Історія української літератури. Том 1 - Грушевський Михайло Сергійович (читать книги онлайн бесплатно серию книг txt) 📗
— Куди ти летиш?
— Полечу ліси палить, а землі сушить, а трави в’ялить.
— Не лети ж ти, огненний бугало, ліси палить, землі сушить, а трави в’ялить!
Полети ж ти, огненний бугало, до козака N. у двір:
Де ти його спобіжиш,
Де ти його заскочиш:
Чи у лузі, чи в дорозі,
Чи в наїдках, чи в напитках,
Чи у вечері, чи у постелі,
Учепися ти йому за серце,
Затоми ти його,
Зануди ти його,
Запали ти його,
Щоб він трясся і трепетався душею і тілом за мною, нарожденною, хрещеною, молитвяною рабою божою, дівчиною N.
Щоб він мене не запив, не заїв,
І з іншими не задумав,
Усе мене на помислах мав.
Тягніть [тягни?] до мене, нарожденної і т. д. дівчини N.,
нарожденного і т. д. козака N. (Чуб., 91).
Палячи з воском у печі якусь частину одежі коханого:
Щоб тебе за мною так пекло, як пече вогонь той віск!
Щоб твоє серце за мною так топилось, як топиться той віск!
І щоб ти мене тоді покинув, коли знайдеш той віск! (N. 1).
Закляття на любовне аілля «тирлич»:
Терлич, терлич,
десятьох приклич!
А з десятьох девятьох,
а з девятьох восьмерох,
а з восьмерох сємерох,
[а з сємерох шестирох],
а з шестирох пятирох,
а з пятирох чотирох,
а з чотирох трьох,
а з трьох двох,
а з двох одного —
та доброго (Квітка, II, 121).
На ворогів і суддів (говорити вночі на порозі):
Ніч темна, ніч тишна,
сидиш ти на коні буланому,
на сідлі соколиному!
Замикаєш ти комори,
двірці і хлівці,
церкви й монастирі!
Замкни моїм ворогам губи-губища,
щоки-пращрки,
очі-праочі.
щоб вони на мене, нарожденну і т. д. N..
зубів і очей не витріщали,
гніва в серці не мали,
щоб усе поважали
і в добрих мислях мали!
(Чуб., 95).
На коні їду,
а гадюкою поганяю,
усім моїм неприятелям
і супостатам роти затикаю,
гадючий хвіст,
а хробаче черево,
як приїду я між пани, щоб
стали вони як сухе дерево.
Ви, стіни, не будьте німі,
ви, сволоки, підіймітесь,
тихі речі, тихі мислі, на добре
повернітесь,
бо N. їде чорним волом —
щоб став моїм ворогам язик колом!
Добривечір тобі, царю бузничий 1.
добрий чоловіче!
Що тому буде, що батька і матір убив,
з сестрою гріх зробив?
І нічого не було:
терлось та м’ялось,
та й так зосталось!
Щоб так зосталось моє діло —
рожденної чи рожденного
і т. д. N.
Я зазначив, що склад сих молитов, заклять і замовлянь дуже складний. На первісну стихію сильно налягла верства християнська — завдяки вище вказаній обставині, що християнський ритуал був широко використаний для магічних завдань, і християнське духовенство дуже радо пішло назустріч сим бажанням, творячи безконечну систему різних обрядів, молитов і заклять на вилічення, очищення, благословення в усяких обставинах і випадках життя. Через те християнські постаті і терміни дуже глибоко поврізувались в сю сферу, і справа не скінчилась на рецепції самої номенклатури — очевидно, з нею були прийняті і різні форми, запозичені, знов-таки, християнською практикою з різних джерел: вивилонських, юдаїстичних і т. д.2. Рецепція сих же елементів могла робитись і незалежно від християнських впливів — з усної практики сих народів, з котрими наші люди стикались, а в основі сих усіх чорних мудростей лежала класична магічна наука старих месопотамських шумерів, перейнята пізнішими вавилонськими магами («халдеями»), які стали потім найбільшими спеціалістами і авторитетами всього цивілізованого і нецивілізованого світу. На значення1 сеї халдейської магії звернув увагу піввіку тому французький орієнталіст Ленорман, і спеціально щодо східнослов’янських замовлянь підніс її значення в 1890-х рр. Вс. Міллер.3.
1 Себто нечистої сили, що сидить у бузині.
