Історія української літератури. Том 1 - Грушевський Михайло Сергійович (читать книги онлайн бесплатно серию книг txt) 📗
2 Тексти вибрані головно з збірок Єфименка (значені його нумерами) і Чубинського (значені сторінками).
Сю солому потім добре зібрати і вложити квочці на гніздо — ні одного яйця не пропаде.
Побачивши ластівку, кинути на грядку грудку землі і приказати:
Там виросте кріп, кріп сію!
Журавлям показують на Благовіщення хлібець і приказують:
Бусень, бусень, на тобі голвоту (sic),
а мені жита копу (117).
Перші весняні квіти добре потоптати, приказуючи на здоровля — на сон-траву:
Щоб на той рік діждати,
сону топтати!
На ряст:
Топчу, топчу ряст,
дай, Боже, потоптати,
і того року діждати (100 — 1).
Сіючи мак, почухати голову і приказати:
Щоб головки в моїм маку були такі великі, як моя голова, і щоб маку було так багато, як багацько на голові волосся!
Садячи капустяну розсаду, приказати:
Дай Боже час добрий,
щоб моя капусточка приймалась
і в головки складалась,
обняти голову і вдаритись у ноги:
щоб моя капусточка була з кореня коренистая,
а із листу головистая!
присівши:
щоб не росла висока,
а росла широко,
посадивши і придавивши коліном:
щоб була глуха як коліно!
Посадивши розсаду, накрити горнцем, приложити камінцем і накрити білою хусткою та приказувати:
Щоб була тяга, як камінець,
головата, як горнок,
а біла, як платок (150).
Щоб горобці не літали на поле: скинувши сорочку, кинуть трохи землі горобцям і з тою ж землею три рази оббігти поле, приказуючи кожним разом:
Агу, горобець,
і я молодець! (140).
До місяця приказувати, побачивши на повні:
Тобі, місяцю, з повні —
мені на здоров’ї.
Тобі, місяцю, посвітитися —
мені по світу надивитися,
добре находитися (20).
Новому місяцеві:
Молодик-гвоздик,
тобі роги красні,
мені очі ясні! (21).
На дощ (держаться здебільшого як дитячі співанки):
Ой дощику, накрапайчику, накрапай,
чорну хмару на [назва села]
наганяй! (196 — 7).
Іди, іди, дощику,
зварю тобі борщику,
сікни, рубни, дійницею,
холодною водицею.
Дощику, дощику,
зварю тобі борщику,
в новенькому горночку,
поставлю на дубочку,
дубочок схитнувся,
а борщик линувся —
цеброю, відром, дійничкою
над нашею пашничкою!
Аби перестав:
Не йди, не йди дощику,
Дам ти борщику,
Поставлю на дубонці,
Прилетять три голубонці,
Та возьмуть тя на крилонька,
Занесуть тя в чужиноньку (203).
Зійди, зійди, сонечко,
На татове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко (206).
1 До сих українських співанок Веселовський свого часу навів паралелю новогрецьку: «Вийди, сонечко, загрій мене, я несу тобі пиріжки, з медом і молочком, і залізним черпачком» (Раз., VIII, с. 301).
Замовляння більш складного характеру: від крові (фрагменти):
Там на горі тури орали,
Красну рожу сіяли —
Красна рожа не зішла! (38).
Ішли ліки,
через три ріки,
і лозу рубали,
і рожу сажали —
і рожа не принялась,
і кров унялась... (39).
Текло три ріки
під калиновий міст:
перва водяна,
друга молочна,
третя кровава.
Я водяну ізопью,
а молочну споживу,
а кроваву іспиню —
із сірого коня кров ізгоню (46).
Від гадюки:
Ой чи не в того лукомор’я зелена лоза —
Зелену лозу вітер сушить,
Вітер сушить — листи розносить:
Оден листочок у море впав,
Другий листочок до сердечка припав,
Третьому листочку рани лічити,
Рани лічити — рани курувати —
опубліковане ще Срезневським — може, підправлене; для порівняння друге:
На морі на лукомор’ї стоїть купа,
А на тій купі лежить гадюка,
Я тую гадюку посічу, порубаю
І щиреє серце N. N. замовляю (55).
