Година бика - Ефремов Иван Антонович (читать книги онлайн полные версии .txt) 📗
Веселі не перебували разом із сумними, діти з дорослими. І ще одна риса земного життя дивувала. Власні приміщення людей Землі, скромно умебльовані, справляли на жителів Ян-Ях враження напівпорожніх, навіть убогих.
— Нащо нам що-небудь більше, крім найнеобхіднішого, — відповіла на неминуче запитання Олла Дез, — якщо ми будь-коли можемо користуватися всією розкішшю громадських приміщень?
Справді, жителі Землі працювали, думали, відпочивали і веселились у просторих, зручних, обсаджених садами будинках, з гарно умебльованими кімнатами й залами, — палацах і храмах мистецтв або наук. Шанувальники старовини відновлювали будинки з товстими стінами, вузькими вікнами і громіздкими, масивними меблями. Інші, навпаки, споруджували— просторі, відкриті всім вітрам і сонцю висячі сади, що вганялися в море чи повисали на високих гірських схилах, від чого паморочилася голова.
— А в нас, — говорили тормансіани, — громадські будівлі, парки й палаци переповнені людьми й надто гомінкі. Через безліч відвідувачів їх не можна утримувати в належній чистоті, зберегти витонченість оздоблення. Тому наші власні квартири схожі на фортеці, які слугують нам захистом від зовнішнього світу і в які ми ховаємо все, що нам особливо дороге.
— Важко так одразу збагнути причину цієї відмінності, — сказала Олла Дез. — Очевидно, ви любите гамір, штовханину, скупчення народу.
— Та ні ж бо, ми ненавидимо це, як більшість людей розумової праці. Але щоразу кожне красиве місце, заново відбудований Палац відпочинку виявляються переповненими людьми.
— Я, здається, зрозумів, у чім річ, — сказав Соль Саїн. — У вас нема відповідності між кількістю населення і ресурсами. В даному випадку не вистачає громадських приміщень для відпочинку і розваг.
— А у вас є?
— Це щонайперше завдання Ради Економіки. Лише у відповідності числа людей і реальних економічних можливостей — основа благополуччя і стабілізації ресурсів планети на вічні часи.
— Але як ви цього досягаєте? Регулюванням дітонародження?
— Авжеж, а крім того — передбаченням випадковостей, флуктуації успіхів і неуспіхів, космічних циклів. Людина повинна все це знати, інакше яка ж вона людина? Головна мета всіх наук полягає у досягненні щастя людства.
— А яке воно, ваше щастя?
— Насамперед, це зручне, спокійне і вільне життя, з одного боку. А також якнайсуворіша дисципліна, одвічне невдоволення досягнутим, прагнення прикрасити життя, розширити межі пізнання світу.
— Але ж це суперечить одне одному!
— Навпаки, становить діалектичну єдність, в якій і полягає розвиток!
Такі бесіди супроводжували демонстрацію кожного стереофільму, а інколи перетворювалися в лекції чи схвильовані обговорення. Тормансіани за складом своєї психіки нічим не відрізнялися від землян. Їхня передісторія була спільною. Тому й сучасне земне життя, навіть у загальних рисах, ставало для них зрозумілим. Мистецтво Землі теж легко сприймалося мешканцями Ян-Ях. З наукою ж справа гірша. У пізнанні най-тонших структур світу далеко вперед пішли земляни.
Ще важче сприймалися стереофільми Великого Кільця. Дивні істоти, у чомусь схожі на землян, їхня незрозуміла мова, звичаї, розваги, будівлі, машини. Позірна відсутність мешканців на планетах поблизу центру Галактики, де під кілометровими склепіннями застигли або повільно оберталися прозорі диски, які випромінювали блакитне сяйво. В інших світах зустрічались зірчасті форми, облямовані тисячами сліпучих фіолетових куль, на відміну від дисків орієнтованих вертикально. Тормансіани так і не збагнули, що це: машини, які конденсували якийсь вид енергії, чи психічне втілення мислячих істот, які бажали лишитись нерозпізнаними навіть для приймачів Великого Кільця.
