Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Разное » Шмагія - Олди Генри Лайон (лучшие бесплатные книги .txt) 📗

Шмагія - Олди Генри Лайон (лучшие бесплатные книги .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Шмагія - Олди Генри Лайон (лучшие бесплатные книги .txt) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

І проґавив момент, коли Серафим відволікся.

– Це ти, Фарте? – й далі працюючи, запитав Нексус. – Давненько не з’являся, мандрівна твоя душа… Живий-здоровий, чи з привітом із того світу?

– Кхе-кхе, – скромно відгукнувся Андреа.

Зараз у нього з’явилася ще одна можливість насолодитися майстерністю начальника. Лагідний, разморенный чудовим дозвіллям, старий Серафим почав рухатися зі швидкістю агресивної кобри. Мабуть, лише дурнуватий вираз обличчя врятував чаклуна від удару грубою голкою в чоло. Голка танцювала небезпечний танець у пальцях лейб-малефактора, а гострі очиці-шильця хижо тицялися у вогненний коловорот.

– Отрок? – з батьківською добротою подивувався Нексус, і Андреа подумки вже поховав себе живцем Любий мій працьовитий отрок? Ти ба… Від кутка до кутка свище в Нексуса голка…

Він не дивлячись всадив голку поруч із ідолом у стільницю, насолодився луною віддаленого крику й перемістив голку в ліву п’яту воскової фігурки.

– Ти прийшов сказати старому хворому Серафимові «добраніч»? А перед цим зловив нашого доброго друга Фортуната й силоміць вивідав у нього таємницю «Простого Вервія»? Ти робиш успіхи, люб’язний отроче…

– Кхе, – засмучено доповів Андреа.

– Ти близький до істини, Серафимчику. Просто ти завжди був прихильник конкретних методів. Зловити, вивідати силоміць… До речі, поправ голку в п’яті: віск підтік, вона зараз випаде. Такі способи, як співробітництво та добровільна допомога, вічно вислизали від тебе.

Найближчий язик полум’я, гофрований і лимонно-жовтий, немов гладіолус «Гранд Променад», виткався біля Фортуната Цвяха. Витончений та іронійний, мисливець тримався браво, та було видно, якою ціною йому це давалося. Мускулюс придивився і виявив у «добровільного помічника» неабиякий тремор мани. З подібним тремором він стикався вперше, бо некомпетентний був у природі явища. Але одне знав напевно: звичайна втома навряд чи в змозі спричинити таке мерехтіння.

Тремор не вислизнув і від погляду лейб-малефактора.

– Консультанте Мускулюс, звольте доповісти! – казенним тоном звелів Серафим.

Старий накрив ідола кольчужною бармицею, здається, відірваною від обладунків у кутку – далекі крики миттю стихли – та приготувався слухати.

Мускулюс почав доповідати, збиваючись. Офіційна форма звертання була йому більш до вподоби, ніж капосна колискова. Та й перекласти відповідальність на тендітні плечі «Шкідника Божою Милістю» здавалося найкращим із варіантів. Мисливець на демонів мовчав, не втручався; лише зрідка вставляв короткі уточнення, уникаючи розповідати про себе. На середині доповіді Серафим Нексус звелів «отрокові» стулити рота й розкритися для зчитування. Мовляв, у словах правди нема. Він скінчив ознайомлення, хвилину-другу походив навколо столика. Краплі з клепсидри на той час пропалили кольчугу наскрізь, дісталися до ідола, та дідок не перешкоджав.

Він думав.

– Мій щирий друг і колега Просперо Кольраун у курсі? – нарешті запитав він.

– Певною мірою. Я зв’язувався з учителем учора. Зв’язатися знову?

– Не треба. Я сам знайду Альрауна, – лейб-малефактор без остраху назвав бойового мага прізвиськом, що дозволялося лише найближчим людям. – Що він наказав тобі?

Андреа тужно зітхнув, передчуваючи наслідки.

– Учитель наказав дізнатися всі обставини, які виявляться в радіусі досяжності. Без відриву від основної роботи.

– Ось і продовжуй. Доля вочевидь прихильна до тебе, мій хлопчику.

У останньому чаклун дуже сумнівався. Але сперечатися з начальством – справа невдячна.

– Насмілюся нагадати, пане лейб-малефактор, – кивком він вказав на Цвяха, який змінював кольори з лимонно-жовтого на густо-багряний. – Є підозра, що пан Фортунат – не хочу його скривдити – державний злочинець…

– Він правий, Серафимчику! – підтримав мисливець на демонів. – Твоя креатура гідна найвищих похвал: хлопець мало не скалічив мене. Що ж зі мною робитимемо?

