Чвара королів (ЛП) - Мартін Джордж (электронные книги без регистрации TXT) 📗
— Моя ласка — навчити тебе дечого нового. Розв’яжи мені штани і потіш мене ротом.
— Ротом?
Його палець легенько ковзнув по її пухкеньких вустах.
— Та в тебе ж ротик просто для цього створений, люба моя. Дружина з солі не питала б, а робила, що кажуть.
Спершу вона бентежилася, але вчилася швидко, як на безголову дурепу. Це його втішило. Рот в неї був вогкий, теплий і м’який — такий самий, як дірка між ногами. А ще в такий спосіб він позбавив себе порожніх теревенів. «Може, колись я і справді лишив би її собі за дружину з солі», подумав він, вчепившись пальцями у її сплутане волосся. «Колись. Коли ми жили за старим звичаєм — бойовою сокирою, а не кайлом. І самі брали собі все, що хотіли: скарби, жінок, славу.» В ті дні залізяни не копали рудників; то була праця для бранців, привезених з битв — так само, як і жалюгідне длубання в землі заради вбогого врожаю або випасання кіз і овець. Справжнім ремеслом залізняка була війна. Потоплий Бог створив їх, аби набігати і гвалтувати, краяти собі королівства і писати свої імена вогнем, кров’ю та піснею.
Аегон Дракон знищив старий звичай, коли спалив Чорного Гарена, повернув Гаренове королівство річковим слабакам і зробив Залізні острови незначним задвір’ям велетенської держави. І все ж старі криваві оповідки ще переказувалися коло вогнищ з морського плавнику і димних коминів по всіх островах, навіть у великих кам’яних палатах Пайку. Теонів батько прозивався, окрім інших титулів, «Великим женцем», а за гасло Грейджої мали слова «Ми не сіємо».
Саме заради того, щоб повернути старий звичай, а не заради порожнього королівського титулу, князь Балон розпочав своє велике повстання. Роберт Баратеон з допомогою свого друга Едарда Старка поклав кривавий кінець усім його домаганням. Але зараз обоє були мертві. Замість них правили зелені хлопчаки, а держава, вибудувана Аегоном Завойовником, тріщала й репала по швах на клапті. «Настала пора», думав Теон, поки дочка капітана ковзала вустами по всій його чоловічій довжині, «моя пора, мій рік і мій день». Він лукаво вишкірився, уявивши собі, що скаже батько, коли Теон повідомить йому, що останній з синів, забраний в заручники ще дитям, досяг успіху там, де сам князь Балон зазнав поразки.
Найвище задоволення накотило, як штормова хвиля. Рот дівчини наповнився його сім’ям. Та здригнулася і спробувала відсахнутися, але Теон міцно тримав її за волосся. Опісля вона вповзла на ліжко поруч з ним.
— Чи потішила я вашу мосць?
— Потішила, — відповів він.
— На смак солонувате, — пробурмотіла вона.
— Як море?
Вона кивнула.
— Я завжди любила море, ваша мосць.
— Так само, як і я, — мовив він, ліниво граючись її соском між пальців. І не збрехав. Море для народу Залізних островів означало волю. Він геть забув про те, аж доки «Міраам» не підняв вітрила у Морестражі. Корабельні звуки збудили всі старі почуття; скрипіння дерева й линв, гучні накази капітана, ляскання вітрил, наповнюваних вітром — все те було йому знайоме, як биття власного серця, таке ж рідне та втішне. «Я мушу запам’ятати», присягнувся собі Теон, «і більше ніколи не віддалятися від моря».
— Візьміть мене з собою, ваша мосць, — благала капітанова дочка. — Навіть до замку не треба брати. Я можу жити в якомусь містечку як ваша дружина з солі.
Вона сягнула, аби попестити його щоку.
Теон Грейджой відкинув її руку вбік і зліз з ліжка.
— Мені місце на Пайку, а тобі — на цьому кораблі.
— Я не можу тут лишатися.
Він зав’язав штани.
— Чому це?
— З-за батька, — мовила вона. — Щойно ви поїдете, ваша мосць, як він мене покарає. Лаятиме і битиме.
Теон зняв з кілка на стіні кобеняка і накинув на плечі.
— Батьки — вони такі, — визнав він, застібаючи поли срібною пряжкою. — А ти йому скажи, хай радіє. Я тебе стільки разів гойдав, що ти напевно заважніла. Не кожному чоловікові дістається честь виростити королівського байстрюка.
Вона зиркнула на нього тупими очиськами, а він обернувся і пішов геть.
