Москва Ординська - Білінський Володимир Броніславович (лучшие книги читать онлайн бесплатно без регистрации TXT) 📗
— «Калуга впервые упоминается в 1371 г… Возник как пограничная крепость на юго-зап(адных) рубежах…» [2, т. 11, с. 230].
Уже згадувалось, що слово «калуга» татарською мовою «застава». Тому не може бути сумніву, що місто так назвали саме татари, які володіли Калугою і навколишніми землями за часів Золотої Орди.
— «Тверь (Андреев городок)», як вже було зазначено вище, — столиця хана Беклемиша, який прийняв християнство і став Михайлом Тверським.
— «Касимов (хан-Керман),
— Темников,
— Керменчук (на реке Вятка)». «Большинство городов Золотой Орды, сооруженных при монголах, возникло на месте бывших военных лагерей. Об этом говорят их названия: Крым (Старый Крым), Ак-Керман (Moncastro) Хан-Керман (Касимов), Керменчук (на реке Вятке), Кременчук (на Днепре) и другие. В половецком словаре слово “керман” переведено на латинский язык: Castrum, Caste — укрепление, место, крепость, лагерь. Современный город Темников на территории Мордовской АССР, город Тюмень в Сибири и Тюмень на реке Тереке возникли на месте лагеря ханского темника (від слова «тьма».—В.Б.) — начальника десятитысячного гарнизона» [14, с.79].
Не дозволили професору М. Г. Сафаргалієву сказати, що і річки Тьма і Тьмака, які впадають у Волгу біля сучасної Твері, теж отримали свої імена від темника «Бахмета Усейнова сына», що у 1238 році стояв із своєю тьмою у тих місцях.
— Тотьма. Це місто також походить від слова «тьма».
Сам Бог велить назвати міста, які кримський хан Менглі-Гірей у 1514 році вимагав від Московського князя Василия III повернути йому:
— «Брянеск, Стародуб, Почап, Новый Городок, Рылеск, Карачев, Радогощ». Були ще сотні інших поселень. Хан Менглі-Гірей називає лише 35 міст, які раніше належали йому на теренах Московії.
Поглянемо на мапу центральних областей сучасної Російської Федерації і переконаємося, як багато російських міст і сіл несуть у своїх іменах татарське (тюркське) коріння. Це питання в імперії ніколи не дозволяли досліджувати.
Ось для роздумів назви поселень татарського походження тільки одної Володимирської області (сучасної): «Аксеново (трапляється двічі. — В. Б.), Акулово, Аксениха, Арсаки, Арсамаки, Бабурино, Бакинец, Бакино, Бакшеево, Балакирево, Баландино, Балмышево, Барское-Татарово, Большое Каринское, Большое Сокурово, Бурино (двічі.—В.Б.), Буторлино, Вышманово, Годуново, Елино, Елькино, Ельтесуново, Ельцино, Ельцы, Жарки, Жары (двічі. — В. Б.), Жельдыбино, Злобаево, Злобино, Икшево, Кадыево, Карабаниха, Карабаново, Караваево, Карачарово, Картмазово, Кашино, Кибирево, Кондаково, Кондраково, Кондряево, Конышево, Купреево, Куприяново, Курилово, Курлово, Малахово (двічі. — В. Б.), Мелехово, Менчаково, Неврюево, Неклюдово, Окшово, Ратмирово, Сарыево (двічі. —В.Б.), Саулово, Старое Кубаево, Сукманиха, Тарбаево, Татарово, Троцкое, Татарово, Тургенево, Уваровка, Улыбышево, Чебышево, Черкасово, Черкутино, Шабаново, Шатнево, Шимохтино, Шипилово, Шихобалово, Шордога» [103, с. 1].
Із часів хана Батия так звані Великі Рязанське і Володимирське князівства належали до єдиної держави — Золота Орда. На землях Мещери і Тмутаракані були посаджені нові володарі: Чилаукун, Беркечар, Мухаммед — нащадки Чингісхана. На завойовані землі переселились тюркські роди ширинів, баринів, аргинів, мангитів, каракиреїв, дулатів, жалаїрів та інші. Хан Батий дозволив на території своєї держави існування та діяльність старої Православної церкви. Була введена єдина для всієї імперії ямська служба, яка сприяла появі на них тисячі нових поселень.
А головне, що на всі нові завойовані землі були поширені єдині закони знаменитої Яси Чингісхана. Про це свідчать десятки російських професорів та академіків, особливо XIX століття, коли питання досліджувалось.