Старенький Нексус посміхнувся з надзвичайною доброзичливістю:

– Я, голубчику, теж державний злочинець. Восьми держав і двох сатрапій. Це що, по-вашому, привід, щоб ухилятися від роботи? Фарте, ти відтепер у розпорядженні консультанта лейб-малефіціуму. З усіма наслідками, що з цього випливають. А тебе, отроче, прошу запам’ятати…

Погляд Нексуса затримався на стелажі з фоліантами в шкіряних палітурках.

– Без відриву від основної роботи. Зрозумів? Без відриву. Знаю я вас, ранніх…

Бідолаха Мускулюс не ризикнув повідомити дідкові, що основна робота встигла накритися мідною тацею. На щастя, полум’я почало вгасати, перериваючи зв’язок.

SPATIUM VIII

Стара добра баладка

(зі збірки «Перехрестя» Томаса Біннорі, барда-вигнанця)

Коли був зеленим, як в рясці вода –
Пиймо, куме, і час пролетить! –
Я з ранку до ранку віршата складав –
Налиймо по чарці, та хай нам щастить!
Гей, рима до рими, куплет до братка –
Пиймо, куме, і час пролетить! –
Жахався дехто мого кулака –
Налиймо по чарці, та хай нам щастить!
Я потім став гострим, як перець в борщі –
Пиймо, куме, і час пролетить! –
І двома кулаками як врізав – тріщи! –
Налиймо по чарці та хай нам щастить!
Нахабство та жарти, кумедний куплет, –
Пиймо, куме, і час пролетить! –
Сатира та фарс, фельєтон і памфлет, –
Налиймо по чарці та хай нам щастить!
Я виріс, як морква, на цілий город, –
Пиймо, куме, і час пролетить! –
Рукою твердою узявсь за перо –
Налиймо по чарці та хай нам щастить!
По слово в кишеню не лазив я, пане, –
Пиймо, куме, і час пролетить! –
Романи, романи й довіку романи –
Налиймо по чарці та хай нам щастить!
Тепер я старий, як димар на даху, –
Пий, дідусю, щоб дідько не вкрав! –
Чоло у зморшках, на пузі міхур –
Ще по чарці, й на цвинтар пора!
Та в вашім борщі хай кипить – не біда! –
Пий, дідусю, щоб дідько не вкрав! –
Мій перець із морквою, чиста вода –
Ще по чарці, гіп-гіп-ура!

CAPUT IX

«І я б хотів бійцям зарахувати бій за дівочу честь як подвиг та звитягу»

Надії не лишалося. Хоч усі обставини розслідуй без розбору. Вчитель Просперо на порох зітре, начальник Нексус попсує, як Вічний Мандрівець – звіра-гуманітерія. Потрапив ти, братику Андреа, в петельку, тільки не з м’якенької шкірки лілльчанок, а з бичачого «зашморгу, що зсихається в спеку». Дурневі зрозуміло: «крижаний дім» потік, замок-замовляння брутально зламано – і з відставними незайманками, втративши розум, захоплено кохається половина Фарбівної Слободи. Включаючи гвардійців. Точніше, гвардійці напевне були першими…

На жаль, Мускулюс вважався педантом. Виходить, був зобов’язаний переконатися особисто.

Хоча б для порядку.

– Прошу пробачення, майстре Фортунате, я мушу на хвильку відволіктися. На основну, так би мовити, роботу.

– Зрозуміло, колего!

Одна дозорна павутинка дивом вціліла. Обережно, щоб не обірвати, Андреа потягнувся вздовж ниточки до будинку Швелера. Тьмяний блиск. Іржа. До дірок прогнилі скоби-замовляння. Як не дивно, тримаються, на останній волосині. Чаклун мимохіть наклав поверх скоб добрячий шар відбудовної суспензії. Дурощі, звичайно. Старанність ідіота. Який сенс замикати скриню, коли все добро поцупили? Гаразд, дивимося далі. Арію «Плач за волоссям після бійки», виконує тенор-малефік. Дивимося, нюхаємо, слухаємо, слухаємо… Овал Небес! Насолода жадання обпалила небо хмільним сиропом із перцем. У ніздрі ввірвалися закляті еманації трьох спокусниць. По вухах ножем різонуло рипіння хистких моральних підвалин. Ефірна сенс-плева? Ціла! Цілісінька! Жодного розриву, жодної вади!

Перейти на страницу:

Олди Генри Лайон читать все книги автора по порядку

Олди Генри Лайон - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Шмагія отзывы

Отзывы читателей о книге Шмагія, автор: Олди Генри Лайон. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*