Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович (книги без регистрации бесплатно полностью .TXT) 📗
В справі київськіх стрільців гетьман післав до Київа товариша Ів. Волевача, щоб підшукати для них ґрунти під садиби і ріллю, і що він напише, з того можна буде обміркувати. Але посли не задоволилися сим і вичитали дуже гостру науку за те що на вчорашній авдієнції писар і осавул “говорили розвратно и шюмно”, так що викликали сумнів що до своєї вірної служби. Нині ти клявся, що вірно служиш вел. государеві, а вчора говориш на всякий розврат і непристойні слова видумуєш”. Писар просив на нього не сердитись, бо він говорив так з гетьманського наказу, против гетьманського наказу инакше говорити йому було неможна,-“а більш усього перешкоджає в тім осавул Ів. Ковалевський-дуже суперечиться в тім зі мною перед гетьманом; може б йому якийсь дарунок дати, щоб у тім не чинив перешкоди”.
Посли домагались закінчення своїх переговорів-щоб гетьман на всі пункти дав відповідь на письмі й відправив їх не затримуючи. Писар обіцяв то гетьманові переказати 14).
Наступного, 25 н. с. червня Виговський прийшов і повідомив, що гетьман велів приготовити листа цареві і відправити послів, а відповідей на письмі дати не може, бо такого звичаю нема: “Що гетьман говорив з вами в господарських справах, ви то вел. государеві передасте і без листу”. Посли настоювали, щоб таки дано їм ті писані відповіди, аби гетьман потім від своїх слів не відрікався: Те що говорено гетьманові, він позабував, а як буде “отвЂтное писмо и ему рЂчей своих отмЂнить будет нельзЂ”. Намовляли також писаря, щоб він видав їм листи цісаря, шведського короля, Ракоція, хана, господарів, і всякі вісти. Писар обіцяв-“хоч би прийшлося від гетьмана й постраждать”, і того ж дня приніс 9 листів в ориґіналах і кілька копій, між ними вірчі листи Парчевича, Лілієкрони, Шебеші й ин. і сказав такі вісти: король з посполитим рушеннєм іде під Камінець, з ним 18 тис. цісарського війська, і гетьмани коронні стягають військо. Гетьман велів Антонові Ждановичу йти також туди, шведське військо піде з ним також 15).
Нарешті 28 червня н. с. після обіда прийшов Ковалевський, і запросив на відправу-“на отъЂздЂ поеднатца”, як се записує звідомленнє,-“а лист до цар. вел. і відпуск ваш зовсім готов”.
Церемонія була дуже коротка. Гетьман взявши від писаря листа передав його Бутурлину з етикетальними вірнопідданчими фразами: “Ми його цар. вел. служити і всякого добра хотіти і против неприятеля стояти і битись і кров свою проливати, не жалуючи голови своєї готові, і від царської високої руки не відлучимось”.. Посли прийнявши листи поїхали до дому, провожав їх Ковалевський, а згодом прийшов Виговський-з прощальними дарунками від гетьмана-по коневі окольничому, його синові й дякові, і грошима окольничому на 20 рублів, а дякові на 13. Потім іще підписок Федцкович приніс від Виговського два листи “вістові”, і посли поїхали. Проважали їх Виговський і осавул Мисько верст з 5, “і поклонившися звичайно і попрощавшися, поїхали назад” 16).
Примітки
1) Тамже с. 573-5.
2) Дяк старався передати сю промову з захованнєм виразів гетьмана, але вийшло місцями незнати що: так тут “Трактую певне, иж єсмь я и ин нихто живущій в М. Россії”.. Але зміст ясний.
3) Слова сього нема в тексті, але потреба його ясна.
4) Розуміти-подаючи цареві надії на Польське королівство.
5) Карло і Ракоцій.
6) Акты Ю. З. Р. III. с. 575.
7) Сі виводи були вже подані вище, с. 1103, як і відповіди на них гетьмана і я тут їx не повторяю.
8) Вираз неясний: чи тоді як військо збереться в похід, чи після походу; з змісту друге здавалось би правдоподібнішим.
9) Акты III с. 576-8.
10) Вище с. 1568.
11) Акты III с. 579-80.
12) Тамже с. 582.
13) В друкованім (583. І) тут єсть прогалина-її доповнює текст статейного списку в Малор. пр. ст. 5833/22 л. 84: “а которые будут самовольники без его, гетманскова росказанья в воеводства и волости цар. в-ва въезжают я меж царскими людями...”
