Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно серию книг .txt) 📗
Зедд сердито подивився на нього:
— А тепер дивіться сюди…
— Чому б вам не спішитися, як я кажу, і не вийти на світло, щоб я роздивився вас покращее, і не відповісти на деякі питання?
Приречено зітхнувши, Зедд зліз з коня і підбадьорливо поплескав Павучиху по шиї. У Павучихи, гнідої кобили, по крупу йшли чорні, схожі на павутину, тонкі смуги, завдяки яким вона і отримала свою кличку. Молода, сильна, розумна і добродушна, конячка була відмінним компаньйоном. Вони з Зеддом на пару через багато що пройшли.
Зедд вступив в коло світла від багаття і запалив вогонь в долонях. Солдати витріщили очі. Зедд сердито подивився на них.
— У мене є свій вогонь, раз вже вам потрібно трохи краще мене розглянути. Це покращує ваше зір, сержант?
— Е-е… Так, добродію! — Гаркнув сержант.
— Та вже дійсно покращує, — вимовила ступити в коло світла жінка. — Чому ви відразу не закликали Хань і не продемонстрували ваше мистецтво? — Вона махнула рукою в темряву, ніби наказуючи іншим розслабитися, після чого чемно посміхнулася. — Ласкаво просимо, чарівник.
Зедд відважив поясний уклін.
— Зеддікус Зу'л Зорандер, Чарівник Першого Рангу, до ваших послуг…
— Сестра Філіпа, чарівник Зорандер. Я помічниця ігумені.
Підкоряючись її жесту, сержант взяв з рук Зедда вуздечку й повів коня геть. Зедд ляснув його по спині, показуючи, що не ображений, потім поплескав Павучиху — мовляв, все гаразд, вона може йти з сержантом.
— Поводьтеся з нею якомога краще, сержант. Павучиха — мій друг.
Сержант відсалютував, притиснувши кулак до серця.
— З нею будуть обходитися як з другом, добродію. Коли солдат повів кобилку, Зедд запитав:
— Аббатиса? Яка саме? — Вузьколиця сестра склала на грудях руки.
— Абатиса Верна, зрозуміло.
— Ах так, звичайно. Аббатиса Верна.
Сестри Світла не знали, що Енн жива. У всякому разі, була жива, коли Зедд бачив її востаннє кілька місяців тому. Енн з допомогою дорожнього щоденника повідомила Верні, що жива, але просила поки тримати це в таємниці. Весь цей час Зедд сподівався, що Енн провернула те, що задумала в таборі Імперського Ордена, і засмутився, дізнавшись, що нічого в неї не вийшло. Хорошого це їй не обіцяло.
Зедд не дуже любив сестер Світла — багаторічну неприязнь не так-то легко забути, — але почав поважати Енн як жінку рішучу і зібрану. Втім, він як і раніше дуже скептично ставився до деяких її переконань і цілей, хоча і знав, що в кінцевому підсумку у них з Енн багато спільного. Про решту сестер Світла він цього сказати не міг.
Виглядала сестра Філіпа як жінка середніх років, але у сестер не зрозумієш. Можливо, вона прожила в Палаці Пророків лише рік, а може — століття. Темноока, з високими вилицями, вона володіла вельми екзотичною зовнішністю. Рухалася сестра Філіпа, як рухаються зазвичай зарозумілі жінки — пливла, мов лебідь.
— Чим можу служити, чарівник Зорандер?
— Зійде й Зедд. Ця ваша аббатиса не спить ще?
— Не спить. Сюди, Зедд, будьте ласкаві. Він пройшов за жінкою, рушивши до темних силуетів наметів.
— Тут є що-небудь пожувати?
Вона обернулася:
— Так пізно?
— Ну, я досить довго їхав… І не так вже й пізно ще, а?
Сестра зміряла його оцінюючим поглядом.
— Я вірю, що пізно не буває ніколи, згідно з вченням Творця. І виглядаєте ви охлялим — від довгої подорожі, не сумніваюся. — Її усмішка злегка потеплішала. — Їжа готова завжди. Наші солдати ведуть і нічні дії, вони мають потребу в їжі. Вважаю, що зможу для вас що-небудь знайти.
— Було б дуже люб'язно з вашого боку, — радісно прочирикав Зедд, буравлячи її спину сердитим поглядом. — Але я не худий. Я жилавий. Багато жінок знаходять худорлявих чоловіків привабливими.
— Правда? Ніколи не знала.
