Час смертохристів. Міражі 2077 - Щербак Юрий Николаевич (читать книги txt) 📗
— Так це ви — агент Іоанн?
— Я ніколи не був і не буду нічиїм агентом, — смиренно, але твердо мовив отець Іван. — Хіба що агентом Христовим. Мене попросили дати консультацію — я дав. ДерВар просив.
— А хто ж, на вашу думку, керує цією спецоперацією? — поцікавився Гайдук.
— Тільки не Чикирисов чи Сансизбаєв. Це — дрібні сошки. Відбувається тотальна криміналізація світу. Збандичування суспільств. Знищення всіх моральних гальм. А головне — зникає страх Божий. Тому об'єднані сили зла знищують віру в Бога і страх перед ним. Знищують християнство. Перетворюють людей на звірів. Привчають до думки, що Бога нема, а Христос — то звичайна смертна людина. Але людська цивілізація не може триматися лишень на поліцейських законах, на правилах дорожнього руху. Вона тримається на вірі, страху і самообмеженнях. Кому це вигідно — ви самі бачите. Ви самі, пане генерале, віруючий?
— Не знаю, — знітився Гайдук. Йому соромно було ухилятися від відповіді чи жартувати під пильним поглядом отця Івана. — Мабуть, ні. Я далекий від церкви.
— Справа не в церкві. Не ми в ній, а вона в нас, — лагідно сказав священик. — Прийде час, і віра поселиться у вашій душі. Дозвольте, я благословлю вас.
Гайдук мовчки схилив голову й отець Іван перехрестив його.
Повернулися жінки, бо діти заснули, а Аскольд і Невінчаний випхали з обійстя п'яного коваля Миколу. Ликера поналивала у глиняні миски гарячого борщу, і обід відновився. Божена тепер сиділа навпроти Гайдука й намагалася не зустрічатися з ним поглядом. «Що сталося? — подумав він. — Треба поговорити з нею. Невже я щось не те скоїв?»
Після гарячої гречаної каші з домашньою ковбасою почали співати. Почала Ликера низьким («народним», як називав це Гайдук) контральто, а Григорій Невінчаний, який розцвів після братання з кривим Миколою, вторив їй баритоном. Потім отець Іван та Аскольд підхопили пісню. Тільки Гайдук та Божена не співали.
«Ой чий то кінь стоїть,
Що біла гривонька...
Сподобалась мені,
Сподобалась мені Одна дівчинонька,»
— виводили журливу мелодію Ликера і Невінчаний. Гайдук слів не знав і співати не вмів, але чому Божена не співала?
В ту хвилину, коли розчулений піснею Гайдук, наче в машині часу, поринув у далеке минуле цієї землі, він раптом побачив, що метрів за двадцять на старій груші, серед голих, безлистяних гілок, ховається дрон — удвічі більший, ніж вашінгтонський, сталево-сірий безпілотний розвідник-винищувач серії «Яструб» (Hawk), виробництва київського заводу «Артеміда».
Гайдук тихо, наче нічого не сталося, підійшов до маленького столика, заставленого дарами ВІРУ. Невінчаний залишив на лавці сумку, в якій вони принесли подарунки. Повернувшись спиною до дрона, Гайдук намацав у сумці реактивний пістолет «Кліппер» з самонавідними малими ракетами «Оса». В понеділок їздили з «Кліппером» на польові стрільби, і ця експериментальна зброя, здобута Невінчаним прямо у житомирському КБ, сподобалась Гайдуку. Вистрілив з-за стійки, на якій тримався дах літньої кухні.
За столом співали так голосно і натхненно, що ніхто не почув тихого пострілу. «Оса», за якою тягнувся ледь помітний димний слід, прокреслила алогічну траєкторію, злетівши високо в небо, а потім стрімко, мов шуліка, впала на висхле дерево, де завис дрон. Безпілотний вбивця явно не чекав атаки і почав тікати з запізненням туди, де кінчався провулок Лесі Українки й починався лан О'Коннела. Метрів за сто від Аскольдової садиби дрон вибухнув. Уламки вогняним дощем впали на землю. «Хоч би пожежі не наробити», — подумав Гайдук.
За столом побачили спалах.
— Що це? — спитав отець Іван.
— Феєрверк, мабуть, — відповів Аскольд. — Діти пустують.
Невінчаний запитально подивився на Гайдука, який уже повернувся до столу, але нічого не сказав.