14) Акты III с. 583-4.
15) Акты XI с. 684-5.
16) Акты XI с.685-8.
ВІДОМОСТИ ПРО СИТУАЦІЮ, ЗІБРАНІ ПОСОЛЬСТВАМИ — ВІЙНА І ДИПЛЬОМАТІЯ.
Листа гетьманського до царя, післаного з Бутурлиним, не ммаємо. Відомости Бутурлинової реляції доповнюються з одної сторони його реляціями, післаними цареві підчас посольства (в посольсьскім звідомленню заховалось їх три) 1), з другої-звідомленнями Лілієкрони, Шебеші і Данила, що пробували у Чигрині в тім же часі 2). Починаю з тих реляцій. Політична ситуація, за відомостями зібраними послами, в середині й другій половині червня н. с. представлялася так:
Від Ждановича давно не було вістей, мабуть він під Пинськом або під Берестєм. Стоять з ним війська: мунтянське, волоське, шведське і семигородське, бють і громлять неприятелів царських Поляків: вони з усіх городів тікають, ніде не приймають битви. Корунне військо втікало до Замостя, до Камінця Подільського, до Львова, під Сокаль і на Волинь; під Сокалем стоїть невелике військо з гетьманами коронними, а литовський гетьман утік за Німан, не давши бою під Берестєм, і тепер там, в Берестю залога Ракоцієва. Відомости про пляни союзників дані підписками і ріжною старшиною (знатные люди) потверджували те, що розповів батько писаря. Ждановича виправлено в січні (с. с.) з таким дорученнєм: зійшовшися з Ракоцієм і з військом мунтянським і волоським іти на польські городи, сі городи воювати і займати (засЂдати). Договір з Ракоцієм на тім: городи по Вислу, де жили благочестиві руські люде і (православні) церкві були, мають бути прилучені до козацьких городів 3). Волоський господар прислав 6 тис., мунтянський 3 тис., під умовою що військо Запорізьке і Ракоцій за те буде їх боронити від кожного неприятеля: коли наступлять на них Турки або Татари, Запорозьке військо і Ракоцій будуть з ними разом стояти і їм помагати; а на коронні городи оба господарі ніяких претензій не мають.
Шведський король довідавшися про сей похід і пляни Ракоція на Польське королівство (хочет быти на корунЂ Польской королем), присилав до гетьмана своїх післанців 4), прохаючи щоб городів де стоять шведські залоги союзники не зачіпали й не воювали, а він сам з військом бранденбурського курфірста буде разом з козаками воювати польські городи. На плян Ракопія-стати польським королем шведський король не погоджується, і сам таких претензій не має, а стоїть за те, щоб Польщу як державу скасувати (“снести б Коруна вся”), а польські володіння поділити “за промысл войсковой”, як воєнну здобич-котрі землі кому зручніш (кому гдЂ сручнЂе). Гетьман пристав на сей плян повної ліквідації Польщі 5) і поділ її земель-“чтоб Коруна Польская рознести”: як знищать польські сили до останку і по всіх городах поставлять свої залоги, тоді гетьман, шведський король і Ракоцій поділять між собою городи-“котрі городи кому будуть зручніші”. Але Ракоцій на се не погоджується, “щоб Корона перестала іменуватись”, хоче бути на королівстві польськім, іменуватися королем польським і венгерським. Кінець кінцем шведський король се віддає цілком на волю гетьмана 6).
Досі союзні війська повоювали Велику й Малу Польщу і городи забрали по Берестє Литовське, де поставили залогу Ракоція. Польське і Литовське військо, як сказано, розбіглось, але королеві, що пробував на шлезькій границі, цісар уже прислав 6 тис. війська, і можна сподіватись іще більшого. В Камінці Подільськім польське військо чекає в поміч собі Турків, Кримців і Ногайців.
Хан і нуреддін уже виступили на поміч Полякам і стоять від Чигрина тільки в 20 милях. До гетьмана хан прислав післанців з повідомленнєм, що султан велить йому йти війною на Волохів, Мунтян і Венгрів, воювати їx і в полон забирати, за те що пішли на Поляків без дозволу султана. Хан кличе гетьмана йти з ним “по прежней своей дружбЂ”-воювати разом, а коли не піде, хан має наказ іти на нього самого 7).
