Кінець світу. Том 2. Пiсля… - Базів Василь (книги онлайн бесплатно TXT) 📗
Маючи справу із таким екзотичним на той час виробництвом, як виготовлення процесорів у стінах фірми Intel, однофамілець знаменитого капітана збірної Англії — чемпіона світу на той час — Боббі Мура помітив, між іншим, що кількість транзисторів, котрі вбудовуються у процесор, кожен рік подвоюється.
Відтак з’явилось уточнення: 12 місяців замінили на 18 місяців. Термін цього алгоритму на рівні закону: кількість транзисторів збільшується у два рази кожних півтора року.
Кількість інформації на планеті подвоюється кожних півтора року!
Щоб ви перевели подих і второпали, що термін дії перевірено практично епохою, яка має тепер зовсім інший часовий вимір, ніж за життя Ньютона, свій закон Мур встановив невдовзі після запуску першого супутника, а нині їх на орбіті земній — тьма–тьмуща, загальною вартістю, до речі (станом на 2009 рік), — 160 мільярдів доларів. Мур носився зі своїм законом, на який, як і на нього, мало хто звертав увагу, бо то було невдовзі після Гагаріна, а нині, до вашого відома, здійснено польотів у космос: США — 165, СРСР—Росія — 114, Китай — 3, решта — 3.
Чимало наліталися поза Землею за той час. Але все ж не космонавтика стала домінантою розвитку людської цивілізації, а оте, зовні якось не вражаюче відкриття Мура.
Цьому закону весь час пророкують скасування, а він, як константа Кремнієвої долини, не те що тримається, а перемодельовує усе суще на нашій дивовижній планеті.
То ж було ще за два десятиліття до того, коли я придбав собі мобільний телефон і прикладав до вуха цю іграшку із захопленням, що без дроту, й у залі очікування в аеропорту Бориспіль можна було спитати товариша із такою ж цяцькою в руках: «Ти вже сів?»
А нині? Що збудовано із цих IT–цеглин?
Внаслідок і завдяки законові Мура змінювану до невпізнання Людину оточувала (станом на першу декаду нового тисячоліття) інформація у 600 екзабайт.
Професор Мартін Гіллберт із Університету Південної Каліфорнії калькулював цю цифру наступним чином: якби видати її книгами завтовшки, приміром, як мій роман «Хрест», то цими примірниками–фоліантами можна було б укрити всю територію США 26 шарами. Нині, правда, модні аудіокниги: якщо це занести у компакт–диски, то колона із них могла би півтора раза сягнути Місяця. Підведіть звечора голову до цього красеня і спробуйте уявити цю колону.
Якби авіапромисловість розвивалася так, як розвиваються інформаційні технології за законом Мура, то нині «Боїнг–767», яким я долетів із Києва до Нью–Йорка за той же час, що машиною з Києва до Ужгорода, коштував би 500 доларів і здійснив би обліт планети довкруж по екватору за 20 хвилин, спаливши для того 19 літрів бензину.
Ви вловлюєте суть питання: що таке перетворення світу всіма попередніми технологіями і що таке — в порівнянні — перетворення світу за інформаційними технологіями?
Як каже Курзвейл, змінюйте спосіб і масштаб мислення: це еволюція не лінійна, поступальна, а по експоненті — стрибкоподібна, вибухова. До неймовірності і практично — поки що — поза межами традиційного розуміння мас — шалено швидка.
У пізнанні і вдосконаленні фізичного, навколишнього світу ми їхали дотепер як на кобилі, а тепер, в інформаційній ері, мчимо на ракеті з першою космічною швидкістю, з якою мчав Армстронґ з екіпажем до того ж Місяця.
До речі, я вас вітаю, панове українці: так збіглось чи що: народжена у 1991 році наша держава Україна — ровесниця «павутини», у якій ми живемо уже більше, ніж у реальному житті, — ровесниця Інтернету.
Інтернет у 2011 році, коли ми святкували 20–річний ювілей держави, досяг дещо іншої цифри: 13 мільярдів задіяних у павутину комп’ютерних пристроїв. За два десятиліття. А через одне десятиліття ця цифра буде — трильйон одиниць. 1000 тих самих мільярдів, яких нині так ще мало, — 13. Буде — за законом Мура.