Царице Лага, царице Лагице,
Збирай своє військо гадюцькеє й гадежське,
Збирай і спинай зуби, губи і уста
Од звіриного лиця,
На синім морі озираємна,
На озираємні грушевина,
На грушевині гніздище,
На гніздищі цариця Лага.
Од білої кості,
Од червоної крові
Раба божого N. (Чуб. 122).
Од урока:
У моря калина.
Під калиною дівчина.
Вона не знала ні шити, ні прясти,
Ні золотом гаптувати,
Тільки уміла від раба божого N.N.
Уроки і презори викликати і визивати,
На сухиї ліси посилати:
Уроки-урочища, чоловічі, жіночі й дитячі —
вам, уроки-урочища, у раба
божого N. не стояти,
жовтої кості не ламати,
червоної крові не пити,
серця його не нудити,
білого тіла не сушити, —
вам іти на мха,
на темні луга,
на пусті ліса! (74).
Од перелогів:
За лісом-перелісом там хатка стоїть,
А в хатці престол стоїть,
На престолі рукавиці гаманиці мені,
[А] перелоги — дідьк[ови] в роги:
Iдіть собі на мха, на болота,
На cухиї очерета,
На нициї лози.
Де півні не співають,
І півнячий голос не заходить —
Там вам питіння і їдіння,
І розкоші ваші.
(71 — поправляю явні помилки),
Від плачу дитині — хлопцеві:
Дубе, дубе, ти чорний,
У тебе, дубе, білая береза,
У тебе дубочки — синочки,
А у березочки дочки.
Тобі, дуб і береза, шуміть та рости,
а рожденому да хрещеному рабу божію N.
спать та рости.
Дитиш-дівчинї починають від берези і потім до дуба (7). На красу говорити дівчині ввечері:
Зорі, зірниці,
есть вас на небі три рідні сестриці,
четверта породжена, хрещена N.
Ідіть ви, зберіть ви красу,
покладіть на порожденну хрещену N.
Як ви ясні-красні межи зорями,
щоб була така красна N. межи дівками.
До сонця:
Сонечко ясне-красне,
освічаєш гори-долини,
освіти моє личко,
щоби моє личко було красне,
як сонечко.
Позбавлю я росу,
а збавлю з жінок... [пропущено]
з панів повагу,
з панів пиху,
з парубків гордість,
а з дівок красу...
(Очевидно, щоб покласти на дівчину N.).
Варіант повніший (до раннього сонця):
Добрий день тові, сонечко яснеє!
Ти святе, ти ясне-прекрасне,
Ти чисте, величне й поважне!
Ти освіщаеш гори і долини,
І високиї могили!
Освіти мене, рабу божу, перед усім миром...
Добротою-красотою,
Любощами й милощами,
Щоб не було ні любішої
ні милішої від раби божої
нарожденної і т. д. N.
Яке ти ясне, величне й прекрасне,
Щоб і я була така ясна, велична, прекрасна,
Перед усім миром християнським.
На віки-віків, аминь (Чуб., 93).
Обливаючись водою на св. Івана:
Добрий день, водичко-ярданичко,
Найстарша царичко!
Обливаєш гори, коріння, каміння,
Облий і мене, порождену, хрещену N.
Від усякої мерзи, від пагуби,
Абих така була чесна і велична, як весна!
Абих була така красна, як зоря ясна!
Як ся радують сій весні,
Так аби ся мені радували!
Аби була сита, як осінь,
А багата, як земля
(Шухевич, IV, 262).
На любов: Ввійти до води у півночї, положити на воду кладку, стати на неї босо, трястись і приказуватись:
Трясу, трясу кладкою,
кладка водою,
вода купиною,
купина чортами,
чорти козаком (таким-то) —
щоб його трясли-трясли,
та й до мене принесли:
до нарожденної, хрещеної,
молитвяної раби божої
дівчини [ім’я].
Варіант з Гуцульщини (на св. Андрія):
Андрію, Андрію,
Коноплі сію,
Дай ми, Боже, знати,
З ким їх буду брати:
Я трясу плотом,
А пліт болотом,
А сужений м...ми
Над моїми грудьми
(Шухевич, IV, 270).
Казати на дворі опівночі коло покуття:
— Добривечір тобі, огненний бугало!
— Здорова, нарожденна, молитвяна, хрещена раба божа, дівчино!
