У дзеркалі, у загадці - Ґордер Юстейн (читать книги онлайн полностью без регистрации txt) 📗
Ангел Аріель змахнув одною рукою і глибоко вклонився, наче учень зі школи танців.
— Але тіло, в якому ти живеш, — продовжував він, — є з плоті і крові, так само, як тіла корів чи верблюдів. Тому на твоєму тілі росте волосся, звичайно, здебільшого на голові, але воно росте й в інших місцях, головне, аби почався процес росту. Усе швидше й швидше, Сесіліє. Час іде, а ріст відбувається все інтенсивніше. Природа постійно нашаровується навколо тіла дитини з моменту її появи на світ. У ту мить, як ви вислизаєте з рук Творця, ваше тіло таке ж чисте й гладеньке, як у ангелів. Та недовго, бо гріхопадіння вже гряде. Всередині тілесної оболонки починає бунтувати плоть і кров, а як наслідок — ви не можете жити вічно.
Сесілія прикусила губу. Вона не любила розмов, які стосувалися тілесної оболонки. Не подобалася їй також думка про те, що вона вже почала дорослішати.
— У Лассе, доки йому не виповнилося два роки, на голові не було ні волосинки, — мовила вона.
— Нема потреби мені про це розповідати.
— Тоді ти знаєш, що у лікарні я одержувала сильні ліки, і тому у мене випало геть усе волосся.
Аріель кивнув:
— Тоді ми більше були схожі одне на одного.
— Власне кажучи, я мала одержати таке саме повторне лікування, але потім ми передумали…
— І про це я знаю.
— Бабуся переконала всіх, навіть лікарів. Її не впізнати, коли вона наполягає на своєму. Отож ми спакували речі і поїхали геть із лікарні. Однак кілька разів на тиждень приходить Христина. Вона сиділка…
— Це я знаю.
Сесілія глянула на стелю. Якийсь час вона лежала отак і думала про все, що сталося за останні місяці. А тоді знову повернулася до Аріеля:
— Не може бути, що ти справжній ангел.
— Я вже казав: ангели не брешуть.
— Але якщо брешеш, тоді ти не ангел, а отже, брехня можлива.
Він важко зітхнув:
— Яка ж заплутана і перекручена ваша недовіра!
Тіло Сесілії пронизав холодок. Може, тому, що вона така недовірлива?
— Чи можна задати тобі типово безглузде питання? — спитала вона.
— Питати ніколи не є безглуздо.
Вона одразу ж і випалила:
— Ти хлопчик чи дівчинка?
Аріель дзвінко розсміявся. Сесілії той сміх нагадав забаву із пляшками, наповненими водою: коли об них ударяти, вони по-різному дзвенять. Сміх був такий приємний, що вона запитала ще раз:
— Ти хлопчик чи дівчинка?
Він, мабуть, бачив її наскрізь, бо, перш ніж відповісти, знову засміявся, і було помітно, що це — спеціально для неї.
— Дуже земне запитання.
Сесілія відчула себе несправедливо ображеною. Хіба не він сам щойно сказав, що задавати питання не безглуздя?
— На небі не буває жодних особливих відмінностей, — урочисто запевнив він. — Але можеш називати мене «хлопчиком».
— А чому ж тоді такі «особливі» відмінності існують тут?
— Про це ми вже говорили. Повинні існувати дві різні статі, щоби могли народжуватися діти. Ти сама це знаєш, Сесіліє. Розмовляти на такі теми не дуже приємно для ангелів.
— Вибач!
— Та ні, нічого. Господь, напевно, не робив би різниці між хлопчиками та дівчатками, якби вони не мали стати жінками й чоловіками й не покликані були народжувати дітей. Створюючи їх, він, мабуть, нічого іншого придумати не зміг. Ти можеш запропонувати щось краще?
— Не знаю.
Тепер він заговорив збудженим голосом:
— Якби ви розмножувалися брунькуванням, ти б, напевно, запитала, чому саме так? Як би там не було, усе могло б бути інакше. Ви могли б, наприклад, жити під землею, замість метушитися на поверхні земної кори. Очевидно, можливо побудувати міста та села під землею, якщо для цього існують сприятливі умови. Якщо ж їх немає, можна потурбуватися про те, аби вони з’явилися. Звичайно, щоби створити світ, треба мати дрібку майстерності, але ж кожен процес творчості починається з чистого аркуша.
— Думати про це не просто, — мовила Сесілія. — Але що більше я думаю, то непростішим усе стає.
