Кінець світу. Том 2. Пiсля… - Базів Василь (книги онлайн бесплатно TXT) 📗
Народно–електронна енциклопедія Вікіпедія має 20 мільйонів статей, створених сукупним автором, ім’я якому — легіон. Чи Інтернет?
Що таке традиційна галактика Гутенберґа із його вільними і невільними ЗМІ, коли творчо працюють такі нештатні фріленди, як блогери, котрих уже близько 170 мільйонів?
На своє 5–річчя у 2011 році компанія «Твіттер» повідомила про своє ювілейне досягнення: її користувачі створюють 200 мільйонів твітів у день. Що б сказав про це Лев Миколайович Толстой, якого у США визнано письменником № 1 усіх часів і народів — адже це 8163 примірники його «Війни і миру».
Один користувач Фейсбуку має 130 друзів, але ця віртуально–медійна сім’я не може перевищувати 148 супутників на твоїй орбіті, як вважає антрополог Робін Данбар. Це свого роду показник 100–відсоткової щільності людських стосунків. Нитки павутини перетворюються на тканину!
Над палацом бога Індри, що символізує силу, яка живить і захищає життя на Землі, висить велетенська павутина, мережа чи сітка. У кожному із незліченних вузлів цього плетива вмонтовано дорогоцінний камінь, і таким чином, що у кожному із них відображаються усі інші, сяючи у величі своєї цілісності і гармонії.
Хто розгледів нашу епоху з вершин цього храму, витворюючи рукотворний образ Інтернету як образ вселенського Розуму?
Осмислюючи цей феномен, Л. Воґанлі зазначає: «Інтернет не тільки відображає, але і є живою єдністю життя; для того, щоб він міг сповна реалізувати свій потенціал, ми повинні усвідомити його священний вимір і символічну природу».
А що тоді мав на увазі геніальний Вернадський, заочно анонсуючи ноосферу — сферу Розуму? Священик і мислитель Тейяр де Шарден, якого називають святим патроном Інтернету, вважає, що він приведе до створення світового Розуму у найвищій точці, поіменованій точкою Омега.
Йдеться не про нас теперішніх, із класичними параметрами нашого самовираження, а про цілковите перенесення у нову дійсність, у якій наші атоми і молекули почнуть вібрувати на вищих частотах, генетично самокоригуючись. Нова реальність вийде із тримірного світу у площину тотальної голографії, де настане багатомірне розуміння буття.
Бо, зрештою, що таке розум? Це станція доставки інформації звідтам, із психосфери, із континууму смислів, у який дано проникати як геніальним ученим, що роблять відкриття, так і геніальним письменникам, що тчуть нові для людства письма смислів.
Пізнані, цими посвяченими і просвітленими там, на цьому поліконтинуумі. Бо ми не більше, але й не менше — ембріони планетарної нервової системи.
Що найцікавіше, усі ці всмоктування нашого єства у тенета цієї Інформаційної імперії відрізняються від усіх, відомих донині імперій тим, що втрапити у ці тенета дуже вже хочеться, адже перебування в них «поневолює» таким дивовижним чином, що обдаровує людину двома найціннішими для неї призами — відчуттям значимості власного еґо і відчуттям свободи.
Автор книги «Глобальний розум» Пітер Рассел наводить таку арифметику, яку постлюдині належить знати, як табличку множення. У людському нейроні міститься 10 у десятому ступені молекул. У мозку 10 у десятому ступені нейронів. Сьогодні чисельність населення перевищила 10 у дев’ятому ступені і наближається до 10 у десятому ступені. Тому, як пише Нельсон, «Земля породить свій власний людський неокортекс, і ми станемо людьми–нейронами у глобальному мозку з телепатичними синапсами».
ЗА ЗНАЧИМІСТЮ —
ЦЕ ЯК ЗАРОДЖЕННЯ
ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ!
Повертаючись до 2045 року — прошу уваги. Закон Мура, тобто вивільнена назовні лава під назвою Інформація призведе до того, що буде створено штучний мозок.
Формулюю, на мій скромний погляд українського професора, дві фундаментальні підставові константи, на яких тримається ця подія.
Перше. Людський розум є найвищим витвором Креатора, вершинним досягненням Всевишнього.
Оскільки для провидіння належить застосовувати парадоксальне мислення, скажу так: нічого довершенішого не знайшов у всьому Всесвіті людський мозок, ніж він сам.
