тут немає прослушки?
Невінчаний, який дрімав у кутку світлиці під образами, прокинувся:
Все чисто, перевірено.
Так ось, — урочисто повідомила Оля, — один з підрозділів УРА працює над створенням атомної бомби. Вже виготовлено два боєзаряди. Але нам потрібна допомога армії. Ваша, пане генерале. Нам треба перевезти заряди, встановити їх, зробити всі необхідні розрахунки — можливий ефект, кількість жертв, характер руйнувань. Допоможете?
А де ви їх хочете підірвати? — спитав Гайдук, ледве стримуючи гнів і розуміючи, що ця божевільна німфетка в мініспідниці, ця новітня Софія Перовська ладна підірвати брудну ядерну бомбу де завгодно — хоч і у себе вдома, у «дворянському гнізді», біля пам'ятника Лесі Українці.
Цілі поки що не визначені. Було б непогано підірвати Батиєву гору під час саміту Чорної Орди, — холодно пояснила Оля.
Гайдук згадав слова Лесі Українки, які колись декламував на шкільному вечері: $<Месники дужі приймуть мою зброю, кинуться з нею одважно до бою... » Ось вони, нові месники. Без жалю і не вагаючись, вони підірвуть Батиєву гору. Одночасно злетить у повітря Байкове кладовище з кістками предків, інститут Амосова з хворими і лікарями, житловий масив на Солом'янці. І я, ховаючись у своїй конспіративній квартирі. І ще половина Києва.
Отець Іван знервовано піднявся з-за столу, підійшов до ікон (Невінчаний, щоб не заважати, пересів до вікна) й почав хреститися. Потім наблизився впритул до Олі Гудими:
То буде гріх великий перед Богом і своїм народом, дівчино. Вам що — мало Хіросіми, мало Сеула, мало Кашміра та Ізраїлю? Я проти такої революції. Краще сидітиму в катакомбах з тими, хто вірить у Христа і любов. Я піду.
Як знаєте, — зверхньо кинула Оля, почервонівши чи то від гніву, чи від сорому. Вона схожа була на школярку, твір якої на вільну тему не зрозумів учитель. — Я теж можу піти, — підвелася вона.
Сядьте всі, — владно наказав Гайдук. — Ви хочете боротися чи сваритися?
Почекавши, поки отець Іван і Оля всядуться за стіл й заспокояться, Гайдук продовжив:
Нас мало. Ми роз'єднані. Ми ще не знаємо, що принесе нам новий гетьман. Скоріше за все — буде набагато гірше... Нас чекає не дитяча романтична гра в революцію, а тяжка, небезпечна робота.
Голову стиснув біль, він на мить заплющив очі й потер скроні пальцями.
Маю кілька пропозицій. Перша: ми домовляємось створити широкий фронт визволення України — ФВУ, куди входять усі — і ультра-революціонери (Оля сиділа збайдужіло, ні на кого не дивлячись), і мироносні християни (на худому обличчі отця Івана проступила тінь страждання), бойовики і професори. У ФВУ має бути два крила — політико-легальне і підпільне, як колись в Ірландії. На чолі політико-легального може стояти Індіра Голембієвська, якщо ви згодні, або хтось інший. Військове крило хочу очолити я. Мої офіцери проведуть курси з конспірації, маскування, особливостей ведення бойових дій у містах, збереження таємниці, організації мережі підпільних осередків і тому подібного. Інакше через кілька днів усі ви сидітимете у підземеллі між Софійським і Михайлівським майданами.
Друге. Жодна організація, що входить до ФВУ, не зобов'язана змінювати свою структуру, програму чи методи дії. ФВУ — це широка рамкова організація, програма якої має бути дуже коротка і повинна влаштувати всіх.
І третє: у нас є загін бойових хакерів, військових інтернавтів. Але нам потрібні додаткові сили для проведення теленетних бойових операцій.
В нас є такі хлопці, — відгукнулася Оля.
І в нас, — повідомив Капран.
Ось і добре, — вперше посміхнувся Гайдук, бо насправді йому подобались молоді люди та їхня готовність до боротьби. — Вважайте, що Фронт визволення України створено.
Через півгодини знову під'їхав фаетон з сонцезахисним дашком. За кучера був полковник Палій. Прощаючись, Гайдук спитав Олю:
А ви пишете вірші?
Вона презирливо надула губки і сказала:
Що за маразм? Ненавиджу вірші. Я вчилася в фізико-математичній школі. Я багато чула про вас. Мій батько розповідав. До речі — це від нього я довідалася про агента Безпалого.
Атомна бомба — це серйозно?
Так. УРА— серйозна організація. Якщо захочете — зможемо вам бомбу показати.
«Невже ми справді останні українці на світі? » — подумав Гайдук, дивлячись, як від'їжджає весільний фаетон, здіймаючи куряву. Ця думка жахнула його.
79.
Таємно
Раднику Президента КДПА з національної безпеки М. Джеферсон
Дорога тета Марта,
Ось уже двадцять днів, як я перебуваю на території Посольства невідомо в якій якості — чи то почесної гості чи арештантки. Звичайно, я безмежно вдячна послу О'Саллівануза все те, що він зробив, аби врятувати мене, наражаючись на серйозний конфлікт з тутешніми властями, мстивість яких дорівнює їхній продажності. Ви уявити, тета, не можете, що я пережила в ті хвилини, коли ці бандити з Державної Варти ломилися у квартиру, погрожуючи застосувати газові гранати...
