Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович (читаемые книги читать .TXT) 📗
Кожна людина прагне до безкінечного саморозкриття, тому що Бог заклав у нас колосальну потенцію. І Він вимагає від нас саме цього рішення: щоб ми розбили дзеркало, яке показує нам будинки, дороги, машини, танки, ракети; щоб ми стали знову тим, ким були — духом, який не відбивається, а обнімає собою все. В духові є вся фантасмагорія світів. Те, що ми знаємо як фізику, — у ньому відчувається як потенція. На Сході це називають «сновидінням Брахмана». Дух може сам у собі все це «програти», якщо є потреба, і не творити, не затримувати цей спектакль.
На якомусь відрізку космоісторії могутні деміурги, які повинні були продовжувати ріст нашого психічного древа в безмірність, замкнули цю світобудову, створили своєрідну теплицю. І дух змушений без кінця крутити колесо буття, дивлячись у дзеркало. Є 99 дзеркал і 99 відбитків, і Людина уже не знає, де вона реальна, а де — нереальна. І як окультний змій, що кусає себе за хвіст, ми крутимося на місці, нацьковані одне на одного, народ на народ, брат на брата, на інші планети, на інші зірки…
Уявіть, що ми зі своєю психологією вийдемо в космос, в інші світи. І що ж ми там будемо робити? Перечитайте західну фантастику: борделі на Плутоні чи на альфа-Центавра, ґвалтування інших цивілізацій, галактичні війни… Вирвавшись за межі Землі, ми земну мерзоту рознесемо у безкінечність. Тоді вже ніякий деміург, ніякий Христос не допоможе нам запхати її назад. Ми маємо промити свої «авгієві стайні» огненною рікою уже тут, на Землі.
Саме МИ зіткали час і простір. Ми, отримавши «дзеркало асурів», почали творити час, простір, різні функції і відчуття… Зараз людина бачить себе як тіло, а ще вона має розвинути себе як хвилю, як блискавку, як промінь — для того, щоб вирватися, щоб розімкнути себе. Розв’язати цей вузол надзвичайно тяжко.
Згадайте легенду про Олександра Македонського. Якось йому в храмі показали хомут, зав’язаний таким хитрим вузлом, що ніхто не міг його розв’язати. Олександр витягнув меч і розрубав його! Це не просто історичний факт. Жерці храму випробували Олександра, чи справді він має божественне походження. І він підтвердив його! У цьому суть легенди. Далі — хомут. Це символ ярма, одягненого на Людину. Людина — раб богів і тягне цього земного воза без кінця. І хомут зав’язаний таким вузлом, що Людина не може його розв’язати — тільки розрубати мечем. Цей Меч — дух! Коли Христос сказав «Не мир вам приніс, а меч!», Він мав на увазі саме Меч Духа, який розрубає всі пута, що тримають людину в полоні. Люди часто змішують поняття «душа» й «дух». Але дух формується на Землі, це породження деміурга. А дух — це саме зерня Боже. Коли Бог творить Людину за Своїм образом і подобою, Він творить людей духовними. Це і є наша істинна сутність А потім нам нав’язали спершу душу — астральне тіло, а потім воно одяглося в «шкіряне вбрання» — фізичне тіло…
Запитання:
Коли ми всі будемо жити в іншому, вічному, бутті, коли не стане ненависті і духовної гидоти, що тоді відбудеться з мистецтвом, музикою, поезією — чи будуть вони існувати?
О. Б.:
Земне мистецтво, земна культура — це тінь божественної реальності. Якщо тут музика Моцарта прекрасна, то у своїй небесній іпостасі вона незміряно прекрасніша. Якщо поезія Пушкіна нас чарує тут, то можете не сумніватися, що цей поет є небесним поетом. Вся земна краса ще прекрасніша у Вічності…
Запитання:
Наш спротив під час Другої світової війни був за Божим велінням чи за земним? Напевно, за земним, — адже до чого ми прийшли? Може, нам краще було здатися?
О. Б.:
Так само можна сказати: для чого Христу іти на Голгофу? Покаятися перед Пілатом, перед Синедріоном, а ще простіше — сказати Лукавому: «Я згоден стати царем!»