Згасаючий день наповнювався сутінками, перші зорі проступили на небосхилі. Гайдук і Невінчаний почали прощатися. Аскольд, отець Іван і Божена вирішили провести гостей до КПП.
Вийшло так, що Гайдук трохи відстав і опинився поряд з Боженою.
— Ви хотіли поговорити...
— Це довга розмова. Іншим разом, — вона глянула йому у вічі, й він відчув, що йдеться про щось дуже важливе.
Йшли мовчки, потім він узяв її руку. Божевільна ідея стрельнула йому в голову.
— Хочете... піти звідси? — спитав, не дивлячись на дівчину. Вона міцно стиснула його руку.
— Хочу.
— Можете пожити в мене. Поїхали зараз.
— Ні, ні, зараз я не можу, — злякалася Божена.
— Коли?
— Через кілька днів.
— Добре.
— Але це непросто — тихо мовила вона. — Зрозумійте: ми — в'язні. Мене так просто не відпустять.
— Владнаємо, — жорстко сказав Гайдук. — Поки це в моїх силах.
Йому захотілося покласти долоню на її волосся. Ледве стримав себе.
Отець Іван благословив гостей на дорогу.
Офіцер ДерВару на КПП виструнчився, побачивши Гайдука.
Коли виїхали на окружне шосе, Гайдук сказав Невінчаному:
— Прошу викликати на вівторок директора заводу «Артеміда». Вони випускають антикварну продукцію. Удвічі важча і утричі повільніша, ніж американська.
43.
16 червня 2010 р.
Абсолютно таємно
Один примірник
Особисто Його Ясновельможності
Гетьману України,
Генералу армії Кузьмі-Данилу Махуну.
ДОПОВІДНА ЗАПИСКА
Я б ніколи, не наважився написати цю доповідну, якби не дві обставини: посада, яку обіймаю з Вашої волі, і Ваша згода вислуховувати мене тоді, коли цього вимагають надзвичайні обставини.
Мій досвід політично-державної діяльності у вищому ешелоні влади ще дуже короткий, і я міг би утриматися від власних суджень і рекомендацій, якби не смертельна загроза, що нависла над державою, народом і Вами особисто. Негайно після призначення мене на посаду Вашого радника з питань національної безпеки, я скликав спеціальну аналітичну групу з експертів ВІРУ, ДерВару, Генерального штабу і деяких незалежних think-tanks, які, працюючи
в жорсткому режимі лімітованого часу по 12 — 14 годин на добу, без вихідних днів, підготували спеціальну доповідь «Про стан справ у державі» (Доповідь додається).
Я ж візьму на себе сміливість узагальнити основні ідеї і представити їх на Ваш розгляд.
Виборча кампанія 2078 року надає Вам унікальний шанс — або увійти в історію України як справжній реформатор, великий державний діяч, або — вибачте — як черговий лузер, за часів якого Українська держава може припинити своє існування. Назву п'ять причин, які можуть призвести до цього:
1. Геополітична ситуаиія в світі, що різко змінилася внаслідок розпаду Російсько ї держави і відходу більшої частини її територій та природних ресурсів до володінь Чорної Орди, Піднебесної Імперії, та частково Японії.
Наша безпековІЇ ситуація стрімко погіршується, оскільки триваюча ланцюгова реакція Четвертої Глобальної Війни незабаром має скінчитися вибухом, що призведе до страшних втрат людства, руйнування світового економічного потенціалу, хаосу і знищення ряду держав, утому числі України. Глобальну кризу наближає агресивність та ідеологічна непримиренність Чорної Орди, нестабільність Організації Глобальної Безпеки, яка, фактично, поділена на три групи держав, послаблення світових позицій Конфедерації Держав Північної Америки, невизначеність позиції Піднебесної Народно-демократичної Імперії.
2. Регіональна ситуаиія України. Після перемог в українсько-румунській (2048—2052 pp.) та українсько-московській (2068—2070 pp.) війнах, досягнутих під Вашим керівництвом, за останні два роки регіональне становище України значно погіршилось. Ми так і не стали членами жодної глобальної/регіональної організації (нагадати хоча б пропозицію Польщі і Греції приєднатися до об'єднання ЕллаПол — союзу держав південних і північних морів, небажання вступити до європейської частини ОГБ чи стати союзником американської Конфедерації і т.д.).
