Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович (читаемые книги читать .TXT) 📗
Продовження запитання:
Друге. Дон Хуан сказав: «Я самотній у ворожому Всесвіті».
Проблема самотності в партії нагваля дона Хуана періодично порушується в творах Карлоса Кастанеди. Чи справді Воля, Свобода вимагає самотності? Чи можна обійти цю проблему? Чи існують інші шляхи?
Третє. Точка збирання — термін, пов’язаний з будовою та функціонуванням енергетичного тіла живих істот, і в тому числі Людини. Фіксація точки збирання означає остаточне формування стереотипів щодо оточуючого світу в широкому розумінні…
О. Б.:
Автор записки попередив нашу наступну розмову. І це дуже здорово. Ми маємо справу зі справжнім сталкінгом. Якщо ми розглянемо по-серйозному в одній-двох лекціях проблему так званої точки збирання, ви все зрозумієте…
Дорогі друзі! А тепер давайте зосередимось і перед ликом зоряного неба кілька хвилин відчуємо, наскільки глибокий принцип Ієрархії, і без слів, під звуки музики і пісні, подумаємо, як його треба дотримуватися.
Співає Василь Литвин:
Як затихнуть громи стоголосі,
Як замовкне музика й слова,
Серце мови огняної просить
І в душі мовчання ожива…
Ти тоді прислухайся до тиші,
Там нечутно калатає дзвін.
З вічності таємний вітер дише,
Заклика до полум’яних змін.
Небосхил прадавні руна пише
І шепоче дивну казку він…
Не забудь, не одвернись од неї,
У глибинах духу схорони,
Пролети над сонною землею
І посій на батьківські лани,
Збереже празоряне насіння
Подих материнської весни,
У прийдешнє виросте пагіння
Понад віковічні бур’яни.
Зродиться крилате покоління
Без руїн, і смерті, і війни…
Зустріч восьма
Олесь Бердник:
Добрий вечір!
Сьогодні у нас восьме засідання Школи Зоряних Першопрохідців. Сьогодні ми будемо говорити про деякі методи прориву і про те, на чому будується принцип консерватизму і в’язничності.
Чому взагалі постала сама ідея необхідності так званої свободи?
В усіх культурах існують перекази про відьом, знахарів, чаклунів: реальні свідчення про те, що людина може міняти подобу, ставати кішкою чи вовком. У Європі збереглося чимало казок про відвідування галявини фей, про зустрічі з неймовірними світами… Разом з тим, я розмовляв з деякими психіатрами, і вони звертають увагу на те, що багато психічно хворих людей не є «класичними» хворими зі патологічним розірваним мисленням. Насправді в них дуже послідовна орієнтація, мислення не розхитане — вони просто орієнтовані в інший світ.
Саме про це ми будемо говорити. Відомий американський антрополог Карлос Кастанеда у книгах про дона Хуана і його сподвижників розповідає про принцип зсуву точки збирання.
Учення дона Хуана розповідає про явища, що пояснюють нам спонтанні феномени, відомі вже протягом тисячоліть. Чаклуни, чародії — це, очевидно, були люди, які володіли здатністю міняти свою точку збирання, або вони отримували естафету через цілі покоління своїх предків. Очевидно, варто говорити про глибоке тисячолітнє знання законів психіки, недоступних сучасним людям. Я переконаний, що в давнину, в так званий «золотий вік» кожна людина володіла такими можливостями.
Згадайте грецькі міфи, де говориться, що Людина була безсмертною і могла переходити в інший світ, не залишаючи на Землі тіла. В Болгарії знайдено чимало символічних поховань часів Трипільської культури: в гробницях немає тіла. Це був символічний похорон, знак того, що особа перейшла в інший вимір. Людина, вичерпавши практику цього світу, уже не могла розвиватися далі. Тоді вона міняла орієнтацію своєї свідомості і переходила в інший світ.
От якраз про це ми й поговоримо. Зараз ми підійшли до такого моменту в історії Землі і, зокрема, в історії України, коли наша потенція, наші могутні характерницькі гени, нагромаджені впродовж тисячоліть, просто не можуть реалізуватися в сучасних умовах.
Якщо на цьому плані ми не задіємо могутні школи, культурні центри, об’єднання людей, здатних на романтичні грандіозні прориви в іншу сутність буття, то гени замруть і виродяться, як вироджується здатність музиканта, якщо він не тренує свої руки і свій слух. А ми вже більше 350 років не формуємо своєї характерницької суті.