2 Доходять з того часом до виводу, що тепер уже зовсім нема «чисто поганських замовлянь, без християнської закраски» (напр., Лекцій по народной словесности проф. Лободи, 1910, студентське видання, ст. 32). З наведених прикладів видко, що є все-таки замовляння зовсім свобідні від християнської закраски або такі, в яких є частини християнські і не закрашені християнством. Розуміється, і тут, як і в інших разах, ми ще через те не можемо сказати напевно, що такий свобідний від християнської закраски текст походить з часів поганських.
3 Ассирійскія заклинанія и русскіе народные заговоры, Рус. Мысль. 1896, VII.
Але вказані ним паралелі, правда, зроблені досить побіжно, на основі одної колекції ассирійських заклять, мали настільки загальний характер, що не зробили особливого враження і не викликали у інших дослідників охоти продовжити студії в сім напрямі 1.
1 Зелинський в цитованій розвідці (с. 37) навіть виразно заявив, що наведені Міллером аналогії не переконали його в можливості витворення індоєвропейських заклять під халдейськими впливами.
Одначе така робота мусить бути пророблена. Бо наші закляття становлять все-таки настільки визначну частину нашої старої усної словесності, що повинні дочекатись літературного аналізу. Як видко навіть з наведеної маленької вибірки, вони одним крилом глибоко врізуються в стару обрядовість, в сферу колективних магічних дій і їх поглядів на людину і доохресний світ, другим тісно заходять в поетичну творчість, орудуючи тими ж поетичними образами, що народна пісня, та піддаючи їй не раз взірці і провідні мотиви. Але заразом сі замовляння, закляття та їх мотиви належать, без сумніву, до тих галузей нашого старого мистецтва, які особливо були приступні широким запозиченням: магічна формула для людини, яка вірить силі таких формул, річ дуже цінна, а що при своїй короткості вона досить легко запоминається, то й легко переноситься. Аби вилучити те, що в сім матеріалі належить народному нашому життю, треба, можливо, докладно вимежувати елементи запозичені. Елементи чисто християнські, такі як імення і терміни церковні, кидають в вічі; я в наведених взірцях старавсь оминати формули з занадто ясним християнським характером або лишив на бік християнські додатки, більш механічно додані до нейтрального тексту. Але, з одного боку, буває так, що християнське ім’я, або християнський термін (раб божий, хрещений і т. д.), цілком механічно вкладається в передхристиянську формулу, не зміняючи її; в других випадках з ним входить і цілий комплекс понять, грунтовно вміняючи характер закляття. В нехристиянізованих текстах можуть критись запозичення халдейські, античні, юдаїстичні (з Кабали і Талмуда) — погляди на космічні сили, на магічне значення різних елементів людського тіла (крові, волосся, одежі, сліду і т. ін.). Не завсіди тільки можна буде відрізнити свійське від запозиченого: не одно виростало паралельно на спільнім грунті примітивного світогляду; деякі спільності можуть іти в такі глибини передісторичного життя (арійсько-семітських стичностей), що за тими не можності пройти туди. Але ближчий аналіз сього матеріалу може все-таки дати багато для розуміння старого світогляду, словесної творчості й інтернаціональних взаємин.
Такого спеціального розсліду варті передусім два найстарші, літературою передані руські самозакляття в трактатах Ігоря і Святослава з греками, 944 і 971 рр.:
Да не ймуть помощи отъ Бога ни отъ Перуна,
да не ущитятся щиты своими,
и да посЂчени будут мечи своими,
отъ стрЂлъ и отъ иного оружья своєго,
и да будуть раби въ сий вЂкъ и въ будущий.
Да имЂємъ клятву отъ Бога, въ него же вЂруємъ,
въ Перуна и Волоса, скотья Бога,
и да будемъ золоти яко золото,
и своимъ оружьємъ да посЂчени будемъ.
Досі, скільки знаю, їх не аналізовано з боку їх змісту як клятв — магічних формул: є в них щось з візантійського фольклору чи з скандинавського (рахуючися з присутністю варягів між дружиною Святослава), — чи вони повинні бути в цілості положені на рахунок нашого фольклору, і сі образи вояків, які жовтіють, як золото, наслідком божого прокляття, яким щити відмовляють службу, і їх власні мечі і стріли обертаються на них, — повинні зайняти місце в нашій поетичній скарбниці?