Ці сестри Світла — зарозумілі зарази, понуро подумав Зедд. Протягом тисячоліть поява в Новому світі означала для них смертний вирок. Зедд завжди був трохи більше поблажливий. Але ненабагато. У минулому сестри приїжджали в Новий світ з однією лише метою — викрадати хлопчиків, наділених магічним даром. Сестри заявляли, що тим самим рятують їх. Але Зедд вважав, що чарівників повинні вчити чарівники. І якщо сестри приїжджали в Новий світ, щоб відвести хлопчика за великий бар'єр у Палац Пророків, вони, на думку Зедда, здійснювали найтяжчий злочин. Саме за цим вони приїхали сюди минулої зими і забрали Річарда. І якраз сестра Верна захопила Річарда і відвезла в Старий світ. Живучи під закляттям Палацу, він запросто міг застрягти там на сторіччя. Хай вже Річард встановлює з сестрами Світла дружні відносини, ну їх.
Втім, якщо бути чесним, у сестер теж є привід косо поглядати на нього, Зедда. Зрештою, саме він сфабрикував те заклинання, за допомогою якого Річард зруйнував їх Палац. Але і аббатиса Енн теж брала в цьому участь — адже вона розуміла, що це єдиний спосіб перешкодити Джегану захопити Палац і скористатися пророцтвами, що зберігалися там.
Всюди по табору бродили вартові. Здоровенні солдати. У кольчугах і шкіряних обладунках вони являли собою солідне видовище. Ковзаючи в пітьмі, вони бачили всіх і вся. У таборі було відносно тихо, враховуючи його чималі розміри. Звуки багато можуть видати ворогові. Не так-то просто змусити таку кількість людей дотримуватися тиші.
— Я рада, що перший візитер, наділений даром, виявився другом, — сказала сестра.
— А я радий, що наділені даром допомагають вартовим нести службу. Є різновиди ворожих набігів, які звичайні вартові не в змозі помітити. — Зедд не знав, чи дійсно вони готові відбити такого роду набіги.
— Якщо буде задіяна магія, ми її розпізнаємо.
— Гадаю, ви весь час за мною стежили.
— Так, — кивнула сестра Філіпа. — Як тільки ви проминули лінію пагорбів.
— Так? — Зедд почухав підборіддя. — Чимала відстань.
— Чимала, — задоволено посміхнулася сестра Філіпа. Він озирнувся і подивився у темряву.
— Вас двоє. Дуже добре. — Вона завмерла і повернулася до чарівника:
— Обидві? Ви знали, що нас дві? — Зедд невинно посміхнувся:
— Ну звичайно! Ви просто стежили. А вона слідувала трохи позаду, заготовляючи деякі дрібні капості на випадок, якщо я опинюся ворогом.
Сестра Філіпа здивовано моргнула.
— Приголомшливо. Ви відчули, як вона торкається свого Хань? На такій відстані? — Зедд самовдоволено кивнув.
— Я став Чарівником Першого Рангу не за те, що жилавий.
Нарешті посмішка сестри Філіппи зробилися щирою.
— Я рада, що ви прийшли як друг, а не як ворог.
Сестра навіть не підозрювала, наскільки вона права. Зедд володів чималим досвідом в малоприємній, брудній справі: застосуванні магії у війні. Під'їхавши до табору, він побачив проломи в обороні і слабкі місця в засобах застосування магії. Вони не ставили себе на місце супротивника, не вміли думати, як він. Будь Зедд ворогом, в таборі би вже давно почався переполох, незважаючи на всі їхні приготування до зустрічі з чарівниками.
Сестра Філіпа повела його далі. Крокуючи по д'харіанському військовому таборі, Зедд почував себе дещо незручно, хоча й добре знав, що вони воюють на одній стороні. Дуже довгий час д'харіанці були для нього смертельно небезпечними ворогами. Річард все змінив. Зедд зітхнув. Іноді він думав, що Річард цілком здатний подружитися з громом і блискавкою і запросити їх на обід.
Всюди темніли намети і фургони. Списи і піки стояли акуратними рядами. Деякі солдати спали, інші сиділи в темряві, тихо перемовляючись і неголосно сміючись.
Всюди ходили патрулі, Зедд відчував їх дихання, але в темряві не міг розгледіти облич.
Вартові охороняли всі підходи. Кострів в таборі було зовсім небагато, причому в основному сигнальні, розпалені в стороні від основних сил, а більшу частину табору покривала тьма. У деяких арміях ночами виконували багато роботи, ремонтуючи або виготовляючи необхідні предмети, і солдатам дозволялося робити що хочуть. Ці ж люди вели себе тихо, і розвідники мало що могли дізнатися. д'харіанці були відмінно навчені, дисципліновані, професійні солдати. На відстані розміри табору визначити було важко. Насправді ж він був величезним.
