Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів - Гудкайнд Террі (книги бесплатно без онлайн .txt) 📗
— Той чоловік, який втік з ями, мертвий. Все скінчено.
Зітхання полегшення пролунали по всьому коридору, але капітан продовжував заклопотано дивитися на Келен.
— Вам потрібен цілитель, Мати-сповідниця.
— Пізніше. — Келен рушила до сходів. Надін не відставала. — Давно вона замовкла, капітан?
— Близько години тому.
— Значить, відразу, як помер Марлін. Спустіться з нами і візьміть з собою пару солдатів, щоб витягнути Кару наверх.
Кара як і раніше лежала в дальньому кінці підвалу, біля стіни. Очі її були закриті, і хоча вона більше не кричала, її била сильна дрож.
Вона захлиналася блювотою.
Келен схопила її за плече і перевернула на бік.
— Відкрий їй рот!
Надін точним рухом натиснула Каре на щелепу і на підборіддя. Келен сунула пальці в рот Каре і прочистила горло.
— Дихай! — Закричала вона. — Дихай же, Кара! Дихай!
Надін грюкнула Морд-Сіт по спині; Кара закашлялась і хоча слабо, але задихала.
Але її продовжувала бити дрож, і вона не приходила до тями.
— Я піду принесу мою сумку, — заявила Надін.
— Що з нею?
— Не знаю. Якийсь напад, і його треба зупинити. Можливо, мені вдасться. У мене в сумці є потрібні трави.
— Покажіть їй дорогу! — Наказала Келен солдатам. — І залиште мені факел.
Надін і двоє солдатів помчали до сходів; по дорозі один з солдатів ввіткнув факел в підставку.
— Мати-сповідниця, — звернувся до Келен капітан Харріс. — Нещодавно в Залі прохань з'явилися Рауг'Мосс.
— Що?
— Рауг'Мосс. З Д'хари.
— Я нічого не знаю про Д'хару. Хто це такі?
— Закрита секта. Про них навіть ми знаємо небагато. Рауг'Мосс тримаються замкнуто, і рідко виходять…
— Ближче до справи. Що йому потрібно?
— Це особисто один з верховних жерців Рауг'Мосс. Рауг'Мосс — цілителі. Він заявив, ніби відчув, що Магістр Рал став новим Владикою Д'хари, і прийшов запропонувати свої послуги своєму новому Магістрові.
— Цілитель? Так що ж ви стоїте? Швидше ведіть його сюди! Можливо, він допоможе.
Капітан відсалютував і побіг виконувати наказ. Келен поклала голову Кари собі на коліна і міцно обійняла Морд-Сіт. Вона не знала, що ще можна зробити.
Келен вміла вбивати людей, але поняття не мала, як їх лікувати. А їй так набридло вбивати! Якби вона навчилася лікувати людей, як Надін.
— Тримайся, Кара, — шепотіла вона, колисаючи тремтячу Морд-Сіт. — Зараз прийде допомога. Тримайся!
Вона подивилася на протилежну стіну, де блискавки Марліна висікли слова.
Вона знала майже всі мови Серединних Земель — але уявлення не мала про древнєд'харіанську мову. Це був мертва мова, і знали її одиниці людей.
Річард вчить древнєд'харіанський. Вони з Бердіною разом перекладають з древнєд'харіанського щоденник, знайдений в замку — щоденник Коло, як вони його називають, — який написаний під час великої війни три тисячі років тому. Річард, напевно, зможе прочитати вибите на стіні пророцтво.
Вже краще б він не міг. Їй зовсім не хотілося знати, про що воно говорить. Від пророцтв вічно одні неприємності. Вона гнала від себе думку, що Джеган напустив на них якісь невідомі напасті, але підстав сумніватися в його словах не знаходила.
Притулившись щокою до волосся Кари, вона закрила очі. Вона боялася, що Кара помре. Келен сама не розуміла, чому ця жінка раптом опинилася їй так дорога. Може, тому, що у Кари, крім неї, більше нікого немає? Он солдати навіть не потрудилися спуститися і подивитися, чому вона перестала кричати. Вона могла б захлинутися блювотою. Померти від такої нісенітниці, не від якоїсь там магії, — лише тому, що її співвітчизники злякалися. Невже їм всім наплювати, помре вона чи ні.
— Тримайся, Кара. Ти мені дорога. — Келен ніжно прибрала волосся з розбитого чола Кари. — Ти дорога мені. Я хочу, щоб ти жила.
