Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви - Гудкайнд Террі (полная версия книги txt) 📗
— Вільні, — кинув генерал Райбах варті. Солдати вдарили себе кулаками в груди і відійшли. Коли високі подвійні двері закрилися за ними. Магістр Рал подивився на Брогана, потім — на Гальтеро і нарешті зупинив погляд на Лунетті.
— Ласкаво просимо. Я Річард. А як звати вас?
— Лунетта, Магістр Рал. — Хіхікнувши, вона зробила незграбний реверанс.
Магістр Рал знову подивився на Гальтеро, і той збентежено переступив з ноги на ногу.
— Прошу вибачення, Магістр Рал, що мало не наїхав на вас сьогодні.
— Вибачення прийняті. — Магістр Рал посміхнувся якимось своїм думкам. — Бачите, як це просто?
Гальтеро промовчав. Магістр Рал перевів погляд на Брогана, і обличчя його стало серйозним.
— Пане генерал Броган, я хочу знати, чому ви викрадаєте людей. Тобіас розвів руками:
— Викрадаємо людей? Магістр Рал, у нас і в думках не було робити що-небудь подібне!
— Сумніваюся, що нас можуть задовольнити ухильні відповіді, генерал Броган. І ця риса у нас з вами спільна.
Тобіас відкашлявся.
— Мабуть, це якесь непорозуміння, Магістр Рал. Коли ми прибули в Ейдіндріл, щоб надати посильну допомогу у встановленні миру, то виявили, що в місті панує плутанина, а власті не діють. Тому ми запросили декого з мешканців до себе в палац, щоб вони допомогли нам розібратися з тим, що відбувається, і зрозуміти, з якими небезпеками ми можемо зіткнутися, тільки і всього.
Магістр Рал нахилився вперед.
— Єдине, чим ви цікавилися, це стратою Матері-сповідниці. Чому? — Тобіас знизав плечима:
— Магістр Рал, ви повинні розуміти, що для мене Мати-сповідниця завжди бути головною фігурою в Серединних Землях. І звістка про те, що її, можливо, страчували, для мене бути великим потрясінням.
— Половина міста була присутня при страті і могла розповісти вам про це.
Чому ви вважаєте за необхідне хапати людей на вулицях і допитувати їх про те, що відомо всім?
— Ну, іноді люди викладають різні версії однієї і тієї ж події, коли їх розпитуєш по одному. Вони її по-різному пам'ятають.
— Страта є стратаа. Що тут можна по-різному пам'ятати?
— Стоячи в дальньому кутку площі, ви не можете добре розгледіти, кого ведуть на плаху. Тільки ті, хто був у безпосередній близькості до ешафота, могли бачити її обличчя. До того ж у більшості своїй городяни ніколи не бачили поблизу Мати-сповідницю і не в стані поручитися, що це була саме вона. — Піймавши загрозливий погляд Рала, Броган поспішно пояснив:
— Бачите, Магістр, я сподівався, що ця страта могла бути ілюзією.
— Ілюзією? Майже все місто бачило, як Матері-сповідниці відрубали голову, — рівним тоном зауважив Магістр Рал.
— Іноді люди бачать те, що, на їхню думку, повинні побачити. Насправді це міг бути всього лише вміло розіграний спектакль, щоб дати Матері-сповідниці можливість врятуватися. У всякому разі, це було моєю надією.
Мати-сповідниця завжди боролася за мир. Народ піднісся б духом, дізнавшись, що вона залишилася жива. Вона була потрібною нам. Я хотів запропонувати їй свій захист, якщо б вона залишилася живою.
— Викиньте з голови марні надії і думайте краще про майбутнє.
— Але, Магістр Рал, адже до вас, напевно, теж доходили чутки про її втечу?
— Нічого подібного я не чув. А ви знали Мати-сповідницю?
Броган зобразив приємну посмішку.
— О, так. Магістр Рал. І дуже добре знав, скажу відверто. Вона не раз приїжджала в Нікобар, оскільки ми мали вплив у Серединних Землях.
— Он як? — Обличчя Магістра Рала було зовсім непроникним. — І як же вона виглядала?
— Вона була… Ну, у неї були… — Тобіас нахмурився. Він дійсно не раз зустрічався з Матір'ю-сповідницею, але зараз, на свій подив, зрозумів, що не може згадати, як вона виглядала. — Ну, її важко описати, і до того ж у мене погана пам'ять на такі речі.
— Як її звали?
— Звали?
— Так, як її ім'я? Ви сказали, що добре її знали. Так як же?