Вміст його — у кожному з нас (що вдієш) хитається у дуже вже широкій, просто широченній амплітуді, але те, що ми носимо на плечах і під черепом, — ну немає нічого досконалішого у зоряному небі, яке височить над нами.
І друге. Якщо справді усе так станеться, як кажуть глашатаї, перед якими скидаю капелюха, як перед планетарними науковими світилами, то створення штучного розуму дорівнюватиме за значимістю тільки двом попереднім подіям:
а) зародженню життя на Землі;
б) створенню Всевишнім богоподібної людини.
Нагадаю цей шлях, який можна розподілити на два етапи.
Етап перший — долюдський:
а) перші елементарні форми життя — чотири мільярди років тому;
б) клітинні створіння — один мільярд років тому;
в) хребетні створіння із центральною нервовою системою — кілька сотень мільйонів років тому;
г) ссавці — десятки мільйонів років тому;
ґ) перший гуменід — кілька мільйонів років тому;
д) гомо сапіенс — кілька сотень тисяч років тому.
Другий етап можна вже не за фізіологічно–антропологічними, а швидше соціально–духовними засадами розбити на наступні фази:
а) богоподібна людина, яка завдяки втручанню Всевишнього отримала мову, що прискорило еволюцію на кілька десятків мільйонів років, — десятки тисяч років тому;
б) протолюдство, в основі якого — створення завдяки аграрній революції соціалізованих поселень, — кілька тисяч років тому;
в) сучасне людство на основі Індустріальної революції — три століття тому;
г) постлюдство на основі Інформаційної революції — кілька десятиліть тому.
Я думаю, що ми нині перебуваємо там, де був кілька сотень тисяч років тому гомо сапіенс, для якого справді прийшов кінець світу.
Дозволю собі задекларувати авторство вищевикладеної градації еволюції.
Вона має схожість із тим, що пропонує автор книги «Глобальний розум», але він свою теорію, на мій погляд, множить на нуль, не вичленюючи головне зі всього, що коли–небудь відбувалося на Землі за чотири мільярди літ, — божественне втручання зі створення богоподібної істоти, яка би, напевно, ніколи так і не вийшла з надр доволі–таки повільної, земної багатомільярдної (у роках) еволюції. Його картина Землі й Людини — обрізана піраміда, а таких я не зустрічав на батьківщині майя. Істини не містять ті піраміди, на вершині яких немає храму.
Якщо ми в кінці нашого шляху уподібнюємося їм, то якими будуть нащадки, котрі будуть у кінці шляху, започаткованого нами?
ЕКСТРОПІЯНИ УСІХ КРАЇН,
ЄДНАЙТЕСЯ!
Отже, три ключових пункти. Зародження життя — начало всіх начал. Створення Людини — це справа Божого Промислу. А тут виходить так, що Люден — цей уже створює сам себе.
Креатор наважився віддати нам у руки ремесло, яке належало тільки йому, — ремесло бути творцем. Людина вже не тільки об’єкт, а й суб’єкт галактичних відносин.
Як усе просто і наочно: скальпелем, на вістрі якого чіп, — і в мозок!
Момент — уперше такий відповідальний за чотири мільярди років. Тому питання ставиться руба — чи маємо ми право лізти у святая святих і навіть з благих намірів не те що вдосконалювати (зубний імплант — теж удосконалення), а переінакшувати до невпізнання самого себе? Тобто виходити зі сфери своєї компетенції? Богові — Богове, а кесарю — кесареве. Навіть якщо той кесар — цар природи, богоподібний чоловік.
Наскільки богоподібний — це справа Творця, а не наша. Адже йдеться про зміну самої концепції людинотворення. Чи маємо ми право Його функції брати на себе?
Він створив отаку–от людину, подібну до Нього, але не більше ніж подібну, хоча, якщо чесно, більшість таки не подібні зовсім до Нього. А тепер вона, людина, взявши на себе божественні функції, створює себе іншу. Концептуально — іншу.
Авжеж, це питаннячко. І таке, якого ніколи не стояло перед людством, а тепер стоїть.
Загалом не тільки Ленін зі Сталіним оголосили анафему генетиці. Прийнято вважати гітлерівський расизм не чим іншим, як євгенікою. Втручанням у креслення, за якими створена людина. Дотепне визначення Рудольфа Гесса можна поставити епіграфом до всього того невдалого експерименту, який був рушійною силою Другої світової війни: «Націонал–соціалізм — це не що інше, як прикладна біологія».