Надто лиховісними видавалися населені вищим життям планети інфрачервоних сонць, що входили в Кільце. Записи були зроблені до введення винайдених на планеті зірки Бета Чаші хвилевих інверторів, які давали змогу бачити за будь-яких умов освітлення Всесвіту Шакті. Ледве помітні контури гігантських будівель, пам’ятників, аркад таємниче чорніли під зорями, і рух сили-силенної народу здавався грізним. Напрочуд чарівлива музика линула в пітьмі, і невидиме море хлюпалося з таким гекзаметричним шумом, як на Землі й на планеті Ян-Ях. Олла Дез показала і деякі записи, що лишилися нерозшифрованими і були доставлені зорелітниками Прямого Променя з галактик Андромеди і М-51 у Гончих Псах. Багатобарвні спіралі, що дико вертілися, і кулясті пульсуючі тисячогран-ники ніби просвердлювали океан щільної пітьми. Тільки екіпаж “Темного Полум’я”, що пройшов по краю безодні, здогадувався: ці зображення могли означати проникнення в Тамас, недоступний і незримий антисвіт, який огортає наш Всесвіт.
І все ж передачі з далеких і дивовижних світів, незважаючи на свою незвичність, мало цікавили тормансіан. Зате їх безмежно хвилювали стереофільми про землян на інших планетах, скажімо, не так давно заселеної планети Зеленого Сонця в системі Ахернара. Не могли не заполонити їхню уяву симпатичні червоношкірі люди з Епсілон Тукана — з цією планетою Земля встановила регулярне сполучення.
Після того як ЗПП стали здійснювати рейси на Епсілон Тукана і назад — протяжністю сто вісімдесят парсеків — за сімнадцять днів, на Землі, особливо серед молоді, спалахнула епідемія закоханості в червоношкірих людей.
Але з’ясувалося, що шлюби між землянами і червоношкірими туканцями приречені на безплідність: це завдало немало розчарувань. Могутні біологічні інститути обох планет зосередили свої зусилля на подоланні несподіваної перешкоди. Ніхто не сумнівався, що складне завдання невдовзі буде розв’язане і злиття двох людств, на диво схожих, проте різних за походженням, стане можливим, а це в свою чергу безмежно продовжить період існування людини Землі як виду.
Люди, які переселились на планету Зеленого Сонця, прожили там ще небагато віків, але через радіацію світила набули бузкового кольору шкіри і зовні відрізнялись від бронзово-смуглявих мешканців Ян-Ях. Проте життєвий устрій піонерів земного людства на Ахернарі нічим не поступався устрою на їхній батьківщині, і це не давало тормансіанам упевненості в їхньому особистому союзі з могутньою Землею. Привітне й уважне ставлення зорелітників до своїх гостей зміцнювало цю надію. Хоча земляни здавалися їм холоднуватими і злегка відчуженими, тормансіани усвідомлювали різницю інтересів і смаків. Ці щирі й чесні люди ніколи ні на мить не показували свою перевагу, і жителі Ян-Ях почувалися з ними просто й легко, як із найближчими.
Аудиторія в пустелі складалась із освічених і мудрих “джи”, які невдовзі зрозуміли, що союз Землі та Ян-Ях означає насамперед крах їхнього олігархічного ладу, зруйнування системи “джи” — “кжи” й філософії передчасної смерті. Така структура не здатна вивести планету із стану злидарства. Водночас цей лад забезпечував найвищі привілеї олігархічній верхівці. Хоча сума переваг виявилась мізерною порівняно з вільним, світлим і здоровим життям комуністичного ладу Землі, повірити в це і відмовитися від своїх привілеїв володарі Ян-Ях, звісно, не могли. Тому перше знайомство із стереофільмами Землі викликало в правлячої верхівки почуття ворожості й остраху. Вони зрозуміли, що життя Землі самим своїм існуванням було ворожим устрою Торманса, спростовуючи обраний володарями нібито єдино правильний шлях, і зводячи нінащо палке вихваляння, яким захоплювалися демагоги-пропагандисти Ради Чотирьох.
Відвідання імпровізованого театру в пустелі поблизу зоре-льота Землі, до якого було заборонено навіть наближатися, вважалося, з точки зору володарів Ян-Ях, державним злочином і повинно було каратись. Але тормансіани ладні були витримати все, тільки б потрапити на передачу стереофільмів “Темного Полум’я”. Природно, що земляни непокоїлися за своїх глядачів. Детектор біострумів для розпізнання людей, якому Соль Саїн дав назву — ДПА, або дисектор психосутності, ще не вдалося довести до робочої готовності, тож не виключено, що при вмілому маскуванні могли бути помилки.