«Міраам» саме обходив порослий лісом мис. Попід стрімчаками, увінчаними соснами, на десятку рибальських байдаків витягали сітки. Далі в морі повертав через вітер досить великий коч. Теон пішов на ніс, щоб краще все роздивитися. Найперше він побачив замок — столець Ботликів. Коли Теон був малий, твердиня була вибудувана з колод, землі та плетених тинів. Але ту будівлю давно зрівняв з землею Роберт Баратеон. Князь Савейн звів нову кам’яну вежу з мурами, яка тепер і увінчувала вершину пагорба. З опецькуватих кутових башт звисали блідо-зелені прапори зі зграйками сріблястих рибок на них.
Під сяким-таким захистом невеличкого риб’ячого замку розташувалося селище Княж-Пристань, гавань якого юрмилася кораблями. Востаннє бачена Теоном, Княж-Пристань являла з себе задимлену пустку, вздовж кам’янистого берега якої впереміш лежали кістяки спалених лодій та розтрощених галер, наче рештки мертвих морських чудовиськ, а від будинків стояли самі руїни стін та лежав холодний попіл. Десять років по тому слідів війни майже не лишилося. Посполиті вимурували собі нові хатини з каміння від старих і нарізали нової дернини на дахи. Коло пристані стояла нова корчма, вдвічі більша за стару; нижній поверх її склали з тесаного каміння, а два верхніх — з колод. Щоправда, септ за корчмою не відбудували — від нього лишилася сама тільки семикутна основа. Схоже, гнів Роберта Баратеона позбавив залізян смаку до нових богів.
Теона більше цікавили кораблі, ніж боги. Серед щогл незліченних рибальських байдаків він побачив тирошійську торговельну галеру, що вивантажувала свій крам, а поруч — череватий ібенійський коч з чорним просмоленим коробом. Ще Теон помітив багато лодій, принаймні п’ять чи шість десятків; вони гойдалися у морі або лежали на всипаному камінням березі північніше від пристані. На деяких вітрилах виднілися знаки з інших островів: кривавий місяць Коливоротів, чорний, схоплений смугами бойовий ріг князя Дівера, срібну косу Харло. Теон пошукав поглядом «Тишу» дядька Еурона, та не побачив жодного сліду стрімкої й жахливо небезпечної червоної лодії. Але батьків «Великий кракен» з великим сірим тараном у подобі свого тезки стояв тут-таки серед інших.
Чи не передбачив князь Балон його повернення? Чи не скликав, бува, корогви Грейджоїв? Рука знову сягнула під кобеняка, намацала мішечок з промасленої шкіри. Про лист не знав ніхто, крім Робба Старка; нема дурних — довіряти таку таємницю птахові. Але ж князя Балона ніхто за дурня не тримає. Він міг би здогадатися, чому його син повертається додому через стільки років, і діяти відповідно.
Думка його не втішила. Батькова війна давно скінчилася, до того ж скінчилася поразкою. Наставав час Теона — час його задуму, його слави, а згодом і його корони. Але ж якщо лодії стоять у порті…
А може, то лише захисна пересторога, хто його зна. Захід власної безпеки, аби війна не перекинулася через море на острови. Старі люди норовом бувають сторожкі, а його батько вже старий, як і дядько Віктаріон, що очолює Залізний Флот. Щоправда, про дядька Еурона співали інших пісень, але ж «Тиші», здається, на припоні немає. «То й на краще», сказав собі Теон. «Швидше зможу завдати удару.»
Поки «Міраам» рухався до берега, Теон нетерпляче міряв кроками чардак і видивлявся на берег. Ясна річ, він не чекав побачити на пристані самого князя Балона, але ж батько міг би надіслати когось йому назустріч. Силаса Кислоротого, управителя. Князя Ботлика. Може, навіть Дагмера Репаного Жбана. Як добре було б знову побачити стару й жахливу Дагмерову мармизу. Адже майбутнє прибуття Теона не тримали в таємниці. Робб надіслав з Водоплину круків, а коли в Морестражі не знайшлося залізянських лодій, Язон Малістер вислав до Пайку ще й власних птахів, бо припустив, що Роббові могли загубитися.
І все ж Теон не бачив жодного знайомого обличчя, жодної почесної варти, яка б могла супроводити його з Княж-Пристані до Пайку. Самі лише хами сновигали туди-сюди у своїх хамських справах. Пришибні служки викочували барила вина з тирошійського торговця, рибалки горлали, продаючи сьогоднішній вилов, діти бігали та гралися навкруги. Жрець у рясі Потоплого Бога кольору морської води вів пару коней вздовж кам’янистого берега; над ним з вікна корчми вивішувалася повія, заклично гукаючи до перехожих ібенійських жеглярів.