— Що саме?
— Що на землі є два типи людей.
Аріель хитрувато усміхався:
— На цю тему ми також постійно ведемо дискусії на небі. Однак вони відбуваються інакше.
— Чому?
— Бо ми говоримо про істот, відмінних від нас. Як дивно, що ми є тими, ким ми є. Не думаю, що знайдеться камінь, якому дивно бути каменем. Напевно, не існує жодної черепахи, якій дивно і незвично було би бути черепахою. Але будь-якій людині здається дивовижним той факт, що вона людина. І я цілком погоджуюся з людьми. Ніколи не відчував своєї спорідненості з каменями чи з черепахами.
— А чи не дивно тобі, ангелові, що ти ангел?
Аріель замислився на мить, перш ніж відповісти.
— Це зовсім щось інше, бо я існую вічно. А ти будеш Сесілією Скутбю лише коротку мить.
— Саме так! І тому для мене так незбагненно і дивно бути собою.
Увесь витвір Творця, звичайно, загадка, — прорік Аріель. — Та найдивнішим є те, що там чи сям у цій великій загадці знайдуться живі істоти, які самих себе сприймають теж, як загадку.
— Чому це аж так дивно?
— Уявляєш собі, що криниця могла б утопитися у власній дивовижній глибині.
— Це траплялося зі мною багато разів, — запевнила Сесілія.
— Що саме?
— Я стояла перед дзеркалом і дивилася собі у вічі. Мені видавалося, наче я криниця, і така глибока, що не можу побачити в ній дна.
— Це тому, що ти без кінця змінюєшся. У змінах, котрі відбуваються постійно і потрохи, нічого фантастичного немає. Якби личинка вміла думати, вона б, напевно, неймовірно здивувалася, побачивши себе метеликом. Бо ж цей процес триває лише одну ніч! Що ж до ангелів, то їх також приголомшує блискавичне перетворення маленької дівчинки у жінку. Для нас — це мізерний проміжок часу і майже непомітний.
— Чому?
— Ангели мають безмір часу, Сесіліє, а різниця між дівчинкою та дорослою жінкою дуже велика.
— Ви й справді провадите подібні розмови на небі?
Аріель зніяковіло кивнув головою. Він окинув поглядом кімнату і сказав:
— Але намагаємося не робити цього в присутності Бога. Він страшенно чутливий до критики.
— Ніколи не повірю.
— Та ж ви вірите у все, що завгодно. Ми там, на небі, можемо охопити уявою набагато більше, ніж ви.
— Я вірю, що Бог стоїть вище за будь-яку критику.
— Ти ж ніколи не стикалася з ним віч-на-віч. А якби ти сама створила цілий світ, то, мабуть, також трішки боляче сприймала б критику. Ми говоримо про дуже поважні речі. Хоча й високо цінуємо Бога за все, що він створив, і вважаємо його витвір майже геніальним, це ще зовсім не означає, що усе не могло б бути зроблено інакше. Бог, завершивши свою працю, так страшенно втомився, що відпочивав увесь сьомий день. Він просто падав з ніг від утоми, уявляєш? Думаю, мине немало часу, перш ніж йому знову захочеться спробувати себе у творчості.
Сесілія була зайнята своїми думками:
— А якби існувала лише одна стать. Або, скажімо, три. Так, три, це був би найкращий варіант.
— Гадаєш, чоловіка і жінки недостатньо для дійства?
— Дійства не бракує, особливо, коли у сім’ї купа дітей. Ти, здається, не дуже добре обізнаний із земним життям.
Аріель здвигнув плечима:
— Я хотів би пізнати більше.
— Якщо б для народження дітей, — провадила своє Сесілія, — необхідними були три статі, дітей з’являлось би менше, і це було б першим кроком до розв’язання проблеми перенаселення планети…
— Почекай, — утрутився Аріель. — Ти забігла надто далеко вперед.
Сесілія розчаровано зітхнула:
— Я думала, для ангелів час — не проблема.
— Тільки не тоді, коли ви говорите про народжуваність і таке інше. Тоді ми так далеко від небес, що час починає стосуватися навіть нас.
— На мою думку, ліпше, хай уже троє людей так сильно полюблять один одного, аж захочуть разом мати дитину, ніж двоє випадкових мають упасти в обійми один одному і зачати дитину тільки тому, що вони дозріли до цього.
— Чиста математика Дві статі, котрі хочуть мати дитину, не можуть її зачати без допомоги третьої. Це ти мала на увазі?