— Ну, її звали…
Тобіас знову нахмурився. Як це може бути? Він полює на жінку, яка є символом зла, яка небезпечніша всіх інших поплічників Володаря, — і, виявляється, не може згадати ні як вона виглядає, ні навіть її імені! Як тільки він намагався уявити собі її вигляд, думки відразу ж починали плутатися.
І тут Броган зметикував: чари уявної смерті! Адже Лунетта говорила, що, якщо вони дійсно були накладені, він швидше за все не зможет впізнати Мати-сповідницю. Звичайно, він ніяк не міг припустити, що заклинання зітре з пам'яті навіть її ім'я, але іншого пояснення не знаходилося.
Посміхнувшись, Броган знизав плечима:
— Мені дуже шкода, Магістр Рал, але, схоже, після вашої сьогоднішньої промови мізки у мене набакир. — Реготнувши, він постукав себе по лобі. — Здається, я старію. Пробачте мене.
— Ви хапаєте людей на вулицях і питаєте їх про Матір-сповідницю, тому що сподіваєтеся, що вона жива, і бажаєте запропонувати їй свій захист, але при цьому не можете згадати ні як вона виглядає, ні навіть як її ім'я? Погодьтеся, пане генерал, що найкраще це визначається словом «нісенітниця». І я змушений наполягати, щоб ви забули, як забули ім'я Матері-сповідниці, про ці безглузді пошуки і задумалися б про майбутнє свого народу.
Броган відчув, що у нього починає сіпатися щока. Він знову розвів руками.
— Але, Магістр Рал, як ви не розумієте? Якщо з'ясується, що Мати-сповідниця жива, це буде така удача! Якщо ви переконаєте її в своїй щирості і необхідності здійснення ваших планів, вона стане для вас безцінним помічником. Незважаючи на рішення, прийняте Радою, про яке, зізнаюся чесно, я не можу думати без здригання, багато людей в Серединних землях глибоко поважають Мати-сповідницю, і її підтримка сильно зміцнить їхній дух. Може бути — і це буде сильний хід, — Вам навіть вдасться умовити її вийти за вас заміж.
— Я повинен одружитися на королеві Галеї.
— Добре, нехай так — все одно, будь Мати-сповідниця жива, вона могла б надати вам істотну допомогу. — Пильно дивлячись на Магістра, Броган погладив шрам в кутку рота. — Як ви думаєте, Магістр Рал, є можливість, що їй вдалося врятуватися?
— У той час мене не було в Ейдіндрілі, але говорили, що її страту бачили тисячі людей. Вони впевнені, що вона мертва. Хоч я абсолютно згоден з вами, що, будь вона жива, кращого союзника мені не знайти, справа не в цьому. Чи можете ви назвати мені хоч одну причину, за якою всі, хто бачив страту, помиляються?
— Ну… Мабуть, ні, але я думаю… Магістр Рал вдарив кулаком по столу, і навіть його охоронці здригнулися від несподіванки.
— Досить! Не думайте, що я досить дурний, щоб мене можна було відвернути від справи подібними вигадками! Чи ви вважаєте, що я подарую вам якісь особливі привілеї за вашу пораду ганятися за примарою? Я ж сказав — ніяких привілеїв нікому! Ваша країна буде захоплена, як і всі інші!
Тобіас провів язиком по губах.
— Звичайно, Магістр Рал. Я зовсім не збирався…
— Якщо замість того, щоб думати про своїх людей, ви продовжите пошуки жінки, якій на очах у тисяч людей відрубали голову, то самі закінчите життя на вістрі списа!
Тобіас схилився в поклоні:
— Зрозуміло, Магістр Рал. Ми негайно відправимося в Нікобар, щоб передати ваші умови.
— Нічого подібного! Ви залишитеся тут!
— Але я повинен передати ваше послання королю!
— Ваш король мертвий. — Магістр Рал вигнув брову. — Чи ви хочете сказати, що маєте намір ганятися і за його тінню, вважаючи, що він ховається десь разом з Матір'ю-сповідницею?
Лунетта хихикнула. Броган метнув на неї розлючений погляд, і вона миттєво замовкла. Зусиллям волі Броган повернув на обличчя подобу люб'язної посмішки.
— Без сумніву, буде названий новий король. Нашою країною завжди правили королі. І цьому новому королю я збирався передати ваше послання.
— Оскільки новий король в будь-якому випадку буде вашою маріонеткою, не бачу сенсу у вашій поїздці. Ви залишитеся тут, в своєму палаці, поки не погодитеся прийняти мої умови.
Посмішка Брогана стала ширше.