Кому ж здаватися? Ми вирішували проблему захисту своєї Вітчизни. Яке має значення, хто стоїть на чолі держави? Це — наша Вітчизна, наша хата. Якщо в ній завелися щури, не варто покидати хату — потрібно вигнати щурів, вигнати дурних політиків, сформувати лідерів духовного плану і поступово сформувати Духовну Республіку. Саме так.
Що стосується останньої війни, наша поразка в тому, що ми почали опльовувати героїчні подвиги. Це страшний злочин. Ми ж не знаємо, ким і коли врятоване наше життя і хто поліг для того, щоб кожен із нас існував. Тим більше не можна паплюжити комуністичну ідею, бо це Божа ідея. Я згоден з Іваном Єфремовим, що ХХI століття буде віком космічного комунізму. Капіталізм не має шляху в майбутнє — запам’ятайте це…
Запитання:
Вічність — це добре чи погано? Ви хотіли б бути вічним?
О. Б.:
Дуже гарне запитання.
Як правило, люди думають, що вічність — це безмежна тривалість. Насправді ж слово «вічність» походить від «віче». Ви знаєте, що таке віче: це об’єднання людей у громаду, коли багато людей діють як єдиний організм. Отже, вічність — це збирання і мертвих, і живих, і ненароджених в одне ціле, коли всі, хто помер і хто не народився, збираються докупи і в любові об’єднуються. От що таке вічність. Тому я не тільки хочу бути — я знаю, що я вічний!
Запитання:
Як ви уявляєте собі можливість створення Духовної Республіки на всій Землі?
О. Б.:
Не на фізичній Землі вона твориться. Тут вона просто з’явилася як ідея. Я постійно намагаюся пояснити і політикам, і друзям, і недругам, щоб вони зрозуміли, що це — не химери позаземні, не витання у хмарах, а певний статус. Людина, що живе в Духовній Республіці, буде і кращим земним громадянином, вона вже ніколи не помислить убити чи вкрасти. Тому для такої людини вже не треба заповідей, бо для неї усі громадяни Духовної Республіки — браття, а вона — громадянин Цілості.
Запитання:
Як різним людям повірити в Бога?
О. Б.:
Хто йде до Бога, той знає, що Він є. А якщо хтось до сих пір не помічає, що Земля здригається під громовими кроками Христа, — тут нічого вже не зробиш!!!
Запитання:
Ви говорите про ілюзію буття. Будда теж говорив про те, що будь-яке буття — страждання. Ви ж, по суті, пропонуєте збудувати новий світ. Чи не буде він ще однією темницею? Адже Будда говорив про Нірвану, а не про створення нового світу.
О. Б.:
Санскритське слово «нірвана» означає «неподільний». Отже Будда прагнув до Нірвани як до Цілості. Він прагнув у тілі опанувати тим, про що ми з вами говорили — стати всім у всьому.
Йдеться не про побудову з допомогою демонічного дзеркала нових ілюзій, а про те, щоб стати духом. Не нова ілюзія, а повернення до Цілості — ось наше завдання.
Запитання:
Я певен, що тут є багато людей, яких невідома сила несе за межі суєтних законів людства. Може, саме тому вони зараз тут. Чи не мучить їх питання: що вони можуть зробити? Кращим виходом є об’єднання наших зусиль, об’єднання не на словах, а на ділі. Ви обіцяли розповісти про подальшу вашу діяльність. Чи зможемо ми так ще збиратися? Що ми повинні робити?
О. Б.:
На певний час ми розлучимося — я маю їхати в Гімалаї. Після повернення я розповім про результат, і тоді будемо з вами разом вирішувати, що робити далі…
А на завершення — коротка медитація. Спробуємо відчути себе хвилею-блискавицею…
Співає Василь Литвин:
Для сліпців є пітьма,
А для зрячого нема.
Ширше серце розкривай —
Загорівся небокрай!
Нищаться пожарами тільки порохи,
Тішаться примарами лише дітлахи.
Ген поза туманами дивна глибина,
А понад обманами — зоряна весна!
Боягузам — страх і жах,
Шукачам — вогненний шлях!
Хто по ньому піде — знай:
У казковий прийде Край!