Раніше таким гніздом формування мужніх, прагнучих до небувалого, таємничих душ був інститут характерництва, який викохував Байд (ми вже говорили, що Байда — це еквівалент східного Будди). І тепер ми маємо відтворити такий інститут на новому етапі з новим рівнем розуміння, з притягненням усіх знань, що їх нагромадило Людство у сфері космічній, у сфері інформатики і т. д. Ми маємо оволодіти плином часу і зуміти переселитися в інші потоки часу — суб’єктивні, об’єктивні; тобто ми знову повинні повернутися до «золотої епохи».
У Новому Завіті якраз про це і говориться: подолайте смертю смерть! Бо перейти в інший вимір, інакше зорієнтувати свою свідомість можна лише тоді, коли ти переступиш оцей бар’єр, якого всі страхаються, не розуміючи, що за ним — цілий океан грандіозних романтичних можливостей для кожної душі. Але нас настільки закріпачили жорстокою орієнтацією точки збирання, що навіть коли ми не проти того, щоб вийти в свободу, ми трактуємо її інакше, аніж вона є насправді. Насправді свобода для Людини — це свобода бути САМОДЕМІУРГОМ, свобода на будь-яку пригоду, свобода стати воістину Сином Божим, СИНОМ БЕЗКІНЕЧНОСТІ.
Час, у якому ми живемо, сформував нас таким чином, що ми відчуваємо себе щільними тілами. Але ця щільність, тілесність, проти якої воювали і святі, і аскети, і йоги, становить колосальну небезпеку для Субстанції. Світова Субстанція, «Anima Mundi», Душа Світу, як її називають мудреці, — це світоносна матерія, яка дозволяє нам зачинати нові світи саме за принципом любові. Але для цього ми повинні знати, як з нею працювати. Результат нашого теперішнього творення — довколишній світ з його падінням, з його обвалом політичним, соціальним, економічним, екологічним — це є наслідок того, що ми прийняли світ як купу матеріальних речей, феноменальних предметів. Насправді ж ми глибинно живемо у світі ноуменів, у світі несказанних речей. І основне завдання, яке стоїть перед Зоряними Першопрохідцями — вернутися знову до свого ноуменального стану, до стану вільних Зоряних ПТАХІВ.
Згадайте «Одкровення Святого Іоанна»: «Побачив він у колі Сонця Жону, яка мала в лоні і кричала від мук і болю пологів».
Жона — то є «Anima Mundi», Душа Світу, Сонце — світовий потік, в якому Батько Небесний «велить світити і злим, і добрим», щоб усім дати рівні шанси на творення, на діяння, на буття. Але перед Нею стає Червоний Дракон і хоче пожерти її Дитя.
Багато людей намагаються це трактувати так: Червоний Дракон — це Радянська імперія або щось подібне. Це наївно! Ніколи Апостоли не писали б таких дурниць, тим більше передбачити появу саме червоної імперії не так просто.
Червоний Дракон — це є кожен із нас, це є наше тіло, наповнене кров’ю. Наша кров, наша тілесність, наша жадоба до споживання й завоювань — це і є Червоний Дракон. А Дитя, яке він намагається пожерти, — це маленький Христос, якого вічно породжує для нас Душа Світу. Кожного разу, коли ми народжуємось у цей світ, вона знову з’являється в колі Сонця, дарує нам Дитя, а ми його знову пожираємо. І знову тоді даються Жоні крила великого Орла, щоб Вона летіла в Пустелю. Якщо Світова Субстанція (Мати Світу) бачить, що людина не здатна викохати маленького Христа, Нову Людину, Вона відлітає від нас у так звану «Пустелю», що за етимологією древніх означало — у «Свободу».
І Мати Світу відлітає у Свободу, і для кожного з нас Вона знову зберігає оце Дитя, щоб знову нам Його вручити, коли наша душа повернеться сюди. І знову Дракон оточує Дитя своїми покровами… Це повторюється без кінця. І коли нагромаджується енергія падіння, енергія ненависті у сотнях, тисячах, у мільйонах людей, тоді киплять війни. Останні дві світові війни були саме пароксизмом страшної злоби, що нагромадилася у психосфері Людства, оскільки вона не може розсіятися, бо немає того русла, через яке вона могла б вільно, спокійно трансформуватись.
