Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі (читать книги бесплатно полностью без регистрации .txt) 📗
— Що тут відбувається? Де вороги?
— Негайно виведіть людей із цього залу. Вони в небезпеці.
Обличчя командира почервоніло від злості.
— Я солдат, а не якийсь там вошивий пастух. Зедд процідив крізь зуби:
— А солдат і повинен перш за все оберігати людей. І якщо ти зараз же не виведеш людей із залу, я простежу, щоб ти і справді став пастухом.
Тут до солдата дійшло, з ким він, власне, сперечається. Командирський кулак бухнув в груди на знак вітання.
— Винен, чарівник Зорандер. І він повернув свій гнів на своїх людей:
— Викинути всіх звідси! Так ворушіться, кляті! Розгорнути стрій!
Очистити зал!
Солдати тут же перебудувалися, штовхаючи перед собою хвилю переляканих людей.
Зедд сподівався, що вони встигнуть звільнити зал, а потім, може, за допомогою солдат вдасться зупинити скрійлінга і порубати його на шматки.
Але вони не встигли.
Скрійлінг вискочив біля колони і метнувся чорною блискавкою… Крики, зойки, стогони вмираючих… беззахисні люди в паніці металися по залу… А скрійлінг реготав. І не було нічого жахливішого цього потустороннього, крижаного реготу…
Солдати спробували було навалитися всім скопом на скрійлінга, але той легко вирвався, розшпурлявши їх по залу. Серед збожеволілого натовпу солдати не наважилися використовувати сокири і мечі, а ось скрійлінгу явно нічого було боятися, і він невблаганно просувався крізь натовп, залишаючи за собою розтерзані тіла. Він накидався на будь-кого, хто зустрівся на його шляху, і рвав на частини.
— Прокляття! — Закричав Зедд і повернувся до Чейза. — Тримайся ближче до мене. Треба терміново кинути цю тварюку куди-небудь.
Зедд озирався в пошуках чогось підходящого і вирішив, що басейн, мабуть, те, що треба.
— Сюди! У басейн!
Басейн посеред майданчика яскраво висвітлювали сонячні промені, що лилося крізь отвір в куполі. У центрі басейну з води виступав чорний камінь, на камені — дзвін.
Золоті рибки ліниво плавали в теплій воді. Те, що творилося в залі, їх анітрохи не турбувало.
І тут у Зедда виникла ідея. Раз на скрійлінга не діє вогонь, слід спробувати щось протилежне. Зусиллям волі він зрікся всіх жахів, які відбувалися, простяг руки над водою, вбираючи все тепло. Над водою пробігли примарні мерехтливі хвилі. Зедд вбирав енергію, все посилюючи вплив… Здавалося, ще трохи — і марево пекуче спалахне.
— Коли скрійлінг кинеться на тебе, постарайся спихнути його в воду, сказав він Чейзу. Чейз кивнув.
Зедд порадів, що страж кордону не з тих, кому потрібно все сто разів пояснювати і хто витрачає час на непотрібні запитання. Чейз опустив Рейчел на підлогу і наказав їй встати за його спиною. Вона слухняно кивнула і, ні про що не питаючи, відступила назад, притискаючи до себе ляльку. В іншій руці вона тримала вогневу паличку. Зедд не забув відзначити, що Рейчел теж схоплює все на льоту, і звернув свій погляд у саму гущу сутички, туди, де метався чорний монстр, з нелюдською швидкістю завдаючи ударів. Зедд жбурнув вогненна кулю, прагнучи поцілити прямо в скрійлінга. Він знав, що вогнем йому не нашкодити, просто хотів його полоскотати і відвернути увагу на себе. Солдати з переляку відсахнулися.
Скрійлінг завмер і повільно повернувся до Зедда. З закривавленої пащі звисала відкушена рука. Там, де полум'я торкнулося скрійлінга, піднімалися хмарки пари. Побачивши чарівника, скрійлінг закудкудакав.
Солдати намагалися відтягнути людей подалі від місця сутички, але і ними вже опанувала паніка, і вони й самі були б раді опинитися подалі звідси. Зедд випустив по скрійлінгу кілька вогняних куль. Скрійлінг жартома відбивав їх, як дитячі м'ячики, кулі перетворювалися в снопи іскор і зникали. Зедд знав, що іншого ефекту він не доб'ється, але ж він хотів привернути увагу скрійлінга, і це йому цілком вдалося.
— Гей, Чейз! Увага! Приготуйся спихнути його в воду, — нагадав він Чейзу.
— Невже ти думаєш, що він від цього здохне?
— Там видно буде.