Келен стискала її в обіймах, немов намагалася втиснути в неї свої слова, свою турботу про неї. Вона раптом зрозуміла, що вони з Карою дуже схожі. Кару вчили вбивати людей, і Келен, якщо подумати, така ж. Вона своєю магією руйнує людський розум. Звичайно, заради того, щоб врятувати інших, але все одно вбивство залишається вбивством. А Морд-Сіт мучать і вбивають людей заради того, щоб допомогти своєму Магістрові, заради того, щоб оберігати його життя, — а він в свою чергу рятує життя жителям Д'хари.
О добрі духи, невже вона нічим не відрізняється від цієї Морд-Сіт, яку Річард намагається витягнути з безодні божевілля?
Обіймаючи Кару, Келен відчувала, як вдавлюється в груди ейдж Денни.
Може бути, вони сестри по ейджу не тільки через те, що обидві носять його?
Якби Кара на самому початку вбила Надін, переживала б вона, Келен, через це? А Надін допомагає людям, не вбиває їх. Не дивно, що Річарда до неї тягнуло.
Келен змахнула з лиця сльози.
Її плечі поникли. Все тіло боліло. Найбільше в цю хвилину Келен хотілося опинитися в обіймах Річарда. Вона розуміла, що він розсердиться, але все одно — він їй так зараз потрібен! Ранене плече обпалювало болем, але Келен як і раніше міцно обіймала Кару.
— Тримайся, Кара! Ти не одна. Я з тобою. Я тебе не покину, обіцяю.
— Їй не краще? — Запитала Надін, спустившись по сходах.
— Ні. Вона як і раніше без свідомості, і її все так же колотить.
Надін кинула сумку і опустилася на коліна поряд з Келен. У сумці глухо брязнули якісь баночки.
— Я звеліла вашим солдатам чекати нагорі. Не варто її переносити, поки ми не знімемо судоми, так що нема чого їм плутатися під ногами. — Надін заходилася витягати з сумки кульочки, шкіряні мішечки і заткнуті пробками ріжки. Оман, — бурмотіла вона собі під ніс, дивлячись на надряпані на одному з мішечків каракулі. — Ні, навряд чи, до того ж їй доведеться пити його цілими кружками. — Вона вивудила ще кілька мішечків. — Деревій звичайний.
Може допомогти, але як нам її змусити вдихати його? — Надін роздратовано зітхнула. — Не піде. — Вона взяла в руку ріг. — Ячмінник пахучий, пробурмотіла вона, відкладаючи ріжок в сторону. — Буркун? — Цей ріжок вона поклала в поділ. — Так, і буквиця теж може згодитися. — Ріг з буквицею Надін теж поклала в поділ.
Келен взяла один з рогів, які вона відклала, і вийняла корок. У ніс їй ударив різкий запах анісу. Вона заткнула ріжок, поклала на місце і взяла інший — на ньому були надряпані два кола, пересічені горизонтальною смужкою. Келен обережно потягнула пробку.
— Не смій! — Крикнула Надін і вирвала у Келен ріг.
— Пробач! — Здивовано промовила Келен. — Я не збиралася ритися в твоїх речах. Я просто…
— Та справа не в цьому! — Надін відклала ріг подалі. — Просто це стовчений канінський перець. Він дуже пекучий. Якби він потрапив тобі на шкіру або, ще того гірше, в очі, ти б зараз каталася по підлозі, засліплена, задихалася, і думала, що вмираєш. Я вже хотіла дати його Карі, щоб її знерухомити і таким чином припинити судоми, але вирішила, що краще не варто.
Тому що він може зупинити дихання. Він палить очі так, що вони вилазять з орбіт. Здається, що серце ось-ось розірветься, і дихати неможливо. Людина стає абсолютно безпорадною. А якщо спробувати його змити, то буде тільки гірше, тому що він маслянистий і тільки розмазується по тілу. Особливої шкоди від нього немає і все досить швидко проходить, але до тих пір людина ні на що не здатна. Сумніваюся, що Кару варто знерухомити таким способом.
Вона і так ледве дихає.
— А ти знаєш, як їй допомогти? Знаєш, що потрібно робити, так? — Запитала Келен, намагаючись, щоб у її голосі не прозвучала недовіра.
Надін на мить завмерла.
— Ну… Напевно. Випадок непростий, з упевненістю сказати складно, але я про таке чула. Батько мені якось розповідав.
Келен така заява не заспокоїла. Надін між тим витягла з сумки маленьку пляшечку і піднесла її до світла. Відкривши один ріг, вона капнула в нього з пляшечки.
— Підніми їй голову.
— Що це? — Запитала Келен, піднімаючи голову Кари. Надін заходилася натирати Карі виски вибраною сумішшю.
