Зірка для тебе - Корний Дара (бесплатные книги полный формат txt) 📗
Старий пішов. Останній пазл ліг на своє місце. Крук повертався додому, до своєї Білої Вовчиці.
Дорога до Львова була встелена м’якою хмаристою перинкою під крилами літака. Стюардеса із заклопотаним обличчям пройшла поміж рядами пасажирів, думаючи, що у Львові зараз дощ і, можливо, доведеться трішки довше затриматися в небі чи, не дай, Боже, сідати в іншому місті. Та Сергій знав, що нічого такого не трапиться. Тільки не сьогодні і не зараз, тільки не з ним. Бо, поки вони долетять до Львова, небо проясниться, і літак сідатиме на злітну смугу в променях західного сонця.
Сергій спав, і йому снилося сонце. Велике, яскраве. І вродлива жінка тримала його в руках, мов немовля. Та жінка — то мати сонця. Навіть сонце має матір. А потім у променях вже дорослого сонця розквітали сади на горі Кішка, і глухонімий Рустем розмовляв самими лиш губами з квітом, мурахами в траві, журавлями в блакиті та хмарами в небі, і квітнув місяць уповні над Збручем, і юний хлопчина з Окопів, начепивши собі крила, таки перелетів через річку і не розбився, і хтось із його теперішніх студентів, дуже схожий на чорнявого Іванка з Коломиї, таки розігнав найпростішу частинку нейтрино до швидкості більшої, аніж швидкість світла. І промовляє до нього відкрита ним Антизірка в Антисвіті голосом його Зоряни:
2012 рік
Львів / Княже
Про автора
Дара Корній увірвалася в сучасну українську літературу з романом «Гонихмарник», за який письменницю нагородили третьою премією конкурсу «Коронація слова — 2010» і охрестили «українською Стефані Майєр». Другий роман «Тому, що ти є» Дара написала майже під примусом прихильників, і знову — успіх! Твір було удостоєно відзнаки «Вибір видавців» від «Коронації слова — 2011».
Також серед нагород авторки — відзнака «Дебют року» від видання «Друг читача», премія асамблеї фантастики «ПОРТАЛ—2011» — «Відкриття себе» імені В. І. Савченка.
«Лісова пісня» Лесі Українки, тексти Миколи Гоголя та Івана Франка, «Казка про калинову сопілку» Оксани Забужко… Минають сторіччя, а традиція повертатися до джерела — незамуленого й досі — не переривається. Ось і Дара Корній підтверджує: витоки нашої рідної літератури невичерпні, безцінні та, що життєво важливо для нас, животворні, животворчі.