Жахливий скрегіт пазурів по камінню — і скрійлінг метнувся на них. З-під пазурів полетіли снопи іскор і осколки граніту. Зедд стріляв в скрійлінга щільними згустками повітря, з усіх сил намагаючись уповільнити його рух.
Після кожного удару скрійлінга відкидало на підлогу, але він тут же схоплювався, продовжуючи невблаганно наближатися. Чейз пригнувся, встав в бойову стійку, готуючись гідно зустріти противника. Тепер в руках стража кордону був не меч, а важка булава з шістьма гострими шипами.
Скрійлінг раптом зробив неправдоподібно величезний стрибок і, перш ніж чарівник встиг хоч якось відреагувати, регочучи і завиваючи, підім'яв його під себе. Впавши об землю, Зедд таки встиг накинути чарівну мережу, захистившись від кігтів і зубів, які з ляскотом зімкнулися в міліметрі від горла.
Чарівник і скрійлінг покотилися по підлозі. Вибравши момент, коли скрійлінг виявився зверху, Чейз обрушив булаву йому на голову. Скрійлінг відпустив Зедда і, завивши, кинувся було на Чейза, але Чейз завдав йому удару в груди, намагаючись відкинути подалі від Зедда. Пролунав хрускіт кісток. Але проклятій тварюці все було дарма.
Чорна лапа різко вдарила Чейза по ногах, він втратив рівновагу і впав.
Кігті скрійлінга вчепилися в нього… Зедд встиг очухатися і вдарив повітряним кулаком, думаючи, що, можливо, вдасться скинути скрійлінга в воду, але той, міцно вчепившись у Чейза, навіть не зсунувся з місця. Рейчел відважно зробила крок вперед і знову ткнула скрійлінга своєю паличкою. Скрійлінг завив від люті, охоплений полум'ям. Він метався у вогні, гарчав і шкірився.
Чейз заніс булаву і завдав йому нищівного удару в бік. Скрійлінг розтиснув пазурі, відлетів убік і впав прямо в басейн. Вогонь з шипінням погас, і з басейну повалила пара.
Зедд, ні секунди не зволікаючи, заморозив воду в басейні. Чарівний вогонь миттєво увібрав всю енергію, перетворивши басейн в каток. Ввібравши всю теплоту, вогонь погас, а скрійлінг вморозився в брилу льоду. Ну от і все.
Можна трохи перепочити. Несподівано навалилася тиша, що порушувалася лише стогонами поранених.
— Чейз, з тобою нічого не сталося? — Закричала Рейчел, насилу стримуючи сльози.
— Ні-ні, повний порядок, доню, — відповів він і спробував сісти.
Зедд щось міцно сумнівався, що це твердження відповідає дійсності. Напевно Чейз просто хотів заспокоїти Рейчел.
— Послухай, Чейз, мені треба надати допомогу пораненим, і я не хочу, щоб Рейчел на це дивилася. Ви могли б з нею влаштуватися на он тій лавці? Зедд вирішив схитрувати, адже інакше би не вдалося змусити Чейза спокійно посидіти, щоб Зедд міг оглянути його рани. Але схоже, це спрацювало Чейз покірно кивнув і попрямував з Рейчел туди, куди вказав йому чарівник.
Командувач і вцілілі солдати — всього лише сім чи вісім чоловік, закривавлені, в порваних кольчугах, — поспішили до Зедда, боязко позираючи на скрійлінга в льоду.
— Хороша робота, чарівник Зорандер. — У голосі командира тепер звучала непідробна повага. — От тільки постраждалих дуже багато. Деякі ще живі. Не могли б ви якось допомогти?
— Так, звісно. Я зроблю все, що в моїх силах. А ти тим часом накажи своїм людям зайнятися цією твариною. Не можна втрачати часу. Нехай візьмуть сокири і порубають скрійлінга на шматки, а то як би він не збагнув, що можна розтопити лід.
— А він що, все ще живий? Зедд пирхнув.
— Чим швидше ви це зробите, тим краще. Солдати вже тримали в руках бойові сокири з серповидними лезами і чекали тільки наказу командира.
Той дав знак, і вони побігли до скрійлінга, ковзаючи по льоду. Переконавшись, що наказ виконується, командувач запитав:
— Що це було, чарівник Зорандер? Зедд глянув на Чейза: той уважно прислухався до розмови.
— Це був скрійлінг.
Як завжди, Чейз ніяк не проявив своїх почуттів. Зате командувач був явно вражений.
— Скрійлінги вирвалися на свободу? Цього не може бути, чарівник Зорандер!
Зедд пильно подивився на бувалого воїна: шрами на обличчі свідчили про багато битв, де він бився, не шкодуючи життя, як і личить солдатові Д'хари. Те, що може налякати таку людину, повинно бути гірше смерті.