Професор Петербурзького університету Ілля Миколайович Березін (1818—1896) зазначав:
«По известию персидского историка… Джувейни, все законы и постановления Чингиз-Хана, сообразно его желанию, были написаны в книги, и это собрание получило название великой ясы, известной у других народов под именем Чингиз-Хановой ясы» [93, с. 23—24].
Яси Чингісхана дотримувались і в Золотій Орді, бо хан Батий з цього приводу мав досить чітку думку:
«Батый, основатель Золотоордынского царства, выражался точно также (як Чингісхан.—В.Б.): всяк, кто нарушит Ясу, лишится головы» [93, с. 22].
«Самое значение слова ясак или сокращенное яса… (значит.—В.Б.) — закон, благоустройство…» [93, с. 23].
Щоб зрозуміти, які закони принесли з собою на землі Мещери і Тмутаракані нові володарі, досить звернутись до Яси Чингісхана та переконатись у тому, що саме вони (закони) працювали на цих теренах. Ми, звичайно, Ясу не вивчатимемо, але про деякі закони поговоримо.
«Когда Чингиз-Хан, основатель могущества татар в странах Востока, победил государя Ван-Хана и получил верховную власть, он установил некоторыя основныя правила и некоторые наказания, и все передал письменно в книге, которой он дал наименование Ясы. Когда редакция книги была окончена, он велел вырезать эти законы на стальных досках и сделал их кодексом… Яса была для его потомков нерушимым законом, от предписаний которого они ни в чем не отступали» [93, с. 25].
А ось щодо самих законів.
«Чингиз-Ханова Яса запрещает ложь, воровство, прелюбодеяние, предписывает любить ближняго, как самаго себя, не причинять обид и забывать их совершенно, щадить страны и города, покоряющиеся добровольно, освобождать от всякаго налога и уважать храмы, посвященные Богу, а равно и служителей его» [93, с. 32].
Якщо звернемось до європейських свідків минулого, таких як Плано Карпіні, В. де Рубрук, Марко Поло та інші, то дізнаємось, що серед татар не було чвар, бійок, убивств, не існувало злодіїв і розбійників, жінки їхні були доброчесними і порядними. Цього вимагала Яса Чингісхана.
Переважну більшість аморального свавілля та розбою привнесли до нових державних порядків саме дикі завойовані племена фінів, які довго не могли призвичаїтись до жорстких правил поведінки. Вони були дітьми дикого лісу.
Уся державна структура Золотої Орди, як імперії загалом, була повністю підпорядкована військовим вимогам. Абсолютно все чоловіче населення Золотої Орди, в тому числі й населення колишніх так званих Великих Володимирського і Рязанського князівств, як і всі інші, були зведені у десятки, сотні, тисячі, тьми.
Ці мещерські та тмутараканські тисячі брали участь у поході війська хана Батия на Європу і в поході на Гуюка в 1247—1248 роках. Вони були залучені ще з 1238 року до єдиної держави і на них поширилась знаменита Яса Чингісхана.
Ось ще деякі витяги із неї:
«1. Еще говорили (Чингиз-Хан): Беки тьмы, тысячи и сотни, приходящие слушать наши мысли в начале и конце года и возвращающиеся назад, могут начальствовать войском; состояние тех же, которые сидят в своем юрте и не слышат наших мыслей, подобно камню, попавшему в большую массу воды, или стреле, пущенной в тростник, которые исчезают. Такие люди не могут начальствовать»[93, с.102].
Із цього стає зрозуміло, чому так звані московські, рязанські, тверські та інші князі так часто їздили в Сарай до ханів. Це був обов’язок, започаткований Ясою. І тут вигадки московитів та інші тлумачення зайві. Діяв чіткий закон.
«2. Еще говорил: всякий, кто может верно вести дом свой, может вести верно и владение; всякий, кто может устроить десять человек, как должно, прилично дать тому тысячу и тьму: он и их может устроить хорошо.
3. Еще говорил: всякий, кто может очистить внутри у себя, тот может очистить владение от воров.
4. Еще говорил: всякого бека, который не может устроить свой десяток, мы объявляем виновным с женой и детьми и выбираем в беки кого-нибудь из его десятка. Также (поступаем) с сотником, тысячником и темником» [93, с. 102—103].
Наведені настанови стосуються як мирного, так і військового часу. А оскільки Золотою Ордою правили саме десятники, сотники, тисячники і темники, то стає зрозумілий ступінь залежності один від одного. Починаючи із сотника, ці люди одночасно носили титул князя.