У 2011 році обсяг вселенської пам’яті становив 1,8 зетабайта. Я не фахівець, але, живучи водночас у двох тисячоліттях, мені дуже важко сприймати цю одиницю виміру — одиницю із 70 нулями!
Курзвейл якось зауважив, що ми тепер усі знання людства можемо носити з собою в кишені — на айфоні.
Історики стверджують, що з часів Александрійської бібліотеки кількість знань, зафіксованих різними способами до і після Гутенберґа, зростала в середньому вдвічі за 50 років. Уявляєте, яким здібним учнем у школі Всевишнього було людство: якихось півстоліття — і у два рази мудріший?
І що з ним, із цим учнем, робиться нині? Від 2010 року до 2020–го обсяг знань у розпорядженні людства зросте у 50 разів.
У 1969 році увага всього прогресивного світового співтовариства була прикута до центру Європи, де московські танки зрівнювали із землею празькі дитячі садки. Кому тоді було до такої новини: відбулося вперше щось таке, яке тепер прийнято називати як sms чи лист електронною поштою.
Два «танки» під назвою Фейсбук і Твіттер зірвали Туніс, Єгипет, Лівію. Інтернет–революції із тими ж sms–патронами та e–mail–снарядами зірвуть у повітря будь–який режим. Було б політичне рішення.
Це я так, між іншим, — для ліричного відступу.
У ТЕНЕТАХ
ГЛОБАЛЬНОГО РОЗУМУ
Закон Мура поки що діє, як закони Ньютона у фізиці, але сам він каже, що все–таки його дія, як і дія фізичного світу за Ньютоном, до речі, — не вічна у часі і просторі, оскільки, за твердженням автора, є обмеженість в атомарній природі речовини і вичерпність швидкості світла.
Що ж, доведеться Муру чи його послідовникам гнатися за Ньютоном і винаходити якийсь інший закон.
Бо ми маємо постійно відчувати, як мало знаємо. У цьому полягає якнайвища мудрість.
А наразі — кілька практичних вправ для засвоєння вищевикладеної інформації про Інформацію.
Що діяти з епідемією отих беллівських транзисторів — за мурівським законом? Їх розмноження привело до конкретного питання на порядку денному — вбудовування нейронних сенсорів у голову людини.
З дня на день стане реальністю чіп, який буде управляти комп’ютером лише силою думки. Ти подумав, а він прийняв до виконання твою думку.
На черзі — мобільні телефони, вмонтовані у голову людини.
Причому одразу ж — із народження. Ще у пологовому будинку. Новій людині одразу ж дадуть її номер телефону, який буде її номером впродовж усього життя.
Нинішні смартфони — щось таке недолуге, як згадані мною іграшки 20–річної давності. Смартфон не треба буде носити — він буде всередині — вмонтований у тіло. Те, що просунуті дівчатка для престижу купують їх нині, щоб погратися в ігри, — то дуже круто. Ті, наступні смартфони, звідтам, зсередини нашого тіла, будуть моніторити на постійній основі інформацію про стан кожного нашого органу. Будуть миттєво бити тривогу, коли, приміром, простата розбухне від статевого неробства. Ану, гайда до дівчат!
До слова, про акумулятори. Сідають часом кляті, якось надто невчасно. Жодних акумуляторів скоро не буде — буде використана кінетична енергія, яку заряджати не треба.
Добра штука — контактні лінзи. Їм належить невдовзі бути вмонтованими в око комп’ютериками, які перетворяться на дисплей із зображенням розширеної картини світу. 3D — і прямо під чарівними повіками допитливих красунь.
Це окремий штришок до тої, найграндіознішої із революцій, коли буде зруйновано не те що Берлінську стіну в тому, минулому, світі, а буде звалено найвищу і найміцнішу на Землі стіну між буттям віртуальним і реальним, і простір цього нового, цілісного земного буття заповнять нові постлюди — гібриди людей–комп’ютерів.
Я ще не можу передати достеменне відчуття, але є все–таки підозра, що Інтернет має владу над нашим розумом і перетворює його на клітину чогось глобального і підточує значною мірою людську індивідуальну ідентичність та розхитує наш суверенітет у непорушних межах того найціннішого простору для кожного із нас, у якому ми перебуваємо, який ми будемо захищати до останньої краплі крові від усіх агресорів і який зветься — наше життя.
Фейсбук також непомітно змінює звичний режим традиційного мозку, який потрапив у новий, невідомий у попередні тисячі років режим онлайн.
